РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 травня 2019 р. Справа № 120/735/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в 2011 році йому - як колишньому працівнику управління Державної автомобільної інспекції УМВС у Вінницькій області, звільненому у запас Збройних Сил Наказом №121 о/с від 12.07.2011 року по статті 64 п. "б" (через хворобу), була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога відповідно до вимог постанови КМУ від 12.05.2007 року №707, у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Разом із тим, 31.07.2018 року за результатами огляду МСЕК йому було встановлено 90% втрати працездатності, в зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та інвалідність І групи "Б". Як наслідок, він звернувся до відповідача 2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. В жовтні 2018 року відповідачем 2 сформовано висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про міліцію", в сумі 404457,20 грн.

Разом із тим, 20.11.2018 року листом МВС України матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто на підставі п. 4 Постанови КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Проте, позивач таку відмову в призначенні одноразової грошової допомоги вважає протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України №15/2-4366 від 20.11.2018 року у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності з 31.07.2018 року, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області підготувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги, без врахування раніше виплаченої суми;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності з 31.07.2018 року внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 460250,00 грн., відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 з урахуванням встановленого права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 31.07.2018 року.

Ухвалою від 06.03.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України).

У встановлений судом строк представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивач обґрунтовує свою позицію шляхом застосування положень Закону України "Про міліцію", який втратив чинність і на спірні правовідносини не розповсюджується. Також зазначив, що оскільки з моменту первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, МВС України не вбачає законних підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

22.03.2019 року представником відповідача 2 також подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного позову з мотивів, що є аналогічними тим, що наведені представником відповідача 1.

03.04.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому він підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Додатково позивач вказав, що Порядок №850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності.

Крім того, 10.04.2019 року представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких останній вказує на відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, оскільки призначення позивачу одноразової грошової допомоги суперечитиме п. 4 Порядку №850 від 21.10.2015 року.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в 2011 році позивачу, як колишньому працівнику управління Державної автомобільної інспекції УМВС у Вінницькій області, звільненому у запас Збройних Сил Наказом №121 о/с від 12.07.2011 року по статті 64 п. "б" (через хворобу), нарахована та виплачена одноразова грошова допомога відповідно до вимог постанови КМУ від 12.05.2007 року №707, у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

31.07.2018 року за результатами чергового огляду МСЕК позивачу встановлено 90% втрати працездатності, в зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та інвалідність І групи "Б".

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Встановлено, що в жовтні 2018 року відповідачем 2 сформовано висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про міліцію", в сумі 404457,20 грн.

Разом із тим, 20.11.2018 року листом МВС України №15/2-4366 матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто на підставі п. 4 Постанови КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Як слідує із даного листа, підставою для повернення матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 слугувало те, що з дати первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 - 18.07.2011 року до повторного огляду - 31.07.2018 року пройшло більше двох років, тому це суперечить вимогам пункту 4 Порядку, що унеможливлює прийняття рішення за ними.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну врегульовано ст. 23 Закону України "Про міліцію".

При цьому, судом враховано, що Закон України "Про міліцію" втратив свою чинність 07.11.2015 року на підставі Закону України "Про національну поліцію", однак, положеннями абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Такий порядок визначався частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку №850).

Відповідно до п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.

Як уже зазначалось судом вище, 18.07.2011 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим йому здійснено виплату одноразової допомоги в передбаченому розмірі.

31.07.2018 року позивачу за рішенням МСЕК встановлено І групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Тобто, із цього часу в позивача виникли нові підстави, які згідно п. 3 Порядку № 850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, яка передбачена для І групи - 250 кратному прожитковому мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Разом із тим, повертаючи матеріли на призначення одноразової грошової допомоги, відповідач 1 посилається на положення п. 4 Порядку №850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, в даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу І групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, а тому останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Із такими доводами представника відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути пред'явлені протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (пункти 2, 13 Порядку № 850).

Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності. Тобто, таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.

Таким чином, днем виникнення у ОСОБА_1 права на отримання нової одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності І групи, є вказана у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 31.07.2018 року. І, відповідно, від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання зазначеної допомоги.

Суд звертає увагу на те, що положення п. 4 Порядку №850, на які посилається відповідач 1, не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Тобто, у випадку, коли між первинним встановленням інвалідності та встановленням вищої групи чи іншої причини інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли вища група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення нижчої групи інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.

Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати позивачу, за наявності встановлених для цього підстав, нової грошової допомоги за наслідком встановлення І (вищої) групи інвалідності як Порядок № 850 так і положення інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання, не передбачають. Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку № 850, однак таких по відношенню до ОСОБА_1 виявлено не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 безпідставно повернуто матеріали позивача щодо призначення грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності І групи.

Водночас, надаючи оцінку безпосередньо змісту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, тобто способу захисту свого порушеного права, який останній обрав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Разом з тим, за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач 1 жодного з зазначених вище рішень не прийняв та всупереч пункту 9 Порядку № 850, листом від 20.11.2018 року №15/2-4366 повернув ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області матеріали, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком № 850 не передбачена, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.02.2019 по справі № 802/498/18-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України №15/2-4366 від 20.11.2018 року у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягають, оскільки жодного рішення про відмову в призначенні та виплати одноразової грошової допомоги відповідачем 1 не приймалось.

В той же час, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

В даному ж випадку, з метою належного захисту прав позивача, суд проходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Що ж до вимог позивача про зобов'язання відповідача 1 прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності І групи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

В даному ж випадку, враховуючи те, що за наслідками розгляду матеріалів позивача на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідачем 1 не прийнято жодного рішення, а також з метою відновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 Порядку № 850 від 21.10.2015 року, по заяві ОСОБА_1 від 11.10.2018 року щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності з 31.07.2018 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, із аналізу положень п. 9 Порядку №850 слідує, що передумовою прийняття рішення про призначення грошової допомоги є надходження до МВС України висновку складеного керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції.

При цьому, як слідує із наявного у матеріалах справи висновку відповідача 2 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про міліцію", позивачу нараховано одноразову грошову допомогу в сумі 460250,00 грн., однак розмір одноразової грошової допомоги до виплати становить 404457,20 грн.

Тобто, розрахунок належної до виплату позивачу одноразової грошової допомоги проведено відповідачем 2 із урахуванням сум грошової допомоги (55792,80 грн.), що були виплачені ОСОБА_1 у 2011 році.

Разом із тим, як уже зазначалось судом вище, у випадку, коли вища група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення нижчої групи інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області підготувати висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, без врахування раніше виплаченої суми.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області підготувати висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, без врахування раніше виплаченої суми.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 Порядку № 850 від 21.10.2015 року, по заяві ОСОБА_1 від 11.10.2018 року щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності з 31.07.2018 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця,10, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032684);

Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. ВінницяЮ код ЄДРПОУ 08592106).

Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна