ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1402/18 Номер провадження 22-ц/814/1235/19Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року, постановлене суддею Куц Т.О. (повний текст складено18 лютого 2019 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

в с т а н о в и в:

26.09.2018 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, в якому просив стягнути на його утримання із ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що є пенсіонером, витрачає переважну більшість пенсії на лікування та потребує фінансової допомоги від свого повнолітнього сина - ОСОБА_3. Відповідач припинив надавати фінансову допомогу батькам, так як державний виконавець стягує 50% від його доходу на користь колишньої дружини. Просить у судовому порядку реалізувати його право, гарантоване ч.1 ст.202 СК України, на утримання матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.12.2018 залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4./а.с.33/

Ухвалою суду від 12.02.2019 відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжено судове засідання./а.с.100/

Ухвалою суду від 12.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6./а.с.101/

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.02.2019 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2

Рішення міського суду вмотивовано тим, що доходи позивача є вищими за прожитковий мінімум, зокрема, він отримує пенсію в розмірі 2 263,32 грн. та проживає разом з дружиною, яка також отримує пенсію у розмірі 3 877,88 грн. Судом також враховано матеріальне становище відповідача, який хоча і визнав позов, проте, має інші аліментні зобов'язання щодо утримання двох неповнолітніх дітей, є безробітнім та несе додаткові витрати, пов'язані із працевлаштуванням.

Позивач оскаржив рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить визнати незаконними та скасувати: ухвалу суду від 19.12.2018 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; ухвалу суду від 12.02.2019 про відмову у визнанні відповідачем позову; рішення районного суду про відмову в позові й ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Також просить накласти штраф у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5 у зв'язку із зловживанням процесуальними правами. Судові витрати просить покласти на третю особу - ОСОБА_4

Вважає ухвалу суду від 12.02.2019 про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову невмотивованою, прийнятою несвоєчасно з порушенням вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, що призвело до безпідставного затягування розгляду даної справи понад шістдесят днів.

Заперечує проти залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4, посилаючись на недотримання вимог ст.53 ЦПК України при винесенні відповідної ухвали. В ухвалі не зазначено, на які права чи обов'язки вказаної особи та яким чином може вплинути рішення суду. Звертає увагу суду, що заява ОСОБА_4 про участь у справі в якості третьої особи розглядалася судом на першому судовому засіданні по суті справи, без врахування позиції сторін, що свідчить про упередженість та зацікавленість суду в результатах розгляду даної справи.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно затягував розгляд справи та позбавляв позивача процесуальних прав, визначених п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України. Суд двічі відкладав розгляд справи за клопотанням представника третьої особи без поважних на те причин. Поведінка третьої особи та її представника свідчить про незацікавленість у розгляді справи та є доказом системного порушення норм ЦПК України, направленого на перешкоджання судочинству, що є зловживанням процесуальними правами та підставою застосування штрафу.

З підстав визнання відповідачем позову, позивач заперечує мотивування оскаржуваного рішення положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Вважає висновки суду першої інстанції довільними філософськими міркуваннями, які не враховують потреб непрацездатних осіб, зокрема в медичній допомозі, яка є платною, витрат на санаторне лікування, тощо.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав апеляційну скаргу та просив визнати незаконними та скасувати: ухвалу суду від 19.12.2018 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; ухвалу суду від 12.02.2019 про відмову у визнанні відповідачем позову, також просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з нього аліменти на утримання батька в розмірі 1/12 частки заробітку (доходу) щомісячно. Просить накласти на третю особу та її представника, які зловживали процесуальними правами, штраф у сумі десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на кожного.

Вважає, що у судді Комсомольського міського суду Полтавської області Куц Т.О. виникла по відношенню до нього, відповідача, особиста неприязнь. Про відвід судді відповідач не заявляв, так як не очікував такої непрофесійної поведінки. Упередженість судді підтверджується тим, що в межах розгляду скарги на бездіяльність органів досудового розслідування, суддею Куц Т.О. подано заяву про самовідвід.

Третя особа - ОСОБА_4 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України).

