Справа № 465/5942/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/811/827/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мікуш Ю.Р.,

суддів:Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

З участю: учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №465/5942/16-ц за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2018 року ухваленого судом у складі судді Мартинишин М.О. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Затишне», за участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання частково недійсною Ухвали Львівської міської ради №5098 від 27.08.2015р., про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ АДРЕСА_1 та 2КЖ АДРЕСА_2, та усунення порушень права власності ,

в с т а н о в и в :

20 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із позовною заявою у якій просить визнати частково недійсною Ухвалу Львівської міської ради №5098 від 27.08.2015р. в частині затвердження громадянці ОСОБА_4 у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, визнати недійсним та скасувати Акт встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ АДРЕСА_1 та 2КЖ АДРЕСА_2.

З врахуванням поданих уточнень до позовних вимог, позивачка просила зобов'язати ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: відновити безпечні сходи для проходу до АДРЕСА_2; усунути порушення права власності шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту АДРЕСА_2, а саме: замінити самовільно здійснений дверний отвір на віконний.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є співвласником АДРЕСА_2. У квітні 2016 року громадянка ОСОБА_4 розпочала самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена їй для цієї мети та без відповідного документу, про що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, винесений відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно чинного законодавства, яким зобов'язано ОСОБА_4 зупинити будівництво, також складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення. У зв'язку із незаконним будівництвом: розриттям ям, насипанням сміття, відкриттям та перенесенням каналізаційних отворів та підривом бетонних сходів, які є єдиними та загальними щодо проходу до багатоквартирного АДРЕСА_2, добиратись до свого помешкання вона та члени її сім'ї змушені ризикуючи своїм здоров'ям та життям. Окрім того, відповідачем здійснюються перешкоди у доступі до її квартири, має місце втручання у спільне майно усіх співвласників будинку АДРЕСА_2, оскільки вуличні сходи, які є у спільному користуванні самочинно розвалені, безпечно пройти до свого помешкання дітям чи літнім людям - неможливо. Вважає, що ЛКП «Затишне» порушило будівельні норми України та ст.39 Земельного кодексу України, її право приватної власності та інших власників квартир в будинку АДРЕСА_2, визначивши межу земельної ділянки, яка проходить між суміжними будинками та з'єднані спільною несучою стіною. Також вважає, що ухвалою Львівської міської ради №5098 від 27.08.2015 року незаконно була надана у приватну власність ОСОБА_4 частина земельної ділянки, на якій розташований єдиний спільний сходовий майданчик мешканців будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсною Ухвалу №5098 від 27.08.2015р. Львівської міської ради 22-ї сесії 6-го скликання «Про затвердження громадянам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічних документації із землеустрою громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині затвердження громадянці ОСОБА_4 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 11.08.1998р. Личаківським РВ УМВС України у Львівській області) у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3, площею 1000 кв.м.;

Зобов'язано, ОСОБА_4, (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 11.08.1998р. Личаківським РВ УМВС України у Львівській області) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: відновити безпечні сходи для проходу до АДРЕСА_2;

Зобов'язано, ОСОБА_4, (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 11.08.1998р. Личаківським РВ УМВС України у Львівській області) усунути порушення права власності, шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту АДРЕСА_2, а саме: замінити самовільно здійснений дверний отвір - на віконний.

В задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним та скасування Акту встановлення і показу меж земельної ділянки від 11.06.2015р. по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 в частині погодження межі земельної ділянки В-Г, яка погоджена ЛКП «Затишне» та проходить по стику будинку 2КЖ АДРЕСА_1 та 2КЖ АДРЕСА_2 - відмовлено.

Рішення суду оскаржила ЛМР та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ЛМР посилається на те, що оскільки до виключної компетенції органів місцевого самоврядування належить прийняття рішень про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, затвердження вищевказаного проекту землеустрою гр. ОСОБА_4 жодним чином не порушує норми чинного земельного законодавства.

На думку скаржника, у даному випадку позивач звернувся за захистом права, яким не володіє, ОСОБА_5 не подано доказів, які підтверджують право власності чи право землекористування прибудинковою територією буд. АДРЕСА_2 на вул. Ген. Чупринки у м. Львові, доказів про створення та функціонування ОСББ у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 на вул. Ген. Чупринки у м. Львові, а також не наведено доказів порушення Львівською міською радою та ОСОБА_4 порядку приватизації земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1, передбачений ст.ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України.

Зазначає, що дана земельна ділянка для обслуговування будинку АДРЕСА_1 знаходиться поза межами червоних ліній, сходовий майданчик є спільним для будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і перебуває у власності територіальної громади м. Львова -у приватну власність ОСОБА_4 не передавався. Для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 передано земельну ділянку площею 1000 кв.м., що відповідає нормам безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам у порядку ст. 121 Земельного кодексу України.

Вказує, що.обґрунтовуючи вимоги про скасування ухвали №5098 від 27.08.2015 року Львівської міської ради «Про затвердження громадянам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічної документації із землеустрою громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині затвердження гр. ОСОБА_4 у приватну власність для обслуговування житлового будинку, суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закон України «Про архітектурну діяльність», однак вказане законодавство регулює зовсім інші відносини, та не має жодного відношення до порядку передачі у власність земельних ділянок. Тобто має місце неправильне застосування норм матеріального права.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 22.02.2018р. скасувати в частині -

*визнання недійсною Ухвали №5098 від 27.08.2015 р. Львівської міської ради 22-ї сесії 6-го скликання « Про затвердження громадянам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянкою і технічних документації із землеустрою громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині затвердження гр. ОСОБА_4 у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: НОМЕР_3, площею 1000кв.м.;

*зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: відновити безпечні сходи для проходу до АДРЕСА_2;

зобов'язання ОСОБА_4 усунути порушення права власності, шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту АДРЕСА_2, а саме: замінити самовільно здійснений дверний отвір на віконний, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що в рішенні суд першої інстанції посилається на ст. 42 Земельного кодексу України, яка регулює порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки. У даному випадку будинок АДРЕСА_1 не є багатоквартирним, а тому приватизація присадибної ділянки здійснювалась на інших підставах, визначених Земельним кодексом України, тобто має місце застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Також зазначає, що позивач не є власником та користувачем земельної ділянки, прилеглої до АДРЕСА_1, ні до будинку АДРЕСА_2 У матеріалах справи відсутні будь - які докази, які підтверджують порушення прав позивача та осіб діями ОСОБА_4

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 22.02.2018 р скасувати в частині - визнання недійсною Ухвали № 5098 від 27.08.2015р. Львівської

міської ради 22-ї сесії 6-го скликання «Про затвердження громадянам проектів землеустрою до відведення земельних ділянок і технічних документації із землеустрою громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» в частині затвердження громадянці ОСОБА_4 у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_3, площею 1000 кв. м; зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме: відновити безпечні сходи для проходу до АДРЕСА_2; зобов'язання ОСОБА_4 усунути порушення права власності шляхом приведення у первинний стан капітальної (фасадної) стіни та фундаменту АДРЕСА_2, а саме: замінити самовільно здійснений дверний отвір на віконний та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) на апеляційні скарги подано Відзиви.

У Відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4- позивач ОСОБА_5 зазначає, що вважає рішення Фраківського районного суду м.Львова від 22.02.2018 року законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Зазначає, що безпідставним є посилання ОСОБА_4 про втручання у майно, яке належить на праві спільної сумісної власності (каналізаційний люк, сантехнічне обладнання, сходовий майданчик та ін.) без згоди позивача та інших співвласників; самовільне втручання у спільну капітальну (несучу) стіну будинку, порушення норм чинного законодавства у сфері містобудування, самовільне опускання фундаменту будинку з метою заміни віконного отвору на дверний, який є набагато більшим за розмірами, що підтверджується фотокопіями у справі та іншими доказами.

Безпідставним вважає твердження апелянта про не порушення прав позивача шляхом опускання каналізаційного люку, інженерних мереж, гідроізоляції фундаменту, утеплення будинку, розбирання сходового майданчика. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду -без змін.

У Відзиві на апеляційну скаргу Львівської міської Ради (далі ЛМР) - позивач ОСОБА_5 зазначає, що земельна ділянка розміром 0,0088 га не була погоджена Департаментом містобудування ЛМР. На частині земельної ділянки, яка нібито, належить ОСОБА_4 згідно Ухвали ЛМР, знаходиться сходовий майданчик, який розвалений відповідачем ОСОБА_4 та який слугував єдиним входом до будинку АДРЕСА_2, власником квартири якої є ОСОБА_4 та позивач і треті особи права яких порушені незаконним наданням ОСОБА_4 частини земельної ділянки розміром 0,0088 га у приватну власність останній. Просить залишити апеляційну скаргу ЛМР без задоволення, а рішення Франківського районного суду м.Львова -без змін.

У Відзивах на апеляційні скарги ЛМР та ОСОБА_4 треті особи по справі ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_7 посилаються на порушення їх прав власності щодо користування спільним майном усіх мешканців будинку АДРЕСА_2 та, відповідно, вважають незаконною Ухвалу ЛМР, якою ОСОБА_4 було надано у приватну власність частину земельної ділянки, що була у спільному користуванні усіх мешканців будинку АДРЕСА_2. Просять апеляційні скарги ОСОБА_4 та ЛМР залишити без задоволення.

На Відзиви на апеляційні скарги відповідач ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 179 ЦПК надіслала Відповідь.

У Відповіді ОСОБА_4 зазначає, що позивач та треті особи не є власниками, ані користувачами земельної ділянки прилеглої до будинку АДРЕСА_1 та будинку АДРЕСА_2 У матеріалах справи відсутні докази про порушення прав позивача та третіх осіб. Стосовно руйнування сходового майданчика, то позивач та члени її сім»ї, зловживаючи своїми правами (систематичні заяви у поліцію) не дають їй можливості облаштувати сходи до будинку АДРЕСА_2 згідно отриманого дозволу № 06-16 від 27.05.2016 року Франківської РА ЛМР, погодження ЛКП «Затишне» від 03.06.2016 року № 795.

У Відповіді ОСОБА_4 зазначає, що третя особа ОСОБА_7 не конкретизує, які саме перешкоди йому вчиняються у користуванні спільним майном усіх мешканців будинку АДРЕСА_2 та не вказує у чому саме протиправність ухвали ЛМР, якою ОСОБА_4 надано у приватну власність частину земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представників відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , представника ЛМР ОСОБА_14, пояснення представника Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м.Львові Хоми Т.І. на підтримання доводів апеляційних скарг, заперечення з приводу апеляційних скарг представника позивача ОСОБА_5- ОСОБА_16, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є суміжними та розділені однією несучою стіною, яка є спільною для двох будинків.

Відповідач ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.04.2015 року; позивач та треті особи по справі проживають у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2.

Ухвалою ЛМР № 5098 від 27.08.2015 року ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки НОМЕР_3.

З Акту встановлення і показу меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Львові та долучених представником ЛМР документів вбачається, що межа земельної ділянки позначена буквами Б-В проходить по зовнішній стороні стіни 2КЖ АДРЕСА_1. Присадибна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_4 знаходиться поза межами червоних ліній.

Визнаючи недійсною Ухвалу ЛМР №5098 від 27.08.2015 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем ОСОБА_4 на замовлення ПП «Леополіс-клуб» самовільно було встановлено іншу межу земельної ділянки по фактичному користуванню розміром 0,0088 га, частина якої не була погоджена Департаментом містобудування ЛМР. Передачею земельної ділянки у приватну власність порушуються права позивача та третіх осіб, оскільки саме ця частина земельної ділянки була єдиним проходом мешканцям будинку АДРЕСА_2 на якій знаходиться сходовий майданчик.

Із Висновком суду першої інстанції в цій частині позовних вимог апеляційний суд не погоджується.

Положеннями ст.12 Земельного кодексу України (далі ЗК) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об»єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За частиною 1,2 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання у користування.

Порядок передачі земельної ділянки у власність визначений у ст.ст.118, 122 ЗК.

Із матеріалів справи встановлено, що Ухвалою ЛМР № 4744 від 21.05.2015 року «Про надання громадянам дозволу на виготовлення проектів землеустрою», додатком до вказаної ухвали, а саме п.9 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою по вул. Ген.Чупринки,126. Зобов»язано ОСОБА_4 забезпечити виготовлення проекту землеустрою та подати міській раді на затвердження.

З дотриманням вимог ст.ст. 123 ЗК, ст. 25 ч.1, ст. 50 ч.1 Закону України «Про землеустрій» ОСОБА_4 виготовила проектну документацію та на підставі поданих документів, враховуючи проект землеустрою, акт встановлення і показу меж земельної ділянки по вул. Г.Чупринки,126, беручи до уваги містобудівні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою, Львівською міською радою 27.08.2015 року було прийнято ухвалу № 5098 «Про затвердження громадянам проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічної документації із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» ( а.с. 15-16 т.1) в додатку до якої в п.9 затверджено проект ОСОБА_4 щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку площею 1000 кв.м з кадастровим номером НОМЕР_3.

Враховуючи те, що до виключної компетенції органів місцевого самоврядування належить прийняття рішень про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, затвердження вищезазначеного проекту землеустрою не порушує норм чинного законодавства.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_5 звернулася в суд за захистом права, яким не володіє на праві власності чи на праві користування.

Відповідно, позивачем не надано доказів порушення ЛМР та ОСОБА_4 порядку приватизації земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 у м. Львові, передбачених ст.ст. 118, 121, 122 ЗК.

Спірна земельна ділянка для обслуговування АДРЕСА_1 знаходиться поза межами червоних ліній, сходовий майданчик є спільним для будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перебуває у власності територіальної громади м. Львова та у приватну власність відповідачу ОСОБА_4 не переданий.

Для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 передано земельну ділянку площею 1000 кв.м, що відповідає нормам безоплатної приватизації земельних ділянок визначених ст. 121 ЗК.

Щодо висновків суду та пояснень позивача ОСОБА_5, третіх осіб в частині, що ЛМР не погодила відповідачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0088 га, оскільки у випадку приватизації даної земельної ділянки мало б місце перевищення допустимих норм безоплатної передачі земельних ділянок.

В проекті землеустрою, який є при матеріалах справи, щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 є Архівний витяг рішення виконкому ЛМР від 06.08.1953 року за № 1073 про закріплення земельної ділянки площею 955,5 кв.м за будинком АДРЕСА_1, що свідчить про те, за будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 закріплювалися різні земельні ділянки для їх обслуговування, а не одна і таж, яка передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_4

Колегія суддів не погоджується із посиланнями суду першої інстанції на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закон України «Про архітектурну діяльність» при дачі висновку щодо незаконності прийнятої ЛМР Ухвали №5098 від 27.08.2015 року що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічної документації із землеустрою у власність в частині затвердження ОСОБА_4 у приватну власність для обслуговування житлового будинку, оскільки зазначені судом нормативні акти не стосуються спірного питання.

Колегія суддів зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 не є багатоквартирним, відтак приватизація земельної ділянки проводилася на підставі вище зазначених норм ЗК, а не ст. 42 ЗК на яку суд першої інстанції посилається.

Із врахуванням того, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині визнання недійсною Ухвали ЛМР № 5098 від 27.08.2015 року, оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у цій частині позовних вимог на підставі ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

Вживання судом терміну визнання недійсною Ухвали ЛМР №5098 від 27.08.2015 року не є ідентичним «незаконна ухвала» , а відтак є неправильним, виходячи із принципів та норм цивільного законодавства.

Щодо рішення суду в частині зобов»язання відповідача ОСОБА_4 відновити безпечні сходи для проходу до будинку № 128 по вул. Г.Чупринки у м.Львові, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Із матеріалів справи та фотосвітлин встановлено, що на частині земельної ділянки, де проводилися будівельні роботи, опущений фундамент, відсутні сходи, які були єдиним виходом до будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Відповідно до норм п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-УІІІ, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування, в тому числі будівлі та споруди, які призначено для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташованого на прибудинковій території; право на земельну ділянку на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі й споруди та його прибудинкова територія.

Із фотосвітлин долучених до матеріалів справи вбачається, що рельєф земельної ділянки, де знаходиться багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 є нерівномірним, має певне підвищення, а тому для проходу до будинку чи від нього, облаштовані сходи для безпечного проходу, які на час добудови відповідачем ОСОБА_4 приведені у непридатний для проходу стан. Відповідно, облаштовуючи двері у віконних прорізах, відповідачем ОСОБА_4 опущено фундамент за рахунок знятого верхнього шару землі у глибину, чим створено незручності, небезпеку для життєдіяльності прохожих, особливо дітей та людей похилого віку, людей з інвалідністю та не відповідає Правилам благоустрою прибудинкової території.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов»язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача, відновлення безпечних сходів для проходу до будинку АДРЕСА_2 суд підставно зазначив, що порушені права позивача на частину земельної ділянки, яка є у спільному користуванні.

Постановляючи рішення у цій частині позовних вимог, судом правильно застосовано норми матеріального, процесуального права, застосовано правові позиції Верховного Суду, які регулюють подібні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 у вище зазначеному не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2,375, 376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 22 лютого 2018 року скасувати в частині визнання недійсною Ухвали Львівської міської ради №5098 від 27 серпня 2015 року 22-ї сесії 6-го скликання та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні її позову про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 27 серпня 2015 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2019 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді : Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк