Дата документу 02.05.2019 Справа № 331/4152/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1507/19 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.

Є.У.№ 331/4152/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про примусове повернення майна після закінчення договору позички,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом. Зазначала, що її син ОСОБА_5 з вересня 2015 перебував у шлюбі з ОСОБА_4, шлюб розірвано за ініціативою останньої у червні 2018. На час спільного проживання її сина та відповідачки вона надала їм у тимчасове безоплатне користування предмети домашнього вжитку і побутову техніку, що були придбані нею за її особисті кошти, а саме: диван коричневого кольору, вартістю 700 грн.; персональний комп'ютер, вартістю 2000 грн; комп'ютерний монітор Самсунг, вартістю 600 грн; стіл для комп'ютера, вартістю 931 грн; крісло «Брідж» для комп'ютера. вартістю 500 грн; холодильник 2-х камерний «Індезит», вартістю 6089 грн.; пральна машина «Беко», вартістю 6031 грн.; мікрохвильова піч «Елберг». вартістю 1200 грн.; акустична система для комп'ютера «СВЕН», вартістю 239 грн., а всього майна на 18 290 грн. Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу із її сином договір позички припинився, проте ОСОБА_4 утримує у себе вказані речі, просила суд на підставі ст. ст.827, 831, 833 ЦК України зобов'язати останню повернути спірне майно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2019 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4, повернути ОСОБА_3 майно у складі: дивану коричневого кольору, придбаного у 2012 р. вартістю 700 грн.; персонального комп'ютера, придбаного у 2006р., вартістю 2000 грн.; компьютерного монітору Самсунг вартістю 600 грн; стола для комп'ютера, придбаного у 2008р. вартістю 931 грн.; крісла «Бридж» для комп'ютера, придбаного у 2011р. вартістю 500 грн.; холодильника 2-х камерного «Індезит», придбаного у 2017 р., вартістю 6089 грн.; пральної машини «Беко», придбаної у 2016р., вартістю 6031 грн.; мікрохвильової печі «Елберг», придбаної у 2017р., вартістю 1200 грн.; акустичної системи для компютера «СВЕН», придбаної у 2007р., вартістю 239 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником спірного майна, передавала його у тимчасове безоплатне користування родині свого сина на період його спільного проживання з ОСОБА_4 Оскільки шлюб між її сином і ОСОБА_4 розірвано, строк договору позички скінчився, а тому остання зобов'язана повернути майно його власнику.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_4 зазначає, що спірне майно було придбано нею у період перебування у шлюбі з сином позивачки ОСОБА_5 і є спільною сумісною власністю подружжя. Вважає, що суд допустився порушень норм матеріального і процесуального права, оскільки зібраними у справі доказами не підтверджено право власності позивачки на спірне майно.

Відзив на апеляційну скаргу позивачка суду апеляційної інстанції не надала.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ст.ст. 827, 828, 831, 833 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідне до мети користування нею.

Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов'язаний: користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до ст. 836 ЦК України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 з вересня 2015 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 - сином позивачки, шлюб розірвано рішенням суду від 14.05.2018 (а.с.6). Молоде подружжя ОСОБА_5 власного житла не мало і винаймало квартиру АДРЕСА_1.

На період проживання сім'ї сина у орендованій квартирі ОСОБА_3 передала у безоплатне тимчасове користування подружжя ОСОБА_5 побутову техніку і меблі, загальною вартістю 18 290 грн.

Факт належності спірного майна позивачці підтверджується відповідними письмовими доказами: оформленими на ім'я ОСОБА_3 паспортами та гарантійними талонами на мікрохвильову піч, пральну машину, холодильник, комп'ютер, монітор, пральну машину, акустичну систему; заявками на доставку побутової техніки і меблів; товарними і фіскальними чеками тощо (а.с.7-21,25).

Після припинення шлюбних стосунків з ОСОБА_5 відповідачка залишилася проживати в орендованій квартирі і відмовилася повертати ОСОБА_3 належне їй майно, з приводу чого остання у серпні 2017 зверталася до Дніпровського відділу поліції (а.с.22-24).

Установивши, що належні позивачці речі домашнього вжитку і побутова техніка передавалися сім'ї її сина безоплатно у тимчасове користування на період спільного його проживання з ОСОБА_4 і що після розірвання шлюбу колишня дружина сина відмовляється повертати предмет позички, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що остання утримує майно неправомірно і воно підлягає витребуванню у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю відповідачки і її колишнього чоловіка ОСОБА_5, а тому не підлягає витребуванню на користь ОСОБА_3, є неспроможними, оскільки жодними належними і допустимими доказам не підтверджені.

Натомість зібраними у справі вищевказаними письмовими доказами (гарантійними талонами, фіскальними чеками, паспортами тощо) підтверджено факт належності спірного майна ОСОБА_3

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Керуючись ст. ст.268, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2019 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий:

Судді: