______
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 травня 2019 року
м. Чернівці
справа № 725/5515/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.
секретар Ковальчук Н.О.
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення коштів»
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 грудня 2018 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення коштів» (далі - ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів») звернулося до суду з позовом.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» борг за кредитним договором №166635514 від 11 листопада 2014 року в сумі 32 537 гривень 67 копійок, який складається з боргу по основній сумі кредиту в розмірі 11 574 гривень 25 копійок, боргу по процентам за користування кредитом в сумі 2 гривні 62 копійки, боргу за платою за управління кредитом в сумі 14 450 гривень 39 копійок, пені в сумі 6 510 гривень 41 копійка за період з 11 листопада 2014 року по 14 липня 2017 року.
Позивач посилався на те, що згідно з укладеним між ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» договору відступлення прав вимоги від 14 липня 2017 року позивач набув право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 листопада 2014 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 грудня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» борг за кредитним договором №166635514 від 11 листопада 2014 року в сумі 32 537 гривень 67 копійок, який складається з боргу по основній сумі кредиту в розмірі 11 574 гривень 25 копійок, боргу по процентам за користування кредитом в сумі 2 гривні 62 копійки, боргу за платою за управління кредитом в сумі 14 450 гривень 39 копійок, пені в сумі 6 510 гривень 41 копійка.
Суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором від 11 листопада 2014 року, а тому враховуючи договір про відступлення прав вимоги від 14 липня 2017 року, з неї на користь нового кредитора ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» підлягає стягненню борг за таким договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказувала на те, що її не було повідомлено про час та місце розгляду справи 11 грудня 2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за платою за управління кредиту в сумі 14 450 гривень 39 копійок суд першої інстанції не врахував, що нарахування вказаної комісії за послугу, що супроводжує кредит є незаконною.
Відповідачкою було погашено кредит на суму 3816 гривень 23 копійки, з яких сума 2266 гривень 89 копійок була зарахована на щомісячну плату за кредитом, хоча повинна була бути зарахована на сплату тіла кредиту.
Також зазначала, що суд стягнув пеню в сумі 6510 гривень 41 копійка за період з 13 січня 2015 року по 12 липня 2017 року поза межами строку позовної давності. Також строк позовної давності слід застосувати до вимог щодо стягнення заборгованості з 11 листопада 2014 року по 12 липня 2017 року.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» подало відзив на апеляційну скаргу.
Просить апеляційну скаргу відхилити, заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Як вбачається з матеріалів справи 11 листопада 2014 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №166635514 (а.с.4-8).
Згідно умов кредитного договору №166635514 від 11 листопада 2014 року ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 13 020 гривень 83 копійки строком на 36 місяців з відсотковою ставкою 0,01 процентів річних та платою за кредитом в розмірі 4 проценти від суми кредиту, а саме 520 гривень 84 копійки (а.с.5).
14 липня 2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» та ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення права вимоги №20170714. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором №166635514 від 11 листопада 2014 року (а.с.15-18).
Станом на 19 липня 2017 року відповідачу нарахований борг в сумі 32 537 гривень 67 копійок, який складається з боргу по основній сумі кредиту в розмірі 11 574 гривень 25 копійок, боргу по процентам за користування кредитом в сумі 2 гривні 62копійки, боргу за платою за управління кредитом в сумі 14 450 гривень 39 копійок, пені в сумі 6 510 гривень 41 копійка, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Центр Фінансових Рішень» від 14 липня 2017 року №1153085-SG та розрахунком заборгованості від 19 липня 2017 року за період з 11 листопада 2014 року по 14 липня 2017 року (а.с.11,12).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, за змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення боргу за платою за управління кредитом суд першої інстанції не врахував наступне.
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Тобто, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Крім того, пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає що є загальною вартістю кредиту для споживача. Загальна вартість кредиту - це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, за положеннями зазначених норм матеріального права кредитодавець має право встановлювати крім процентів за користування кредитом, комісії та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги для отримання обслуговування та повернення кредиту, тільки якщо ці дії є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.
Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 та у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року № 61-16384св18.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22 та 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Така правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 61-16384св18 та №201/4087/17 від 27 лютого 2019 року.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що умова кредитного договору, зазначена у пункті 4.8 щодо щомісячної плати за кредитом в розмірі 4 процентів від суми кредиту, що становить 520 гривень 84 копійки є нікчемною, оскільки в цьому пункті передбачено що саме позичальник повинен вносити щомісячну плату за дії які не є послугою.
З огляду на вказане вимога позивача про стягнення плати за кредитом в сумі 14 450 гривень 39 копійок є безпідставною та задоволення не підлягає.
З довідки ТОВ ФК «Центр Фінансових Рішень» від 14 липня 2017 року №1153085-SG вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було сплачено 3714 гривень.
Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З матеріалів справи вбачається, що більша частина коштів, сплачених відповідачкою в сумі 3714 гривень за період з 8 грудня 2014 року по 2 квітня 2015 року була помилково зарахована на погашення щомісячної плати за управління кредитом (комісії).
Враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про те, що умова кредитного договору зазначена в пункті 4.8 щодо щомісячної плати за кредитом в розмірі 4 процентів від суми кредиту, що становить 520 гривень 84 копійки є нікчемною, сплачені відповідачкою кошти в сумі 3714 гривень слід зарахувати на погашення відсотків за користування кредитом та тіла кредиту відповідно до вказаного нижче розрахунку, який зроблений з врахуванням розрахунку заборгованості за кредитним договором від 11 листопада 2014 року та наданий суду позивачем (а.с.12).
Період зПеріод доНараховані суми кредиту згідно графіку погашення кредитуНараховані проценти згідно графіку погашення кредитуГрошові суми, сплачені відповідачемГрошові суми, зараховані на погашення кредитуГрошові суми, зараховані на погашення процентівЗалишок коштів після погашення кредиту та процентівСума кредиту на яку нарахована пеня (прострочені суми кредиту) Кількість днівСума пені
11.11.201411.12.2014361,640,11880361,640,11518,25000
12.12.201412.01.2015361,640,11 361,640,11156,5000
13.01.201511.02.2015361,650,1500361,650,1294,75000
12.02.201511.03.2015361,650,11460+500 +410361,650,111302,99000
12.03.201513.04.2015361,640,09964361,640,091905,26000
14.04.201512.05.2015361,650,110361,650,111543,5000
13.05.201511.06.2015361,660,090361,660,091181,75000
12.06.201513.07.2015361,650,110361,650,11819,99000
14.07.201511.08.2015361,670,090361,670,09458,23000
12.08.201511.09.2015361,660,10361,660,196,47000
12.09.201512.10.2015361,660,09096,380,090265,283124,67
13.10.201511.11.2015361,670,090000626,913058,30
12.11.201511.12.2015361,670,10000988,583091,94
12.12.201511.01.2016361,680,100001350,2631125,57
12.01.201611.02.2016361,680,100001711,9431159,21
12.02.201611.03.2016361,680,0900002073,6229192,85
12.03.201611.04.2016361,680,0900002435,331226,48
12.04.201611.05.2016361,690,100002796,9930260,12
12.05.201613.06.2016361,690,1100003158,6833293,76
14.06.201611.07.2016361,70,0900003520,3828327,40
12.07.201611.08.2016361,70,100003882,0831361,03
12.08.201612.09.2016361,70,0900004243,7832394,67
13.09.201611.10.2016361,70,0900004605,4829428,31
12.10.201611.11.2016361,710,100004967,1931461,95
12.11.201612.12.2016361,710,100005328,931495,59
13.12.201611.01.2017361,710,100005690,6130529,23
12.01.201713.02.2017361,710,100006052,3233562,87
14.02.201713.03.2017361,720,100006414,0428596,51
14.03.201711.04.2017361,720,0900006775,1629630,09
12.04.201711.05.2017361,720,0900007137,4830663,79
12.05.201712.06.2017361,730,100007499,2132697,43
13.06.201711.07.2017361,730,100007860,9429731,07
12.07.201714.07.201700,0100000
7860,94 8312,81
В зазначеній таблиці розрахунок пені наведений, виходячи з ставки пені в розмірі 0,3 проценти від суми прострочення за кожний день прострочення відповідно до пункту 4.9 кредитного договору від 11 листопада 2014 року.
Оскільки сплачена відповідачкою сума 3714 гривень віднесена на погашення кредиту та процентів, то пеня нарахована починаючи з 12 вересня 2015 по 11 липня 2017 року, тобто з моменту виникнення простроченої заборгованості. За вказаний період згідно вищезазначеного розрахунку пеня становить 8312 гривень 81 копійка.
З огляду на вказаний розрахунок відповідачка станом на 19 липня 2017 року має борг за кредитним договором в сумі 16 175 гривень 79 копійок, який складається з бору за тілом кредиту в сумі 7860 гривень 94 копійки, боргу за відсотками в сумі 2 гривні 4 копійки та пені в сумі 8312 гривень 81 копійка.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідачки пеню в сумі 6510 гривень 41 копійки. Враховуючи пред'явлені позовні вимоги та принцип диспозитивності з відповідачки та користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6510 гривень 41 копійки.
Суд не бере до уваги розрахунок боргу, який зазначений відповідачкою в клопотанні від 29 березня 2019 року, оскільки він не відповідає умовам кредитного договору.
Суд вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи та не мала можливості подати суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та не зверталась з такою заявою до суду першої інстанції.
У постанові від 17 квітня 2018 року Верховний Суд у цивільній справі №200/11343/14-ц висловив наступну правову позицію.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі на 10 годину 19 листопада 2018 року (а.с.33)
З повідомлення про вручення поштового відправлення №5800107462842 вбачається, що ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи о 10 годині 19 листопада 2018 року (а.с.40).
15 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання в якому зазначала, що їй відомо про розгляд її справи в судовому засіданні, яке призначено на 10 годину 19 листопада 2018 року, та просила відкласти такий розгляд на іншу дату (а.с.43).
З протоколу судового засідання від 19 листопада 2018 року вбачається, що розгляд справи судом був відкладений на 11 годину 11 грудня 2018 року (а.с.44).
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5800107545357 від 19 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи на 11 годину 11 грудня 2018 року (а.с.53).
10 грудня 2018 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки 6 грудня 2018 року між ними укладено договір про надання правової допомоги та для підготовки та подання до суду відзиву на позову заяву необхідний час. Також зазначала, що 11 грудня 2018 року адвокат буде перебувати в Чернівецькому окружному адміністративному суді. Отже, відповідачці та її представнику було відомо про розгляд справи, який був призначений на 11 годину 11 грудня 2018 року (а.с.54-55).
З протоколу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 грудня 2018 року вбачається, що судом була розглянута судова справа та за наслідками такого розгляду було проголошено заочне судове рішення (а.с.61).
За таких обставин відповідачка мала реальну можливість подати до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
З огляду на вказані обставини у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
З ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення коштів» слід стягнути з борг за кредитним договором №166635514 від 11 листопада 2014 року в сумі 14 373 гривні 39 копійок, який складається з бору за кредитом в сумі 7860 гривень 94 копійки, боргу за відсотками в сумі 2 гривні 4 копійки та пені в сумі 6510 гривень 41 копійка.
В решті позову слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення боргу з відповідача на користь позивача за кредитним договором в сумі 14 373 гривні 39 копійок, що становить 44,17 відсотка від ціни позову (32 537 гривень 67 копійок).
З платіжного доручення від 3 жовтня 2018 року №4810 вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 1762 гривні (а.с.1).
З квитанції від 9 січня 2019 року №ПН675812 вбачається, що відповідачка за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення сплатила судовий збір в сумі 384 гривні 20 копійок (а.с.70).
З квитанції від 21 лютого 2019 року вбачається, що відповідачка за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 2643 гривні (а.с.124).
З ОСОБА_2 на користь ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» слід стягнути 778 гривень 28 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви.
З ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1690 гривень 9 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги.
Згідно пункту 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ТзОВ ФК «Європейська агенція з повернення коштів» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 911 гривень 81 копійка в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 грудня 2018 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення коштів» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення коштів» борг за кредитним договором №166635514 від 11 листопада 2014 року в сумі 14 373 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят три) гривні 39 копійок, який складається з бору за кредитом в сумі 7860 гривень 94 копійки, боргу за відсотками в сумі 2 гривні 4 копійки та пені в сумі 6510 гривень 41 копійка.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення коштів» на користь ОСОБА_2 911 (дев'ятсот одинадцять) гривень 81 копійка в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Дата складання повної постанови 6 травня 2019 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
Н.Ю. Половінкіна
- Номер: 2/725/906/18
- Опис: стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 725/5515/18
- Суд: Першотравневий районний суд м. Чернівців
- Суддя: Одинак О.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.10.2018
- Дата етапу: 17.05.2019
- Номер: 2-п/725/2/19
- Опис:
- Тип справи: на заяву про перегляд заочного рішення
- Номер справи: 725/5515/18
- Суд: Першотравневий районний суд м. Чернівців
- Суддя: Одинак О.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.01.2019
- Дата етапу: 24.01.2019
- Номер: 22-ц/822/358/19
- Опис: стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 725/5515/18
- Суд: Чернівецький апеляційний суд
- Суддя: Одинак О.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.02.2019
- Дата етапу: 02.05.2019