КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/6056/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3275/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Басараб Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Корнієнка С.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Зазначав, що з 02 серпня 2008 року перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, питання розірвання якого розглядається у провадженні Деснянського районного суду м. Києва.

Посилаючись на те, що подружжям за рахунок спільних трудових та грошових затрат було набуте майно, яке є спільною сумісною власністю, позивач просив: визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, який за рахунок спільних трудових та грошових затрат істотно збільшився у своїй вартості й у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право на Ѕ частину указаного майна та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 0,1990 га., а також в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти, в сумі 250 000грн., що знаходяться на рахунках у ПАТ «Райфайзенбанк Аваль», ПАТ «Альфа Банк» ,ПАТ »Державний ощадний банк», ПАТ КБ «Приватбанк», а також грошові кошти, в розмірі 3564,41 Євро, що є еквівалентно за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2018 року 114 928 грн. 33 коп., які розміщені в ПАТ «Альфа-Банк» та 5904,75 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2018 року 191355 грн. 09 коп., що розміщені в ПАТ «ПриватБанк». З урахуванням збільшення вимог та зміни предмету позову, ОСОБА_2 просив в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію вартості Ѕ частини капітального ремонту житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1., який є особистою приватною власністю другого з подружжя в розмірі 198103грн.66коп., а також в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 3564,41 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2018 року 114 928 грн. 33 коп., які розміщені в ПАТ «Альфа-Банк» та 5904,75 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 05 жовтня 2018 року 191355 грн. 09 коп., що розміщені в ПАТ «ПриватБанк»; а також вирішити питання судових витрат.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2018 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, який є особистою приватною власністю другого з подружжя в розмірі 198 103 грн. 66 коп.; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 3546,41 Євро, що є еквівалентним гривні за офіційний курсом НБУ станом на 05 жовтня 2018 року 114928 грн. 33 коп., які розміщені в ПАТ «Альфа-Банк»; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 5904,75 Євро, що є еквівалентним гривні за офіційним курсом НБУ станом на 05 жовтня 2018 року 191355 грн. 09 коп. розміщені в ПАТ «Приватбанк», стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 5043 грн. 87 коп., та, в розмірі 7565 грн. 82 коп., за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що шлюб сторін розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва 16 листопада 2018 року, а наявними у справі доказами підтверджено, що за час шлюбу подружжям набуто майно, що є їх спільною сумісною власністю. Вартість отриманого відповідачем спадкового майна значно збільшилася за рахунок участі ОСОБА_2 особистими коштами у ремонті указаного майна. Також під час розгляду справи суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи й з урахуванням остаточних уточнень, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частини капітального ремонту житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, у сумі 198103 грн. 66 коп. та половину грошових коштів, що знаходяться на відкритих на ім'я відповідача рахунках у ПАТ «Альфа -Банк» та ПАТ «Приватбанк».

Однак судом було незаконно і безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_2 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника ОСОБА_3, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 2011 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року розірвано.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року визначено з матір'ю (а.с.12 т.1, 84-97 т.3).

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом 11-ої Київської державної нотаріальної контори Глущенко Н.М., за реєстровим № 6-2942, ОСОБА_3. прийняла у спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7, житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, загальною площею 175,4 кв.м., житловою 87,5 кв.м, та земельну ділянку, площею 0,199 га, на який він розташований (а.с.15,25 т.1).

Окрім цього, відповідно до даних, які містяться у свідоцтві про право на спадщину за законом, ОСОБА_3 успадкувала майно після смерті батька у повному обсязі з урахуванням Ѕ частки майна, від якої відмовилася на користь відповідача, дружина спадкодавця - ОСОБА_8

Право власності відповідача на зазначений житловий будинок також підтверджується даними технічного паспорту на будинок (а.с.18 т.1).

За положеннями ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень ст.ст. 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що ст.57 цього кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як ст. 62 цього кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених ст. 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Визначення на час розгляду справи вартості ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта та визнання його спільним майном.

У відповідності до положень ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Між тим, відповідний висновок ОСОБА_2 подано не було.

За таких обставин, колегія суддів визнає такими, що носять істотний характер, посилання апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача та неповного з'ясування обставин справи у зв'язку з відхиленням клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також факт придбання майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту внесення позивачем грошових коштів на придбання будівельних матеріалів для здійснення капітального ремонту спірного житлового будинку АДРЕСА_1, а також не надано доказів про наявність у нього таких коштів на момент ведення зазначених ремонтних робіт та джерел їх походження (а.с.31-116 т.1).

При цьому, долучені позивачем до справи квитанції, накладні, фіскальні чеки та акти не можуть бути належними та допустимими доказами, у розумінні положень ст.ст. 77,78 ЦПК України, підтвердження факту понесення позивачем особистих грошових коштів та саме на ремонт спірного нерухомого майна.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції в частині недоведеності позовних вимог ОСОБА_2 щодо збільшення вартості за рахунок істотного поліпшення житлового будинку із надвірними спорудами АДРЕСА_1., прийнятого ОСОБА_3 у спадок після смерті батька, є законними й обґрунтованими, вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Перевіряючи законність рішення районного суду, колегія суддів вважає за необхідне виключити з описової частини рішення посилання на зміст вимог ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на грошові кошти, в сумі 250 000 грн., що знаходяться на рахунках у ПАТ «Райфайзенбанк Аваль», ПАТ «Альфа Банк», ПАТ «Державний ощадний банк», ПАТ КБ «Приватбанк» та мотиви відмови у визнанні права власності на Ѕ частину земельної ділянки, остільки в остаточній редакції позову такі вимоги не містяться (а.с.200 т.2).

Разом з тим, з рішенням суду в частині вирішення вимог про поділ банківських вкладів, відкритих на ім'я ОСОБА_3 16 грудня 2016 року у ПАТ «Альфа Банк» та 11 жовтня 2016 року у ПАТ КБ «Приватбанк» погодитися неможливо.

Так, як убачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0071334481801, вклад «Стандарт», строком на 12 міс., на виконання умов якого відповідачем було передано банку вклад, у сумі 11801,51 Євро, який розміщений на рахунку НОМЕР_1 (а.с.117,118 т.1,117т.2).

Встановлено, що 16 грудня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу № ТDRC000046420, строком на 12 міс., на виконання умов якого відповідачем передано банку вклад, у сумі 7890 Євро, який розміщений на рахунку НОМЕР_2 й нині становить 7092,82 Євро, (а.с.147-149 т.1, 116 т.2).

Ухвалюючи рішення в частині вимог про поділ грошових вкладів, у сумі 11801,51 Євро та 7092,82 Євро, суд першої інстанції виходив з підстав недоведеності ОСОБА_2 його участі щодо спільного набуття з ОСОБА_3 указаного майна.

Між тим, рішення районного суду в зазначеній частині вимог постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦК); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці в спільному сумісному майні.

Визнаючи грошові кошти, розміщені на зазначених банківських рахунках, особистою власністю ОСОБА_3 суд першої інстанції вказав на їх правову природу, як заробітну плату відповідача, яка в оспорюваний період перебувала у трудових відносинах з державною установою «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України» та ТОВ «Санофі-Авентіс України».

Разом з тим, суд першої інстанції під час вирішення спору, хоча і послався, проте належним чином не врахував положення ст.ст. 60,63,70 СК, а також ту обставину, що в період відкриття ОСОБА_3 рахунків банківського вкладу - 11 жовтня 2016 року та 16 грудня 2016 року, сторони перебували у шлюбі, вели спільне господарство.

Районний суд не звернув уваги на те, що грошові вклади було здійснено в період перебування в шлюбі, а той факт, що рахунки у банках за цими вкладами відкриті на одного з подружжя, не позбавляє іншого - права на частку в такому майні.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Посилання представника відповідача на те, що на час відкриття рахунків у провадженні суду перебувала позовна заява ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, а тому сторони не вели спільне господарство й внесені кошти не могли бути майном подружжя, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки відповідно до справи, позов про розірвання шлюбу, поданий у серпні 2016року залишено без розгляду ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року й повторно заявлено ОСОБА_3 лише у вересні 2017 року (а.с.80,84,118 т.3).

Твердження ОСОБА_3 про відсутність у позивача будь-якого доходу спростовуються змістом довідки про його доходи, виданої ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, а також змістом позовної заяви від 19 серпня 2016 року про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, у якій ОСОБА_3, обґрунтовуючи зміст вимог, вказувала про високий дохід ОСОБА_2 та те, що він досить добре забезпечений матеріально (а.с.45-46, 108 т.3).

Окрім того, у позовній заяві про поділ майна подружжя від 07 грудня 2017 року ОСОБА_3 посилалася на те, що за спільні кошти з ОСОБА_2 12 серпня 2016 року ними була придбана квартира у Печерському районі м. Києва (а.с.81 т.3).

З огляду на викладене, колегія суддів визнає необґрунтованими посилання представника відповідача про те, що кошти, внесені на депозитні рахунки банку на ім'я ОСОБА_3 фактично належать її матері - ОСОБА_8, як подарунок доньці. Належними доказами вони не підтверджені.

У відсутність відповідного договору дарування, знаходження на картковому рахунку матері ОСОБА_3 грошових коштів не свідчить про їх передачу відповідачу та те, що саме вказані кошти були внесені на депозитні рахунки фінансових установ стороною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог про поділ грошових вкладів та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити, визнавши за ним право власності на Ѕ частини грошових вкладів, розміщених іншим подружжям - ОСОБА_3, у ПАТ «Альфа-Банк», у сумі 7890 Євро, та в ПАТ «ПриватБанк», у сумі 11801,51 Євро.

В порядку поділу майна подружжя слід визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 3564,41 Євро, які розміщені на рахунку НОМЕР_2 в публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк», а також 5904,75 Євро, що розміщені на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк».

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 402 грн. 71 коп., з яких : 2836 грн. 89 коп. судові витрати по сплаті судового збору до суду першої інстанції пропорційно до задоволених вимог, а також 7565 грн. 82 коп. судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Басараб Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2018 року в частині вимог про поділ грошових вкладів скасувати.

Ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 3564,41 Євро, які розміщені на рахунку НОМЕР_2 в публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк».

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в розмірі 5904,75 Євро, що розміщені на рахунку НОМЕР_1 в публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «ПриватБанк».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 402 грн. 71 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: