Справа № 2-а-211/2010 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 лютого 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді Оладько С.І.,
при секретарі Подолян Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги “дітям війни”, -
в с т а н о в и в:
Позивач в січні 2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом про стягнення щомісячного підвищення пенсії дітям війни, який мотивувала тим, що вона є дитиною війни та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй мала виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Разом із тим у 2006 - 2007 роках така допомога їй не виплачувалася, а у 2008 році і по цей час виплачується в меншому розмірі, ніж передбачено законом. Вказує, що вона зверталася до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати їй щомісячної допомоги відповідно до вимог закону, але отримала від відповідача відмову. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року і № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року було визнано неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік» про зупинення та внесення змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Посилалася, що розмір допомоги має обраховуватися з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за відповідний період.
В зв’язку із викладеними обставинами позивач просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2010р.р. протиправною, при прийнятті рішення по справі, враховуючи наявність законних підстав, застосовувати ч. 4 ст. 99 КАС України, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити їй виплату за період з 2006 року по грудень 2009 року в сумі 3901,40 грн., на весь період чинності ст. 6 Закону.
В судове засідання позивач не з’явилася, надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заперечення на позовні вимоги, в якому вказував, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 «Про державний бюджет України» на 2007 рік, яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. У відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції України, зобов’язання щодо виплати підвищення дітям війни виникло з 09.07.2007 року. Проте законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 якого також встановлено обмеження «мінімальний розмір пенсій за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом», що унеможливлює застосування розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розміру підвищення дітям війни. Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи, що фінансування проводиться не із бюджету Пенсійного фонду України, вважає, що відповідач діє в межах законодавства. Окрім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 9 КАС України. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу без участі представника Управління ПФУ в м. Ірпені.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м. Ірпені, отримує пенсію за віком і має статус дитини війни. Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач має право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у 2006-2007 роках така надбавка відповідачем їй не виплачувалася, а у 2008р. виплачувалася не в повному розмірі, згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів” (розділ ІІ, п. 41 пп. 2), а після визнання неконституційними вказаних положень закону – згідно постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. в твердій грошовій сумі – з 22.05.2008 р. в сумі 48,10 грн., з 01.07.2008 р. – 48,20 грн., з 01.10.2008 р. – 49,80 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.
Враховуючи, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права щодо оскарження дій відповідача по виплаті щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитини війни із 2006 до 21.01.2009 року, відсутні поважні причини пропуску цього строку, які б позбавляли позивача можливості пред’явити позов до суду, а також беручи до уваги, що на цьому наполягає відповідач у своєму письмовому запереченні, суд відмовляє в позові про нарахування невиплаченої надбавки до пенсії із 2006 до 21.01.2009 року у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних причин пропуску цього строку.
Підстав для відновлення пропущеного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами суд не знаходить.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону станом до 01.01.2008 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” (п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» така надбавка встановлена в розмірі 10 % прожиткового мінімуму).
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, оскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист дітей війни. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
З наведеного слідує, що починаючи із 22.05.2008 року і на даний час діє ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитини війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень, або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав суб’єктів у сфері публічно-правових відносин.
Оскільки судом встановлено, що після визнання неконституційними змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач неправомірно не нараховував та не виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії дитини війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд визнає протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу недоплаченої їй щомісячної соціальної допомоги та зобов’язує відповідача провести перерахунок та виплату позивачу вказаної надбавки в межах річного строку позовної давності за період з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року. Суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача заявлених грошових коштів, покладаючи обов’язок проведення перерахунку на суб’єкта владних повноважень.
Доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру виплати позивачу підвищення до пенсії починаючи з 22.05.2008 року, необґрунтовані, оскільки зазначеною постановою встановлено розміри підвищень до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено розмір надбавки до пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60).
Не заслуговують на увагу і посилання відповідача, що згідно ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому неможливо застосовувати його для розрахунку 30 % надбавки.
На думку суду за відсутності іншого законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії за віком, слід виходити саме із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Щодо вимог позивача про те, щоб зобов’язати відповідача проводити в подальшому нарахування та виплату йому щомісячної державної соціальної допомоги при нарахуванні пенсії, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. у розмірі 30 %, то вони також не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Тобто, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, повинен у своїй діяльності керуватися Конституцією і чинним законодавством України. Оскільки, в подальшому законодавство, яке регламентує порядок нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”, може бути змінено, тому суд позбавлений можливості зобов’язати відповідача проводити в подальшому такі нарахування та виплати.
Виходячи із викладеного, суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги.
Суд вважає такий спосіб захисту прав позивача найбільш оптимальним та таким, що гарантуватиме дотримання і захист прав позивача.
На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 4, 10, 70, 153-154, 158-163 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 недоплаченої їй, як дитині війни, щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 року, з урахуванням уже проведених виплат.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Постанова суду в повному обсязі буде виготовлена 16.02.2010р.
Суддя С.І. Оладько