Справа № 2-193/10                                                                                                                                                                                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

              17 лютого 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого – судді  Горбань Н.І. при секретарі Мамусу М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого Акціонерного Товариства “Українська транспортна страхова компанія” про стягнення страхового відшкодування, -

                                            В С Т А Н О В И В:

             У березні 2009р. представник позивача ОСОБА_1 пред’явив позов до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 46900 грн., мотивуючи тим, що 12.12.2007р. між сторонами було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, а саме: автомобіля “ДЕУ-ЛАНОС”, 2006р. випуску, на страхову суму 51000 грн. 00 коп.

             23.04.2008р. автомобіль позивача, яким він керував на підставі довіреності ВЕМ № 148858, о 23-00 год. на проспекті Перемоги в м. Києві потрапив в ДТП, тобто настав страховий випадок.

             Відповідач, не дивлячись на умови договору, відмовляється сплатити позивачеві страхове відшкодування в сумі 46900 грн.

             Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 46900 грн. 00 коп. за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 1 %, судовий збір в сумі 469 грн. 00 коп. та витрати на матеріально-технічне забезпечення в сумі 30 грн.  

             Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що позивачем виконано всі умови договору. Він використовував автомобіль відповідно до заяви про страхування наземного транспорту лише для сімейного користування. Вважає, що відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування неправильно, оскільки позивач не використовував автомобіль для підприємництва. Інформація, яка була розміщена на автомобілі, не містила ознак реклами, та не заважала обзору водіям, які рухалися позаду автомобіля позивача. Пояснив, що позивач не оцінював збиток, який нанесено автомобілю в результаті ДТП, оскільки в п. 1.4 договору зазначена страхова сума, яка має бути виплачена позивачеві за вирахуванням безумовної франшизи за ризиком ДТП в розмірі 1 % від страхової суми. Крім того, відповідач не виконав своє зобов’язання, передбачене п. 9.4 договору, а саме: не вжив заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування. Просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 46900 грн. 00 коп. за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 1 %, судовий збір в сумі 469 грн. 00 коп. та витрати на матеріально-технічне забезпечення в сумі 30 грн.  

             Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що 12.12.2007р. між відповідачем та позивачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу “ДЕУ-Ланос” д. н. з. НОМЕР_1. Згідно даних, відображених у заяві на страхування, автомобіль повинен експлуатуватися за умовами його “сімейного використання”. 23 квітня 2008р. сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля. Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану з вини страхувальника. Відповідач замовив у ТОВ “Експертно-асистуюча компанія “Легіон” проведення експертизи для визначення матеріальної шкоди, завданої позивачеві. При проведенні працівником компанії огляду автомобіля було встановлено, що на склі кришки багажника автомобіля міститься інформація рекламного характеру, чого не було на момент укладення договору. Розміщення реклами на скляних поверхнях транспортного засобу заборонено згідно ч. 4 ст. 18 Закону України “Про рекламу”, оскільки впливає на обзор водія та може стати причиною ДТП, що збільшує ризик для страховика. Як вбачається з характеру ДТП, причиною страхового випадку стало саме обмеження обзору водія внаслідок розміщення рекламної інформації на склі кришки багажника. Крім того, розміщення інформації рекламного характеру ТОВ “Вандер Систем” на вікнах автомобіля позивача свідчить про використання автомобіля позивачем для отримання прибутку, а не для “сімейних потреб”, як було зазначено в заяві. Про значне збільшення інтенсивності експлуатації даного автомобіля внаслідок його використання з метою отримання прибутку свідчать показання одометра автомобіля, згідно якого пробіг автомобіля склав 32319 км, а саме: на момент укладення договору – 17319 км, на момент ДТП – 15000 км, при тому, що середній річний пробіг автомобіля, який передбачався позивачем під час укладення договору, мав складати лише 15000 км. Відповідно до п. 9.2.2 договору страхувальник зобов’язаний в письмовій формі інформувати страховика про настання змін у ризику, однак жодних повідомлень від позивача щодо змін умов використання застрахованого автомобіля не надходило. Вважає, що позивач не виконав взяті на себе договірні зобов’язання, передбачені п. 9.2.2 договору. Відповідно до п. 14.4.3 договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником неправдивих відомостей про об’єкт страхування, в тому числі неповідомлення страховика про настання змін з об’єктом страхування, що призвели до збільшення страхового ризику, згідно п. 9.2.2 договору. В задоволенні позову просить відмовити.

             Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити  з наступних підстав.

             Встановлено, що 12.12.2007р. між сторонами було укладено договір № 018658 добровільного страхування наземного транспорту, а саме: автомобіля “ДЕУ-Ланос” д. н. з. НОМЕР_1 на страхову суму 51000 грн. (а. с. № №  5-13).

             Відповідно до заяви на страхування наземного транспорту в графі умови експлуатації ТЗ позивачем зазначено, що автомобіль використовується для сімейного користування, очікуваний річний пробіг – 15000 км (а. с. № № 44-45).

             Згідно довідки ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 23.04.2008р. о 23-00 год. на проспекті Перемоги в м. Києві автомобіль позивача ОСОБА_1 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження (а. с. № 17).  

 18.06.2008р. позивач звернувся до ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” із заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку з ДТП, яка сталася 23.04.2008р. на проспекті Перемоги 21 в м. Києві (а. с. № 101).

 Відповідач листом за № 924-у від 17.07.2008р. повідомив позивача, що комісія ЗАТ “УТСК” прийняла рішення про відмову йому у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 14.4.3 договору, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування, в тому числі неповідомлення страховика про настання змін з об’єктом страхування.

Таким чином, відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування за порушення ним умов договору, зокрема: використання автомобіля лише для сімейного користування та не надання відомостей про настання змін у ризику.

Разом з тим позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не дотримано вимоги п. 11 договору. Крім заяви про виплату страхового відшкодування позивач не надав відповідачеві інших документів, які передбачені п. п. 11.1.1 – 11.1.8, зокрема: повідомлення про настання страхового випадку, документів, які підтверджують зроблені витрати, рахунки, замовлення-наряди, акти виконаних робіт, які містять повний перелік відновлювальних робіт, їх вартість та вартість запчастин та матеріалів.

 Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, позивач не оцінював збитків, завданих автомобілю внаслідок ДТП, а самостійно визначив суму страхового відшкодування в розмірі 46900 грн., що на його думку відповідає умовам п. 1.4 договору, тобто від страхової суми в розмірі 51000 грн. слід вирахувати безумовну франшизу за ризиком “ДТП” в розмірі 1 %.    

             Таким чином, доводи представника позивача щодо визначення суми страхового відшкодування в розмірі 46900 грн. не відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи, тому вони не заслуговують на увагу.

 З наведених підстав позовні вимоги є необгрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст. ст. 979, 988, 990 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 81, 88, 212 - 215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд,-

                                               В И Р І Ш И В:

             В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого Акціонерного Товариства “Українська транспортна страхова компанія” про стягнення страхового відшкодування  - відмовити.

             Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарги на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: