ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2019 року Справа № 280/349/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80-А, код ЄДРПОУ 37793512)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0152645107 від 27 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 18 лютого 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а перше судове засідання призначено на 19 березня 2019 року.

19 березня 2019 року ухвалою суду розгляд справи відкладено до 09 квітня 2019 року.

29 березня 2019 року від представника позивача до суд надійшла відповідь на відзив (вх.№12507), у якій останній просив суд розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ".

Позовна заява обґрунтована тим, що платіжні доручення № 368 від 20 травня 2014 року, №371 та 373 від 27 травня 2014 року надані банку 27 травня 2014 року, до моменту отримання Товариством повідомлення про неплатоспроможність банку, що виключає вину позивача у несвоєчасній сплаті ССВ та виключає можливість застосування до Товариства штрафних санкцій. З названих причин орган доходів і зборів помилково і протиправно не визнав сплаченою суму ЄСВ за квітень 2014 року у розмірі 29470,59 грн., що призвело до зарахування органом доходів і зборів поточних платежів з ССВ за наступні звітні періоди у погашення неіснуючої недоїмки за квітень 2014 року. Саме ці помилкові дії органу доходів і зборів. Вказує, що позивач, перебуваючи під впливом обставин непереборної сили, здійснив усі залежні від нього заходи для своєчасної сплати зобов'язань з ЄСВ, проте надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 52836 грн. та з податку на додану вартість у сумі 19997,41 грн. не були зараховані па погашення недоїмки з ССВ через винну бездіяльність органу доходів і зборів. Відтак, у діях позивача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, що повністю виключає відповідальність Товариства. Вказує, що таке рішення сформоване органом доходів і зборів на підставі помилкової оцінки обставин справи та невірного тлумачення норм законодавства України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню. Також вказує на те, що оскаржуване рішення сформоване відповідно до статті 25 Закону №2464, яка регулює заходи впливу та стягнення, тобто заходи відповідальності. Таким чином, оскільки позивач здійснює (та здійснювало протягом періоду, за який нараховані штрафні санкції) діяльність на території проведення АТО, період проведення АТО триває, то сертифікат ТПП України №2740/05-4, яким засвідчено настання обставин непереборної сили при сплаті податків та обов'язкових платежів з 20 травня 2014 року на невизначений термін, є належним і достатнім документом, що звільнює Товариство від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, в тому числі зобов'язань зі сплати ЄСВ.

Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№10291 від 15 березня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що у контролюючого органу були відсутні будь-які підстави повернення або зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 52836,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 19997,41 грн. на погашення недоїмки з ЄСВ, оскільки у позивача наявна недоїмка з ЄСВ (що в свою чергу є підставою для незадоволення заяви про повернення), а також можливість повернення або «переброски коштів» з одного рахунку на інший можливо лише з розрахункових рахунків на які зараховуються кошти з ЄСВ, в зв'язку із тим, що Порядками виключено можливість зарахування надміру сплачених грошових коштів з розрахункових рахунків інших податків в рахунок погашення ЄСВ. Вказує, що несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникла саме з вини позивача, у зв'язку із чим контролюючим органом правомірно застосовані фінансові санкції. ГУ ДФС у Запорізькій області вважає, що введення тимчасової Адміністрації банку не є поважною причиною для платника податків у несвоєчасному перерахуванні податків та зборів до бюджетів та не позбавляє права органу ДФС стягувати податковий борг, який виник внаслідок неперерахування банком коштів до бюджету. Також зазначає, що підприємство перереєструвалося з зони АТО ще до періоду проведення антитерористичної операції та діяльність здійснює у м. Бердянськ (де на теперішній час і зареєстровано), таким чином на TOB «Спецторгобладнення» не розповсюджується дія мораторію визначена Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Отже доводи позивача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій з ЄСВ за рішенням № 0152645107 від 27 вересня 2018 року - є необґрунтованими та безпідставними.

09 квітня 2019 року від представника Головного управління ДФС у Запорізькій області до суду надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить розглядати справу в порядку письмового провадження. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

27 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0152645107, яким до позивача за період з 21 травня 2015 року до 30 січня 2015 року нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 21400,00 грн., за період з 21 січня 2015 року до 22 січня 2016 року штраф у розмірі 20% у сумі 56665,7 та нараховано пеню у розмірі 0,1% від суми недоїмки у сумі 33120,90 грн.

Не погодившись із рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0152645107 від 27 вересня 2018 року позивач 19 листопада 2018 року звернувся зі скаргою (вих.№45/1) до ДФС України про її скасування.

Рішенням ДФС України №41408/6/99-99-11-05-02-25 від 21 грудня 2018 року скаргу залишення без задоволення, а рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0152645107 від 27 вересня 2018 року - без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»»

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які згідно пункту другого частини першої статті 6 вказаного Закону зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок..

Днем сплати єдиного внеску згідно частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята).

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

За правилами пункту 6 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції (до 01 січня 2015 року) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд вказує про те, що звітом про суму нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за квітень 2014 року позивачем визначено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у сумі 33 896,46 грн.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що платіжне доручення (призначення платежу - внесок з ЄСВ) №368 від 20 травня 2014 року на суму 29 380,19 грн. подано до Маріупольського відділення ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» 20 травня 2014 року, а платіжні доручення №371 від 27 травня 2014 року на суму 5,14 грн., та №373 під 27 травня 2014 року на суму 85,26 грн., подано на виконання 27 травня 2014 року за призначення платежу «сплата ЄСВ».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2014 року № 305 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 травня 2014 року прийнято рішення № 37 про запровадження з 26 травня 2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК".

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Приписами до пункту 8.2 цієї статті визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Пунктами 22.1, 22.4 статті 22 Закону №2346-III передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за таким розрахунковим документом як платіжне доручення та вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що обов'язок платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, суд вважає, що відповідачем протиправно не взято до уваги ту обставину, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" виконано свій обов'язок сплати ЄСВ в частині 29 380,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням №368 від 20 травня 2014 року.

Щодо платіжних доручень №371 від 27 травня 2014 року на суму 5,14 грн., та №373 під 27 травня 2014 року на суму 85,26 грн., подано на виконання 27 травня 2014 року за призначення платежу «сплата ЄСВ», суд не погоджується з позивачем і не бере їх до уваги, оскільки вони подані до банківської установи, після 20 числа та введення у банківську установу тимчасової адміністрації та віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ становить 4516,27 грн. (33 896,46 грн.-29 380,19 грн. = 4516,27 грн.).

Таким чином і нарахування штрафу у відсотковому відношенні до своєчасно не сплачених сум повинно бути на суму 4516,27 грн.

Отже, суд прийшов до висновку про те, що позивач не повинен нести відповідальність в частині не сплати суми ЄСВ у розмірі 29 380,19 грн.

Таким чином, рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0152645107 від 27 вересня 2018 року повинно бути скасовано в частині застосування штрафу до Товариства з обмеженою відповільністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" за період з 21 травня 2015 року до 30 січня 2015 року в сумі 2938,17 грн.

Отже суд прийшов до висновку що в цій частині позовних вимог позовна заява підлягає задоволенню.

Позивач в позовній заяві зазначає, що в період з 21 травня 2014 року по 20 січня 2015 року підприємством сплачено ЄСВ на загальну суму 392522,66 грн., однак, суд не приймає твердження про сплату у вищезазначеній сумі, оскільки така інформація не відповідає інтригованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ".

Щодо посилання позивача позивач здійснює (та здійснювало протягом періоду, за який нараховані штрафні санкції) діяльність на території проведення АТО, то суд вважає такі посилання безпідставними та такими що не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005225263 від 01 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" взято на облік до Бердянської об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Запорізькій області 29 липня 2013 року за адресою 71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. правди, буд 80-а. Таким чином, на TOB «Спецторгобладнення» не розповсюджується дія мораторію визначена Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Враховуючи те, що під час судового розгляду було доведено наявність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" порушень строків сплати поточних платежів за період з 21 травня 2015 року до 30 січня 2015 року та за період з 21 січня 2015 року до 22 січня 2016 року, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість застосування до платника штрафних санкцій за період з 21 травня 2015 року до 30 січня 2015 року у розмірі 10% у сумі 20 948, 49 грн., за період з 21 січня 2015 року до 22 січня 2016 року у розмірі 20% у сумі 56665,7 та нараховано пеню у розмірі 0,1% від суми недоїмки у сумі 33120,90 грн.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80-А, код ЄДРПОУ 37793512) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0152645107 від 27 вересня 2018 року в частині застосування штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" за період з 21 травня 2015 року до 30 січня 2015 року у сумі 2938,17 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГОБЛАДНАННЯ" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Правди, буд. 80-А, код ЄДРПОУ 37793512) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 50 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 квітня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов