Справа №2-122/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2010 року м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Дахневич О.Д.
при секретарі Ляшенко Г.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянє» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянє» (далі ТОВ «Славянє») про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свої вимоги мотивує тим, що з 20 липня 2007 року по 10 листопада 2008 року вона працювала у відповідача на посаді генерального директора. В день звільнення їй не було виплачено заробітну плату за жовтень 2008 року та не виплатили лікарняний з 30 жовтня 2008 року по 10 листопада 2008 року. Вона неодноразово зверталась на підприємство з проханням виплатити їй заборгованість по зарплаті, але їй відмовляли через відсутність грошей. Крім цього, вона просила у відповідача видати їй довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, але в цьому їй також було відмовлено. Вважає, що такими діями відповідача порушені ст..43 Конституції України, ст..ст.94, 116 Кзпп України . Крім цього, відповідно до ст..117 Кзпп України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст..116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 16306 грн. 33 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 36900 грн. 00 коп. В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 43050 грн. 00 коп. , в іншій частині від позовних вимог відмовляється, оскільки розрахунок відповідачем було здійснено 20 лютого 2009 року.
Позивач в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник позивача за дорученням ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 43050 грн. 00 коп. у відповідності до розрахунку. Пояснила у відповідності до вищевикладеного. Додала, що посилання відповідача у запереченні на позов на ту обставину, що в разі , якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новім місцем роботи, не відповідає законові, оскільки частину третю статті 117 Кзпп України, про яку йдеться мова із кодексу виключено. Крім цього зазначила, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з проханням виплатити їй розрахунок, що підтверджується її заявою від 30 січня 2009 року. Доказів того, що позивачка отримувала запрошення відповідача отримати розрахунок від 13 листопада 2008 року, від 2 грудня 2008 року відповідачем не надано. Позивачка вказаних листів не отримувала. Є лише одне повідомлення про отримання донькою позивачки листа від відповідача від 3 лютого 2009 року. Проте, на той час позивачка знаходилася у м.Київі, працювала заступником проректора в НУБП України і як тільки дізналася про лист, звернулася до відповідача за розрахунком. Не заперечила проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання не з`явився , про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
За згодою позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Допитавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом достовірно встановлено, що позивачка з 20 липня 2007 року по 10 листопада 2008 року працювала у відповідача на посаді генерального директора . Даний факт підтверджується копією трудової книжки та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.116 Кзпп України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ч.1 ст.117 Кзпп України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом достовірно встановлено, що п овний розрахунок з позивачем було здійснено 20 лютого 2009 року, що підтверджується копією платіжної відомості № СЛ-05029-01 та не заперечується сторонами по справі.
Суд критично ставиться до посилань відповідача у запереченні на позов на ту обставину, що повний розрахунок з позивачкою було здійснено лише 20 лютого 2009 року з її вини, оскільки жодного доказу цьому відповідачем не надано. Копії квитанцій про оплату листів не можуть свідчити про те, що позивачка отримувала ці листи. Відповідачем надано копію єдиного повідомлення про отримання листа донькою позивачки 3 лютого 2009 року. Проте, як пояснила представник позивачки та вбачається з довідки про доходи, наданої представником позивачки , у цей період позивачка за місцем реєстрації у с.Фрунзе не мешкала. Отже, суд доходить до висновку, що невиплата належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України відбулася з вини власника, тобто відповідача. Судом також встановлено, що спору з приводу розміру належних звільненому працівникові сум між сторонами не існує, тому вимога позивачки стосовно виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення – 10 листопада 2008 року по день остаточного розрахунку – 20 лютого 2009 року підлягає задоволенню.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 №66 від 10 квітня 2009 року, наданої відповідачем, її середньоденна заробітна плата складає 462 грн. 91 коп. Середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку відповідно складає ( з 10 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року – 462 грн. 91 коп. х 15 робочих днів = 6943 грн. 65 коп.; з 1 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року – 462 грн. 91 коп. х 23 робочих дня = 10646 грн. 93 коп.; з 1 січня 2009 року по 31 січня 2009 року – 462 грн. 91 коп. х 23 робочих дня = 10646 грн. 93 коп.; з 1 лютого 2009 року по 20 лютого 2009 року – 462 грн. 91 коп. х 15 робочих днів = 6943 грн. 65 коп., а всього – 35181 грн. 16 коп. За таких обставин, суд не може взяти до уваги розрахунок позивача, в якому він виходить з суми посадового окладу, оскільки законодавцем передбачено інший порядок обчислення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку.
Крім цього, законом від 20 грудня 2005 р. із ст. 117 Кзпп виключена частина третя. У зв'язку з цим право працівника на виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не ставиться в залежність від отримання заробітної плати за новим місцем роботи. Тому посилання відповідача в запереченні проти позову на ту обставину, що оскільки позивачка влаштувалася до отримання остаточного розрахунку на нову роботу, то розмір компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новім місцем роботи, суд не може прийняти до уваги.
У попередньому судовому засіданні позивачка та її представник відмовились від позовних вимог стосовно стягнення з відповідача заборгованості по зарплаті, тому судом дана вимога в судовому засіданні не розглядається.
У відповідності до ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на користь держави з відповідача, оскільки позивача було звільнено від їх сплати при поданні позову.
На підставі викладеного, ст.ст.116, 117 Кзпп України, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями), керуючись ст.ст. 88, 208, 213-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянє» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 35181 грн. 16 коп.(Тридцять п’ять тисяч сто вісімдесят одну гривню 16 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянє» на користь держави судові витрати : судовий збір в сумі 351 грн.81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: