- Відповідач (Боржник): Військова частина А 1451
- Позивач (Заявник): Біданець Руслан Володимирович
- Відповідач (Боржник): Військова частина А1451
- Представник позивача: Розторгуєва Валентина Борисівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.
25 квітня 2019 р.Справа № 2040/7697/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Калитки О. М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою військової частини А 1451 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1451 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В с т а н о в и л а:
17.09.2028 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Військової частини А1451 (подалі - ВЧ А1451) від 08.08.2018 року за № 225/11/679 про відмову у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі станом на 19.03.2018 року, та виплати компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати ВЧ А1451 надати йому довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 19.03.2018 року;
- зобов'язати ВЧ А1451 провести розрахунок за неотримане речове майно станом на 19.03.2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в період з 18.03.2008 року по 18.03.2018 року він проходив військову службу за контрактом у ВЧ А 1451. Відповідно до наказу командира ВЧ А 1451 від 19.03.2018 року був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». При звільненні йому не була виплачена компенсація за неотримане речове майно.
На звернення 30.07.2018 року до командира ВЧ А 1451 із заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало до видачі на момент звільнення -19.03.2018 року та про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, Рішенням ВЧ А1451 від 08.08.2018 року за № 225/11/679 йому відмовлено у наданні зазначеної довідки та виплаті компенсації за неотримане речове майно.
Позивач вважає зазначену відмову такою, що порушує його право на соціальний захист, незаконною, відтак, такою, що підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначає, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством України передбачається виплата військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна (у зв'язку з їх звільненням з військової служби), на підставі наказу командира військової частини виданого за результатами рапорту військовослужбовця.
Разом з тим, ОСОБА_1 за час проходження військової служби у ВЧ А 1451 з відповідним рапортом щодо виплати йому грошової компенсації замість речового майна не звертався, внаслідок чого, наказ командира ВЧ А 1451 з цього питання не видавався.
Також, звертає увагу на те, що позивач мав більше 2 тижнів для написання відповідного рапорту (з часу видання наказу командира ВЧ А 1451 про його звільнення з військової служби та до видання наказу про виключення зі списків особового складу ВЧ А 1451), але він цим правом не скористався.
На наведеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні вимог у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року надана правова оцінка клопотанню ВЧ А 1451 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1, та відмовлено у задоволенні з тих підстав, що, в розумінні ч. 2 ст. 122 КАС України, позивачем процесуальний строк звернення до суду не пропущений.
У відповіді на відзив позивач вказує, що наведені відповідачем у відзиві заперечення не підлягають визнанню, а підлягають відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного ним у 2008 році, а потім переукладеного в 2013 році, Міністерство оборони України зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження ним військової служби, зокрема, належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, інші соціальні виплати йому та членам його сім'ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами.
Вказує, що ні в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні в Порядку № 178 не встановлено строку подачі рапорту чи заяви про виплату грошової компенсації. Тобто цей термін не обмежується будь-яким нормативним документом.
Так і в самому Контракті про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не передбачено, що військовослужбовець повинен до закінчення строку контракту подати будь-яку заяву про грошову компенсацію.
При цьому, відповідно до абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Однак, відповідачем не вжито всіх заходів, спрямованих на реалізацію приписів цього Положення та виключено зі списків особового складу військової частини без забезпечення його грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням та без його згоди.
Поряд з цим, є безпідставними посилання відповідача на те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно не передбачена чинним законодавством для громадян, звільнених з військової служби, а під час проходження служби він не вжив жодних заходів для отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
У запереченнях на відповідь на відзив ВЧ А 1451 вказує, що законодавцем встановлено термін подачі відповідного рапорту (заяви) про виплату грошової компенсації, а саме: з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення - у разі звільнення з військової служби, тобто до моменту звільнення та виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, так як після звільнення та виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, військовослужбовець втрачає статус військовослужбовця і набуває статус цивільної особи.
Разом з тим, звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту четвертого Контракту, сторони зобов'язуються не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладанні із зазначенням причин передбачених нормативно-паровими актами.
Таким чином, строк дії контракту закінчувався 18.03.2018 року, а позивач про намір не підписувати новий контракт та звільнитись з військової служби у ВЧ А 1451 знав ще за 3 місяці до закінчення строку дії контракту, а саме ще 18.12.2017 року.
Тобто ОСОБА_1 мав більше 3 місяців для написання відповідного рапорту про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у зв'язку з його звільненням з військової служби та до видання наказу про виключення зі списків особового складу, але він цим правом не скористався.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року (рішення у повному обсязі складено 07.12.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.
Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ВЧ А1451 від 08.08.2018 року за № 225/11/679 про відмову у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало позивачу до видачі станом на 19.03.2018 року.
ВЧ А1451 зобов'язана надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 19.03.2018 року та провести розрахунок за неотримане позивачем речове майно станом на 19.03.2018 року та виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало позивачу до видачі станом на 19.03.2018 року.
Судове рішення вмотивовано висновком про те, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Суд визначився, що відмовлячи позивачу у наданні довідки про вартість речового майна, що належала йому на момент звільнення та виплати компенсації за неотримане майно, відповідач діяв всупереч положенням чинного законодавства, що призвело до винесення необґрунтованого рішення.
В апеляційній скарзі відповідач ВЧ А1451, посилаючись на невідповідність судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року, та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник фактично посилається на доводи, зазначені ним у заявах по суті /а.с. 18-20, 84-87, 121-125/, та просить врахувати правовий висновок Верховного Суду у справі № 808/2442/16.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на доводи, наведені ним у позові та відповіді на відзив /а.с. 4-5, 75-77/, та просить залишити апеляційну скаргу ВЧ А 1451 без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 18.03.2008 року по 18.03.2018 року проходив військову службу за контрактом у ВЧ А 1451.
Наказом командира ВЧ А 1451 від 19.03.2018 року позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». При звільненні позивачу не була виплачена компенсація за неотримане речове майно.
30.07.2018 року позивач звернувся до командира ВЧ А 1451 із заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі на момент звільнення - 19.03.2018 року та про виплату компенсації за нестримане речове майно під час проходження військової служби.
Листом ВЧ А1451 від 08.08.2018 року за № 225/11/679 позивачу відмовлено у наданні зазначеної довідки та виплаті компенсації за неотримане речове майно.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням ч. 2 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (подалі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII).
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 (подалі - Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
За змістом пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку № 178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку № 178).
Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за № 768/28898 (подалі - Інструкція № 232), передбачає, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року у справі № 803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 року у справі № 822/2309/17 (К/9901/20221/18), застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
За висновком суду касаційної інстанції, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
За наведеного вище, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначає, що відмовляючи позивачу у наданні довідки про вартість речового майна, що належала йому на момент звільнення та виплати компенсації за неотримане майно, відповідач діяв всупереч положенням вищезазначених норм права, що призвело до необґрунтованої відмови у виплаті позивачу ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ВЧ А 1451 про те, що у даній справі підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений у справі № 808/2442/16, оскільки обставини справ не є тотожними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу військової частини А 1451 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко
Постанова у повному обсязі складена і підписана 03 травня 2019 року.
- Номер: П/2040/10237/18
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 2040/7697/18
- Суд: Харківський окружний адміністративний суд
- Суддя: Мельнікова Л.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.09.2018
- Дата етапу: 23.08.2019
- Номер: 2146/19
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 2040/7697/18
- Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Мельнікова Л.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 21.02.2019
- Дата етапу: 25.04.2019
- Номер: К/9901/16211/19
- Опис: визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2040/7697/18
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Мельнікова Л.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.06.2019
- Дата етапу: 23.08.2019