ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року о 15 год. 10 хв.Справа № 280/5473/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - Ігнатченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування наказу та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника управління Держпраці України у Запорізькій області Ганенко О.А. №1775 від 25.10.2018 «Про проведення інспекційного відвідування»;

визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. від 20.11.2018 №ЗП2121/580/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_4 штрафу в розмірі 335070,00 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2019.

Ухвалою суду від 05.02.2019 судом задоволено заяву представника про забезпечення адміністративного позову. Крім того, ухвалою суду від 05.02.2019 відкладено підготовче засідання на 05.03.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів. Крім того, ухвалою суду від 05.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 02.04.2019.

В підготовчому засідання 02.04.2019 оголошено перерву до 11.04.2019.

11.04.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача не було жодних правових підстав для видання спірного наказу на проведення перевірки позивача. Так, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на лист УСБУ в Запорізькій області, в якому пропонувалось провести перевірки щодо дотримання законодавства про працю ТОВ «Форос», ТОВ «Європейські міжнародні послуги» та приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки в зазначеному листі відсутні посилання на виявлені порушення законодавства зазначеними суб'єктами господарювання, а тому зазначений лист не може вважатися повідомленням правоохоронного органу на підставі якого може проводитись перевірка. Також, позивач вказував і на ту обставину, що направлення на проведення перевірки складалось інспекторами Держпраці в приміщенні де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_4 та лише після того, як позивачем було пред'явлено документи на ведення господарської діяльності, що свідчить про те, що інспектори не були обізнані стосовно особи перевірка якої проводиться.

Крім того, представник позивача вказував на те, що інспектори Держпраці під тиском отримали пояснення від трьох осіб, які знаходились в підсобному приміщенні магазину та не виконували жодної роботи, а також не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4. Зазначає, що інспектори також скористалися тим, що сам позивач не володіє досконало російською та українською мовами, а тому пояснення від імені позивача були складені іншою особою, а позивачем лише підписані. Також, представник позивача вказував на те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в день інспекційного відвідування перебували в підсобному приміщенні магазину де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 не виконували жодної роботи, а прибули до приміщення з метою ознайомлення з умовами праці для можливого подальшого працевлаштування. Вважає, що відповідачем не обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, оскільки не встановлено фактів виконання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 роботи в інтересах ФОП ОСОБА_4, а висновок про те, що зазначені особи перебувають у трудових відносинах з позивачем ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також, представник позивача вказував і на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи за результатами зібраних в ході інспекційного відвідування матеріалів, чим порушено права позивача на надання пояснень та спростування обставин встановлених в ході інспекційного відвідування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що на підставі повідомлення УСБУ в Запорізькій області про порушення ФОП ОСОБА_4 законодавства про працю, ГУ Держпраці видано наказ про проведення інспекційного відвідування позивача. Зазначає, що за результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме встановлено, що станом на 26.10.2018 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали у ФОП ОСОБА_4 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» без укладання трудових договорів. Зазначає, що зазначені обставини підтверджуються зібраними в ході інспекційного відвідування доказами, зокрема поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які зазначали, що офіційно в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 не перебувають, а будь-яких договорів, зокрема і на проходження стажування на момент інспекційного відвідування надано не було.

Крім того, представник відповідача вказував і на ту обставину, що всі посилання позивача на порушення відповідачем порядку призначення та проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими, оскільки у разі якщо позивач вважав, що ГУ Держпраці порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право на не допуск інспекторів до проведення інспекційного відвідування, проте, зазначеним правом не скористався.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.10.2018 до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшов лист від УСБУ в Запорізькій області, в якому запропоновано розглянути питання проведення спільної перевірки чинного законодавства про працю в ТОВ «Форос», ТОВ «Європейські міжнародні послуги» та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Під час перевірки запропоновано врахувати наявність відомостей щодо можливого використання зазначеними суб'єктами господарської діяльності не задекларованої (офіційно не працевлаштованими) згідно чинного законодавства праці осіб та не виконання мінімальних соціальних гарантій (а.с.82).

25.10.2018 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ про проведення інспекційного відвідування №1775, яким наказано організувати здійснення інспекційного відвідування в ТОВ «Форос» та ФОП ОСОБА_4 у м. Мелітополь з питань додержання законодавства про працю та проведення у термін до 08.11.2018 (а.с.77).

У період з 26.10.2018 по 29.10.2018 співробітниками ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування від 29.10.2018 №ЗП2121/580/АВ.

Відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування від 29.10.2018 №ЗП2121/580/АВ встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 приписів ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

20.11.2018 ГУ Держпраці винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2121/580/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. за порушення ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Позивач, не погодившись з правомірністю призначення та проведення інспекційного відвідування та постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про призначення проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп.4 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно пп.1 п.11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Так, відповідач вказував, що підставою для видання наказу про проведення інспекційного відвідування став лист УСБУ в Запорізькій області, в якому повідомлено про порушення позивачем вимог законодавства про працю.

Позивач вважає протиправним призначення перевірки на підставі такого повідомлення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, проте таким правом позивач не скористався.

В свою чергу, допуск посадових осіб ГУ Держпраці до проведення перевірки невілює допущені процедурні порушення, а сам наказ про проведення інспекційного відвідування вважається фактично реалізованим, а тому скасування такого наказу про перевірку жодним чином не відновлюватиме порушені права та інтереси суб'єкта господарювання.

За таких обставин, в даному випадку предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування, а саме постанова про накладення штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування спірного наказу та задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно висновків відповідача про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірної постанови стало те, що:

«… 26.10.2018 о 15 годині 00 хвилин в приміщенні знаходилися три особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Згідно письмового пояснення працівниці ОСОБА_5, вона знаходиться на стажуванні на посаду продавця з 24.10.2018 та продає одяг в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1». Прийнята на роботу продавця в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 24.10.2018 в усній домовленості. В письмовій формі трудовий договір з нею не укладався, що підтверджується власноруч написаними поясненнями та зафіксовано засобами відеотехніки.

ОСОБА_6 також надала пояснення, що вона прийнята на роботу на посаду касира з 23.10.2018 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1». Прийнята на роботу касира в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 23.10.2018 на стажуванні в усній домовленості з ФОП ОСОБА_4. В письмовій формі трудовий договір з ОСОБА_6 не укладався, підтверджується власноруч написаними поясненнями та зафіксовано засобами відеотехніки.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_7, вона знаходиться на стажуванні на посаду продавця з 25.10.2018 та продає одяг в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1». Прийнята на роботу продавця в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 25.10.2018 в усній домовленості. В письмовій формі трудовий договір з нею не укладався, що підтверджується власноруч написаними поясненнями та зафіксовано відеотехніки.

З письмових пояснень, наданих ФОП ОСОБА_4, такі особи, як ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 станом на 26.10.2018 працювали в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» без укладання трудових договорів. Накази про прийом на роботу не видавалися та фіскальну службу не повідомлено. Заробітна плата не обговорювалася. Запити до трудових книжок працівників не вносилися. Інші продавці, крім вище вказаних в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» не працюють. Договори на стажування вищевказаних працівників не були надані…».

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, підставою для застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій є зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були допущенні до виконання роботи без укладання трудового договору, як і не надано жодних доказів на підтвердження того, що зазначені особи в день інспекційного відвідування взагалі виконували будь-яку роботу.

Фактично в обґрунтування прийняття спірної постанови про накладення штрафу покладено пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які на момент проведення інспекційного відвідування перебували в приміщенні де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4.

Так, в матеріалах адміністративної справи містяться пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в яких останні зазначали, що з 24.10.2018 знаходяться на стажуванні у ФОП ОСОБА_4 та жодних договорів про працевлаштування з ними не укладалось.

В свою чергу, в наданих поясненнях представник позивача посилався на те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дійсно перебували в магазині та ознайомлювалися з умовами праці для вирішення можливості подальшого працевлаштування, проте, не виконували жодної роботи, не були присутні повний робочий день та мали право вільно залишити приміщення магазину за бажанням.

Зазначені обставини підтверджуються наданими представником позивача до суду поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.141, 144, 147).

Тобто, під час проведення інспекційного відвідування інспектори Держпраці повинні були встановити чи допущені вищевказані особи до виконання трудових обов'язків, якщо так то з якої дати та які обов'язки виконують зазначені особи.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Відповідачем до матеріалів справи надано диск з відеозаписом інспекційного відвідування, проте, при дослідженні зазначеного відео (12 секунд) встановлено, що дане відео не може бути доказом по справі, оскільки на даному відео видно лише жінку, яка пише на листку А4, проте відео не містить ані звуку, ані будь-яких посилань не те хто зазначена особа та де знаходиться.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконувала роботу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за дорученням ФОП ОСОБА_4, а факт перебування зазначених осіб в приміщенні магазину не може бути достатньою підставою для накладення штрафних санкцій за статтею 265 КЗпП України.

Крім того, відповідно до положень пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно пункту 7 Порядку №509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів на підтвердження того, що позивача було належним чином повідомлено, не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи, про дачу, час та місце розгляду матеріалів інспекційного відвідування.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправними та скасування наказу та постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.11.2018 №ЗП 2121/580/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3350,70 грн. (три тисячі триста п'ятдесят гривень 70 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.04.2019.

Суддя І.В. Новікова