Справа № 22 - а - 1886 / 2006 р. Категорія: з договорних
Головуючий 1 інстанції - Демченко І.М. Доповідач - Кісь П.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого-судді Кіся П.В., суддів колегії - Кругової С.С., Кружиліної О.А., при секретарі - Соколовій А.В. розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2006р.
по справі за позовом ВАТ Комерційного банку «Надра» в особі Харківського регіонального управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - анкетою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ Комерційного банку «Надра» про визнання договору - анкети недійсним, визнання дій банку по відчуженню заставленого майна неправомірними, визнання недійсним договору купівлі - продажу заставленого майна, -
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2006р. позов ВАТ Комерційного банку «Надра» задоволений. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ Комерційного банку «Надра» заборгованість за договором - анкетою НОМЕР_1 на відкриття карткового рахунку і обслуговування кредитної картки в розмірі 149 651 грн., сплачене державне мито в розмірі 1 496 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що за договором купівлі-продажу заставне майно продане за цінами в 4, 193 разів меншими, ніж обумовлені у договорі застави майна. Не погоджується з відмовою суду в задоволенні його клопотань про виклик свідків, залучення до участі у справі касира підприємства, витребування кредитної справи. Посилається, що договір-анкета був підписаний з порушенням Положення про кредитування, а суд помилково вважав правомірними дії банку по відчуженню та реалізації майна, направленню цих коштів на погашення заборгованості на власний розсуд. Зазначає на порушення банком розділу 7 договору - анкети по забезпеченню ліміту кредитування за рахунок заставного майна і за умовами договору застави, на реалізацію майна в порушення договору застави, п. 21 Закону України «Про заставу» без проведення аукціону. Вважає дії по відчуженню майна такими, що суперечать чинному законодавству, а вимоги банку про стягнення штрафу, пені, відсотків за порушення зобов'язань необгрунтованими.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, дав вірну оцінку наявним в справі договору-анкеті НОМЕР_1 від 01.02.2002 року, додатковим угодам НОМЕР_2від 25.02.2002 року та НОМЕР_3від 02.09.2002 року, договору поруки НОМЕР_4 від 25.02.2002 року, договору застави НОМЕР_5 від 25.02.2002 року, вирішив справу на засадах змагальності.
Судом встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 14.08.2003 року ВАТ Куп'янське підприємство матеріально-технічного постачання «Агропостач» було визнане банкрутом, розпочата ліквідаційна процедура, в ході якої була здійснена реалізація майна підприємства-боржника, від якої банк «Надра» отримав 26 005 грн. і ці кошти були направлені на погашення перед позивачем заборгованості гр.. ОСОБА_2, по зобов'язанням якого підприємство також виступало заставодавцем; довідкою державного реєстратора підтверджено, що підприємства ВАТ Куп'янське підприємство матеріально-технічного постачання «Агропостач» і ДП «Агротехпостач» ліквідовані.
Пунктами 7.7., 7.8. договору-анкети передбачено, що зобов'язання держателя кредитної картки перед банком забезпечується всім майном і коштами держателя, а банк має право при порушені боржником умов договору змінити порядок звернення стягнення, звернути його на майно боржника або на заставлене майно.
Як вбачається з матеріалів справи, банк «Надра» свої зобов'язання виконав, а ОСОБА_1 порушив умови укладеного договору, щомісячні платежі не сплачував, суму кредиту у встановлений строк не повернув, чим допустив заборгованість по кредиту за розрахунком на 27.10.2005 року всього в розмірі 149 651 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ВАТ КБ «Надра», правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Посилання відповідача на те, що банк не може мати до нього претензій, оскільки він вважав, що договір з банком розірваний у зв'язку з тим, що він секретні коди на використання пластикових кредитних карток не розпечатував і повернув у Куп'янське відділення банку «Надра» разом з картками, є необгрунтованими з тих підстав, що ОСОБА_1 отримав кошти готівкою, використавши у відділенні банку кредитну картку через пос-термінал, який передбачає застосування цієї картки без секретного коду.
Щодо розгляду судом зустрічного позову, судова колегія вважає висновок суду про відмову задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 справедливим та законним.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд обгрунтовано вирішив, що посилання ОСОБА_1 на укладення договору-анкети під впливом обману, без мети його кредитування у звязку з тим, що гроші потім отримало підприємство, не можуть заслуговувати на увагу, оскільки статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а під час укладення договору-анкети ОСОБА_1 мав необхідний обсяг процесуальної дієздатності, його волевиявлення було вільним, правочин був укладений у встановленій законом формі.
Судова колегія погоджується з висновком суду, що ОСОБА_1, перераховуючи кошти ДП «Агротезпостач» у вигляді фінансової допомоги, розпорядився готівковими грошами на свій власний розсуд і ця обставина не має правового значення для вирішення справи, оскільки відповідно до умов договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Інші доводи апелянта є несуттєвими і на вирішення справи в межах позовних вимог і апеляційної скарги не впливають.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.