За правилом ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладені норми цивільного процесуального права, апеляційний суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. При цьому враховує наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками відповідача ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_7./а.с.3/

Позивач разом з дружиною ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КЖРЕП-1 від 25.09.2018./а.с.3/

Відповідно до довідки Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №8402 від 25.09.2018 ОСОБА_2 знаходиться у них на обліку та отримує пенсію за вислугу років. За період з квітня по вересень 2018 року загальний розмір пенсії склав 13 579,92 грн., розмір пенсії за місяць - 2 263,32 грн./а.с.4/

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.12.2010 у справі №2-3358/2010 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на одну дитину, починаючи з 05.10.2010 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно, з урахуванням коштів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 в рахунок сплати аліментів за жовтень 2010 року в розмірі 750 грн., які добровільно сплачені відповідачем позивачці./а.с.29/

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 11.01.2019 по справі №534/1482/18 зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на тримання неповнолітньої дитини до 1/6 частки заробітку (доходу)./а.с.90-91/

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.02.2019 у справі №534/1520/18 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на дитину. Аліменти стягувати щомісячно починаючи з 17.10.2018 до повноліття дитини./а.с.92-94/

Відповідно до довідки Центру зайнятості Горішньоплавнівської міської філії №1458 від 03.12.2018, ОСОБА_3 з 01.06.2018 зареєстрований як безробітній і його дохід за період червень-грудень 2018 року склав 37 490,14 грн., в т.ч. утримані аліменти - 9 972,93 грн./а.с.18/

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції враховано матеріальний стан відповідача, який є працездатною особою, одружений, має аліментні зобов'язання щодо утримання двох неповнолітніх дітей, на користь яких він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) та 1/6 частини заробітку (доходу). Крім того, відповідач в даний час є безробітнім і несе додаткові витрати, пов'язані з тривалим пошуком роботи, що підтверджується відповідними документами, наданими відповідачем.

Враховуючи, що позивач отримує пенсію в розмірі, що перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі 2263, 32 грн. та проживає з дружиною, яка також отримує пенсію у розмірі 3877,88 грн., про що зазначив сам позивач, а також матеріальний стан відповідача, міський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права.

Відповідно до ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Статтею 201 СК України визначено обов'язкові умови та підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.

Таким чином, моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Сам факт непрацездатності батьків не є безумовною підставою для виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, становить 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п.21Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із того, що позивач отримує соціальне забезпечення від держави в достатньому розмірі, оскільки розмір пенсії, яку він отримує становить 2 263,32 грн., що перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого державою на 01 січня 2018 року для категорії осіб, до яких відноситься позивач.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вичерпний перелік підстав, які звільняють від доказування, визначений ст.82 ЦПК України і до їх переліку не належать доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, які зводяться до заперечень висновків суду та направлені на переоцінку доказів. Позивач вказує на значні витрати на медичну допомогу, яка є платною, на санаторне лікування, тощо, проте жодних доказів того, що він потребує вартісної медичної допомоги, придбавав ліки, суму витрат на їх придбання - не надав. Самі по собі посилання на незадовільний стан здоров'я позивача не підтверджують обставин його щомісячних витрат на лікування, які перевищують його дохід у вигляді пенсії.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв визнання відповідачем позову, оскільки таке не спростовує відсутність у нього матеріальної можливості сплачувати позивачу 1/8 частину доходу, тоді як його наміри утримувати батька можуть бути реалізовані ним у позасудовому порядку. Тобто судовий порядок є крайнім засобом захисту інтересів батьків, оскільки він, як правило, має місце, коли між дітьми та батьками виникає конфлікт. Визнання позову відповідачем є його одностороннім волевиявленням, яке спрямоване на врегулювання спору з позивачем, але не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог. Якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, міський суд дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання суперечить вимогам ст.202 СК України та порушує права і інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_9 на утримання якої він сплачує аліменти на користь ОСОБА_4, яка правомірно залучена до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. При цьому апеляційним судом враховано, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вже частково визнав позовні вимоги в розмірі 1/12 частки його доходу.

Відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, в тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Доводи апеляційної скарги, що усі потенційні утриманці відповідача рівні перед законом і кожен з них має право на свою частку від його доходів у межах 50%, апеляційним судом відхиляються, оскільки вони суперечать ст.70 указаного Закону та зводяться до суб'єктивної переоцінки вірно встановлених міським судом обставин та відповідних їм висновків.

Також апеляційним судом відхиляються вимоги позивача та відповідача про накладення на третю особу та її представника штрафу. Обставини невиконання процесуальних обов'язків та зловживання процесуальними правами третьою особою та її представником з урахуванням конкретних обставин справи не були встановлені міським судом та не належить до меж повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст.265 ЦПК України, у тому числі в частині щодо строків виготовлення повного тексту судового рішення, мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ним доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування.

Також не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом, як безпідставні, доводи щодо упередженості головуючого судді у даній справі, оскільки вони зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду, яка при розгляді справи діяла в межах закону.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги апеляційного суду, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.04.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак