ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м. Харків

справа № 638/14609/17

провадження № 22-ц/818/2043/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Харківський національний медичний університет (структурний підрозділ - Державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та профзахворювань»),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного медичного університету (структурний підрозділ - Державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та профзахворювань») про встановлення факту та зобов'язання вчинити певну дію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року в складі судді Грищенко І.О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного медичного університету (структурний підрозділ - Державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та профзахворювань») в якому просив встановити факт ненадання медичного колегіального висновку Харківського національного медичного університету (структурний підрозділ - Державне підприємство «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та профзахворювань») відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2 станом на 25 березня 1985 року та зобов'язати Харківський національний медичний університет видати колегіальний медичний висновок клініки Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань відносно ОСОБА_1

Позов мотивовано тим, що в судовому засіданні Ковпаківського районного суду м. Суми було встановлено, що нібито 25 березня 1985 року до Харківського науково дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань Сумською обласною клінічною лікарнею були направлені документи відносно встановлення факту професійного отруєння ОСОБА_1 В результаті вивчення даної медичної документації, встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні дані про наявність профзахворювання. Такий висновок ліг в основу відмови в проведенні розслідування професійного отруєння. Наявність такого висновку викликає сумнів, тому що у відповіді до суду було повідомлено, що до 1990 року медичні документи відносно ОСОБА_1 на адресу відповідача не надходили. При допиті в суді (виконання судового доручення) в якості свідка головного лікаря Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань ОСОБА_2 встановлено, що наявний тільки супровідний лист - повідомлення нібито підписаний ОСОБА_2, а висновку не було. Дані протиріччя позбавляють позивача можливості встановити об'єктивну істину в розслідуванні факту професійного отруєння та можливості зловживання при даному розслідуванні. Факт відсутності колегіального висновку Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань підтверджено листами медичних установ Сумської області. Встановлення даного факту позивачеві необхідно для порушення питання про перевірку фактів його виробничого отруєння.

У березні 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Так, в своїй позовній заяві позивач перекручує ті факти та обставини, що були встановлені рішенням суду від 16 квітня 2008 року. Лікарем-профпатологом Сумської обласної лікарні був підготовлений необхідний пакет документів щодо ОСОБА_1 та 25 березня 1985 року за вих. № 890 був направлений лист до Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань з проханням госпіталізувати ОСОБА_1 на обстеження з метою встановлення зв'язку виявленої у нього патології з професією варника рідкого скла. Судом було встановлено факт, що до обласної лікарні надійшла відповідь Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань від 01 квітня 1985 року за підписом ОСОБА_2, що на підставі вивчення надісланої медичної документації ОСОБА_1, відсутні дані про наявність у нього профзахворювання. Вбачається, що необхідності в госпіталізації ОСОБА_1 не було по причині повної відсутності зв'язку його захворювання з умовами праці. Судом було встановлено, що оригінал відповіді Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань від 01 квітня 1985 року знаходиться в медичній картці ОСОБА_1, яка зберігається в Сумській обласній клінічній лікарні. В 1985 році документи на ОСОБА_1 на адресу клініки інституту не надходили, сам особисто ОСОБА_1 не приїздив, амбулаторна картка чи історія хвороби на нього не заводилася, а документи були повернути по викладеному у направленні проханню облпрофпатолога м. Суми. Тільки у 1990 році ОСОБА_1 приїздив особисто, була заведена амбулаторна картка, проведено обстеження і був винесений висновок (ВКК від 19.09.1990 року). Таким чином, всі ті факти, на які вказує позивач, відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Харківського національного медичного університету про встановлення факту ненадання медичного колегіального висновку клінікою Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає: АДРЕСА_1, станом на 25.03.1985 року та зобов'язання видати колегіальний медичний висновок відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на незаконність, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні не врахував уточнення до позовних вимог та вийшов за межі позовних вимог.

Вважає, що судом допущено протиріччя, оскільки вказавши у мотивувальній частині рішення, що в судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що медичного колегіального висновку клініки Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань відносно нього станом на 25 лютого 1985 року взагалі не було виготовлено, в той же час приймає рішення про відмову у встановленні факту відсутності висновку (заключення).

Вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки вищевказаного висновку взагалі не існує, є лише повідомлення Ковпаківському районному суду м. Суми від 20 квітня 2007 року щодо відсутності даних про наявність у громадянина ОСОБА_1 профзахворювання. Підтвердження детального вивчення надісланих документів відсутнє, як і відсутня інформація щодо того, кому таке вивчення доручено, склад комісії та чи викликається особа, документи якої надійшли на розгляд для огляду.

Зазначає також, що оскільки судом встановлено, що після вивчення медичної документації щодо стану його здоров'я 01 квітня 1985 року була надана відповідь, а не висновок, тому твердження щодо існування такого висновку, щодо відсутності у ОСОБА_1 отруєння, надане посадовими особами, які приймали рішення, є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Позивач перекручує докази надані Харківським національним медичним університетом, вводить суд в оману.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається в якості підтвердження заявленим ним позовних вимог, не довів суду переконливість наданих доказів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 квітня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної кліннічної лікарні, ОСОБА_3 про визнання дій Сумської обласної клінічної лікарні, лікаря-профпатолога ОСОБА_3 бездіяльністю та неправомірними.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 працював з 1981 року на 0,5 ставки лікаря- профпатолога поліклінічного відділення Сумської обласної клінічної лікарні.

В зв'язку зізверненням позивача 11 березня 1985 року він був обстежений фахівцямиобласної ВКК, яка встановила діагноз - астено-вегетативний синдром. Комісія прийняларішення протокол №186 від 13 березня 1985 року про направлення ОСОБА_1 на обстеження, уточнення діагнозу та вирішення питання про зв'язок захворювання з професійною діяльністю до Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань.

Відповідні документи були підготовлені лікарем-профпатологом Сумської обласної клінічної лікарні ОСОБА_3 та 25 березня1985 року за вих.№890 направлено лист до Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань з проханням госпіталізувати ОСОБА_1 на обстеження з метою встановлення зв'язку виявленої у нього патології з професією варника рідкого скла з доданням необхідних документів: копіїтрудової книжки, санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця, виписки з історії хвороби неврологічного відділення 4 міської лікарні м. Суми, результати огляду ОСОБА_1 лікарями-спеціалістами Сумської обласної лікарні, копія листа ОСОБА_1 на ім'я голови ВКК 4-ої міської лікарні, амбулаторну карту ОСОБА_1 4-ої міської лікарні.

До обласної лікарні надійшла відповідь Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань від 01 квітня 1985 року за підписом ОСОБА_2, що на підставі вивчення надісланої медичної документації ОСОБА_1 відсутні дані про наявність у нього профзахворювання. З даної відповіді вбачається, що необхідності в госпіталізації ОСОБА_1 не було із-за повної відсутності зв'язку його захворювання з умовами праці.

Зі змісту судового рішення також вбачається, що до 1990 року документи на ОСОБА_1 на адресу клініки не поступали. З відповіді Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань вбачається, що амбулаторна картка на ОСОБА_1 була заведена в поліклініці інституту в 1990 році при його безпосередньому обстеженні. В 1985 році до Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань направлялась лише медична документація на ОСОБА_1

Крім того, як пояснив представник відповідача в суді першої інстанції, в НДІ відсутні документи щодо обстеження чи наявності медичного висновку за 1985 рік ОСОБА_1

Таким чином, доводи ОСОБА_1, що 01 квітня 1985 року Харківським НДІ гігієни праці та профзахворювань надавався висновок щодо відсутності даних про наявність у нього профзахворювання та такий висновок було покладено в основу рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 квітня 2008 року - є безпідставними.

Апеляційним судом встановлено, що після вивчення медичної документації щодо стану здоров'я ОСОБА_1 01 квітня 1985 року була надана відповідь, а не висновок, як стверджує позивач, про те, що на підставі вивчення надісланої медичної документації ОСОБА_1 відсутні дані про наявність у нього профзахворювання.

Медичного колегіального висновку клінікою Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає: АДРЕСА_1, станом на 25 березня 1985 року взагалі не було виготовлено, тому що за результатами аналізу медичної документації було повідомлено лікаря-профпатолога Сумської обласної клінічної лікарні про те, що відсутні дані про наявність у ОСОБА_1 профзахворювання, а відповідно підстав для роботи комісії з цими документами не було. Вся отримана медична документація щодо стану здоров'я ОСОБА_1 була повернута в розпорядження лікарні, де перебував на обліку позивач, що підтверджено відповідними доказами.

Висновок, факт ненадання якого просить встановити позивач, взагалі не існує, тому що такого медичного документу взагалі не було виготовлено станом на 25 березня 1985 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за недоведеністю.

З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 26 квітня 2019 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко