ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року                                                                          Справа № 2а-6422/09/2370                                                                        

12 год. 00 хв.                                                                                                                 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –  судді  Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача –  Корницької Т.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Звенигородському районі Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 661 грн. 47 коп., посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті єдиного податку.

В обґрунтування позовних  вимог позивач зазначив, що відповідач, в порушення вимог Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999р. №746/99 (далі-Указ Президента України) не сплачував єдиного податку в установленому законодавством порядку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 661 грн. 47 коп.

10.02.2010 року на адресу суду від ДПІ у Звенигородському районі надійшла заява про зміну сум позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату єдиного податку в сумі 44 грн. 54 коп.

Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що неприбуття  в судове засідання без  поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 10.07.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 219  від 15.07.2008 року  відповідач взятий на облік платників податків в державній податковій інспекції у Звенигородському районі 11.07.2008 року за № 202.

На підставі заяви ОСОБА_2 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.12.2008 року, відповідачу було видано свідоцтво серія НОМЕР_2, згідно якого він є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (№727/98) від 03.07.1998 р. (надалі за текстом – «Указ»), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку

Пунктом другим Указу визначено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно з даними вищезгаданої заяви, відповідач обрав в якості виду підприємницької діяльності роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах та поза межами магазину.

Рішенням Княжицької сільської ради Звенигородського району, Черкаської області № 21-5/V від 17.12.2008 року затверджено вартість торгового патенту, ставки фіксованого податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.

Згідно цього рішення фізичні особи-підприємці за  роздрібну торгівлю  в сільському населеному пункті сплачують єдиний податок в розмірі 200 грн., щомісяця.

Згідно облікової картки платника станом на 09.02.2010 року недоїмка відповідача по пені з єдиного податку складає 44 грн. 54 коп.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ) податкове  зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України, передбачає особливий порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.  Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до пункту п’ятого Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи із зазначених норм, суд приходить до висновку, що сплата єдиного податку не пов’язана з отриманням доходу, отже єдиний податок відповідачем повинен сплачуватись.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ   узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу  платника податків.

Оскільки податкове зобов’язання відповідача в сумі 44 грн. 54 коп. не було сплачене у встановлені строки, таке зобов’язання визнається податковим боргом, який підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги, що відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив єдиний податок, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету через  державну податкову інспекцію у Звенигородському районі Черкаської області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Енгельса, 142, код 34342405) пеню за несвоєчасну сплату єдиного податку в сумі 44 (сорок чотири) грн. 54

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                  С.О. Кульчицький