КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6442/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року місто Київ

справа № 755/14148/18

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року про відмову у прийнятті заяв про виправлення описок, постановлену під головуванням судді Галагана В.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22 лютого 2017 року, актовий запис №253 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 20 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, що підлягає індексації відповідно до закону.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2судовий збір в сумі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Відповідачем до Дніпровського районного суду міста Києва було подано три заяви про виправлення описок: вх.№ 15161 від 06 березня 2019 року, вх.№ 15162 від 06 березня 2019 року та вх.№ 15558 від 11 березня 2019 року, відповідно до яких останній просив виправити описки в:

ухвалі суду від 15 січня 2019 року, шляхом заміни тексту: «позивач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилась» замінити на: «позивач в підготовче засідання з'явилась»; відповідач ОСОБА_1 «про поважні причини неявки суд не повідомив» замінити на: «про поважні причини неявки суду повідомив через особу ОСОБА_4.»; описку в ухвалі «з'ясовано заперечення відповідача проти позовних вимог» замінити на: «не з'ясовано заперечення відповідача проти позовних вимог»;

в ухвалі суду від 29 січня 2019 року, виключивши з резолютивної її частини посилання та зазначення по тексту:«Відкласти судовий розгляд справи на 06 лютого 2019 року на 14.00 годину»;

в ухвалі суду від 06 лютого 2019 року, виключивши з тексту мотивувальної частини наступне: «а також серед іншого з підстав неповідомлення відповідача про день та час судового засідання»; «з підстав, які вже вирішено судом»; «за відсутності нових об'єктивних обставин, якими не можуть бути суб'єктивні тлумачення відповідачем норм процесуального права» та виключити з тексту резолютивної частини наступне: «щодо повторного звернення із заявою про відвід судді Галагану В.І. з підстав, що вирішено судом, а також дії відповідача ОСОБА_1.».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року у прийнятті заяв ОСОБА_1 про виправлення описок відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу без розгляду по суті його заяв про виправлення описок в ухвалах Дніпровського районного суду міста Києва, обмежившись лишевідмовою у прийнятті таких заяв, судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми ст.ст.263, 269 ЦПК України, ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяв відповідача про виправлення описок в ухвалах у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що заяви останнього, які мають назви про виправлення описок не підлягають розгляду у порядку, встановленому ст.269 ЦПК України.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з заявами про виправлення описок: вх.№ 15161 від 06 березня 2019 року, вх.№ 15162 від 06 березня 2019 року та вх.№ 15558 від 11 березня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

За наслідками розгляду заяви про виправлення описки суд може внести виправлення або відмовити у внесенні виправлень у рішення суду.

Конституційний Суд України, зокрема, вказував, що: особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду. Крім того, відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення» (пункт 2.3. рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014).

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.14 ч.1 ст.92 Конституції України основи судочинства визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.ч1 -3 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відмова у прийнятті заяв про виправлення описок нормами ЦПК не передбачена.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та п.1 ст.6 Конвенції, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року про відмову у прийнятті заяв ОСОБА_1 про виправлення описок скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: