Справа № 214/6671/18

2/214/200/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 квітня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання - Печарник З.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) - Бітюкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 05.10.2018 року, в якому просить суд: скасувати наказ №814-к від 11.09.2018 року про його звільнення з роботи як незаконний; поновити його на роботі на займаній посаді; стягнути з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на його користь матеріальну шкоду в сумі 787 грн. щоденного заробітку за вимушений прогул (11 018 грн. до дня подачі позовної заяви) та 150 000 грн. моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідача.

Пред'явлені вимоги мотивовано наступним. З 20.10.2014 року він працював в ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», а з 15.04.2015 року - на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків підприємства. 19.09.2018 року він отримав поштове повідомлення про його звільнення з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з 11.09.2018 року за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул. Причини прийняття керівництвом підприємства такого рішення йому невідомі, оскільки прогулів він не допускав. Таке звільнення та його причини він вважає протизаконними та здійсненими з порушенням КЗпП України. Зазначив, що протягом всього періоду роботи він сумлінно виконував завдання та доручення керівництва, покладені на нього обов'язки відповідно до посадових інструкцій. При його звільненні на підставі п.4 ст.40 КЗпП України потребувалось погодження профспілкової організації, членом якої він був. Погодження профспілки адміністрація підприємства отримала з порушенням вимог ст.43 КЗпП України, а саме рішення профспілкою приймалося за його відсутності. До того ж в день звільнення, керівництвом ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не було проведено з ним розрахунок, не надано копію наказу про звільнення та не видано трудову книжку. Фактично відповідач після його звільнення 11.09.2018 року не заперечував проти продовження з ним трудових відносин. Наказ про звільнення було підписано посадовою особою підприємства, не повноважною на вчинення таких дій згідно зі Статутом товариства, а саме в.о. Голови Правління, в той час як повноваженнями на прийняття рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, звільнення наділений виключно Голова Правління. Оскільки оспорюваний ним наказ видано посадовою особою з перевищенням повноважень, тому він є таким, що виданий протиправно, незаконно і підлягає скасуванню. В результаті незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення, порушення його трудових прав, він зазнав значних моральних страждань, втрату впевненості в завтрашньому дні, вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Розмір спричиненої моральної шкоди він оцінює в 150 000 грн., яку відповідач повинен відшкодувати, адже таке право гарантоване ст.237-1 КЗпП України.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погоджуючись з пред'явленими вимогами, представник відповідача подав відзив на позов (а.с.46-51), в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку з його необґрунтованістю. Свою позицію мотивував тим, що наказом ПАТ ««Державна продовольчо-зернова корпорація України» №814-к від 11.09.2018 року на підставі п.4. ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з контролю за виконання доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків - у зв'язку з прогулом без поважних причин. Попередньо, наказом підприємства від 19.03.2018 року № 128 ОСОБА_1 визначено регіон обслуговування - Херсонська область. Наказом від 16.04.2018 року № 151 внесено зміни до попереднього наказу, відповідно до якого залишено за ним регіони обслуговування: Дніпропетровська та Херсонська області та віддалене місце роботи - філія ПАТ ««Державна продовольчо-зернова корпорація України» Криворізьке ХПП» до кінця 2017 маркетингового року та встановлено, що вимоги про віддалене місце роботи - Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 Департаменту закупівель набирають чинності з початку нового 2018/2019 маркетингового року. Копії наказів позивач отримав під підпис 04.05.2018 року. Відповідно до Наказу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 26.06.2015 №137 «Щодо організації роботи працівників регіональних відділів регіональних управлінь департаменту закупівель і логістики» визначено, що Херсонський регіональний відділ Регіонального управління №3 знаходиться за адресою: 73013, м. Херсон, вул. Ливарна, буд.18. Повідомленням від 16.04.2018 року № 130-12-21/2178 ОСОБА_1 доведено до відома про прийняття рішення про встановлення йому віддаленого місця роботи у Херсонському регіональному відділі регіонального управління №3 департаменту закупівель та запропоновано письмово надати згоду на переведення або відмовитись від переведення в іншу місцевість. 23 травня 2018 року позивач направив підприємству письмову відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 не заперечував проти встановлення йому віддаленого місця роботи у Херсонському регіональному відділі регіонального управління № 3 департаменту закупівель за адресою: м. Херсон, вул. Ливарна, буд.18, та погодився з прийнятим відносно нього рішенням. Згоду на його переведення в іншу місцевість також надала первинна профспілкова організація ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 24.05.2018 року №15.

Всупереч ст.ст.139, 142 КЗпП України, п.2.8 посадової інструкції інспектора, затвердженої 24.11.2017 року в.о. голови Правління Товариства, п.3.1.2, п.3.1.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого Наказом Товариства від 27.02.2018 № 87, ОСОБА_1 вчинив грубе порушення трудової дисципліни, що і стало підставою прийняття наказу про його звільнення із займаної посади. Так, підставами звільнення стали підтверджені факти відсутності позивача на робочому місці без поважних причин 05, 06, 09, 10, 11, 12, 13, 16 липня 2018 року на віддаленому місці роботи у Херсонському регіональному відділі регіонального управління №3 департаменту закупівель за адресою: 73013, м. Херсон, вул. Ливарна, 18, що було зафіксовано документально. Також згідно висновку від 07.08.2018 року за результатами проведення службового розслідування стосовно дій ОСОБА_1 комісією зроблено висновок про доведеність факту його відсутності 05-06 липня, а також 9-16 липня 2018 року на віддаленому місці роботи у Херсонському регіональному відділі регіонального управління №3 департаменту закупівель без поважних причин, тобто прогули. Згідно пояснень ОСОБА_1 від 04.08.2018 року, ним не зазначено поважності причин відсутності на робочому місці 05-06 липня 2018 року. Листом Первинної профспілкової організації ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 30.08.2018 року №32 надано згоду на звільнення інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин. Таким чином, згідно зі ст.43 КЗпП України для звільнення позивача була надана попередня згода первинної профспілкової організації, членом якої був позивач. Щодо пояснень в позовній заяві з приводу поважності причин не знаходження позивача на робочому місці, він зазначає, що 06 липня 2018 року знаходився у Саксаганському районному суді Кривого Рогу, де розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. В свою чергу, дані пояснення підтверджують також порушення ним п.3.1.4 Правил щодо не повідомлення безпосереднього керівника або відділ кадрів про причини відсутності на роботі. Судове засідання у справі № 214/1794/18 призначено на 12 год. 00 хв. 06 липня 2018 року в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що знаходиться на відстані більше 200 км від м. Херсон (робоче місце позивача) і спростовує твердження позивача про участь в даному судовому засіданні під час обідньої перерви, оскільки йому необхідно було витратити значний час, щоб дістатись із м. Херсон до м. Кривий Ріг та в зворотному напрямку. Крім того, відповідно до п.5.1 Правил перерва на відпочинок і харчування для працівників ПАТ «ДПЗКУ» встановлена з 13:00 до 13:45 год., в свою чергу судове засідання призначено на 12:00 год., що спростовують твердження позивача про участь в судовому засіданні під час його обідньої перерви. Таким чином, позивачем не надано у відповідності до ст.77-81 ЦГІК України належних та допустимих доказів, що підтверджують поважність причин його відсутності на роботі, а тому ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» оспорюваний наказ прийнято у відповідності до ст.148 КЗпП України, оскільки згідно табелів робочого часу за липень-вересень 2018 року, позивач був значний час у відпустці та тимчасово непрацездатний. Відповідач дотримався встановленої законом процедури розірвання з працівником трудового договору. Щодо наявності повноважень у в.о. голови Правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на підписання оскаржуваного наказу представник зазначив, що будь-яких обмежень щодо повноважень голови Правління на видачу будь-яких наказів у сфері трудових відносин Статутом не встановлено. Разом з тим, Законом України «Про акціонерні товариства» та Статутом ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не передбачена посада виконуючого обов'язки голови Правління як самостійний виконавчий орган товариства. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.01.2018 року №2-п покладено виконання обов'язків голови Правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на Марченко І.О. Отже, виконуючий обов'язки голови Правління наділений повноваженнями голови Правління, які визначено в Статуті Товариства, а відтак оспорюваний наказ прийнято в.о. голови Правління Марченко І.О. у межах повноважень та у відповідності до КЗпП України. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові ВГС України від 14.10.2010 у справі №45/96, де передбачено, що виконуючий обов'язки директора наділений повноваженнями самого директора. Вимоги про спричинення відповідачем моральної шкоди є недоведеними, оскільки позивачем не надано доказів спричинення йому підприємством моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв'язків, необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, а так само не доведено сам факт порушення його трудових прав підприємством.

14.12.2018 року позивач надав відповідь на відзив із викладенням заперечень проти доводів представника відповідача аналогічних обставинам, вказаним в позові (а.с.128-131).

В судовому засіданні позивач підтримав пред'явлені ним вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача, приймаючи участь в режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 232 КЗпП України, безпосередньому розгляду в районних судах підлягають трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, оплату за час вимушеного прогулу.

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», код ЄДРПОУ 37243279, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 1, створене шляхом перетворення ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на посаді інспектора з контролю за виконання доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків до 11.09.2018 року.

Наказом ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» №128 від 19.03.2018 року «Щодо організації роботи працівників управління регіонального контролю та безпеки» (п.2.5) ОСОБА_1 визначено регіон обслуговування - Херсонська область із встановленням віддаленого місця роботи - Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 Департаменту закупівель (а.с.54-56).

Наказом ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 151 від 16.04.2018 року внесено зміни до наказу №128 від 19.03.2018 року, а саме у зв'язку зі змінами в організації роботи управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків до закінчення 2017 маркетингового року за ОСОБА_1 залишено регіони обслуговування: Дніпропетровська та Херсонська області та віддалене місце роботи - філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Криворізьке ХПП». Встановлено, що вимоги п.2.5 про віддалене місце роботи - Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 Департаменту закупівель набирають чинності з початку нового 2018/2019 маркетингового року, а саме з 05.06.2018 року (а.с.57).

Відповідно до п. 2.7 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», 2018/2019 маркетинговий рік розпочинається з 01 липня 2018 року та закінчується 30 червня 2019 року.

16.04.2018 року повідомлення про переведення на роботу в іншу місцевість направлено на адресу ОСОБА_1 із роз'ясненням наслідків відмови - розірвання трудового договору на підставі п.6 ст.36 КЗпП України 05.06.2018 року (а.с.58). Повідомлення, копії наказів позивач отримав під підпис 04.05.2018 року, про що є відповідні відмітки на вказаних документах та не оспорювалось ним в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається лише за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст.33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

23.05.2018 року ОСОБА_1 направив на ім'я в.о. голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Марченко І.О. відповідь на повідомлення із згодою на встановлення віддаленого місця роботи в Херсонському регіональному відділенні регіонального управління №3 Департаменту закупівель (а.с.59-61).

Згоду на зміну віддаленого робочого місця ОСОБА_1 у зв'язку зі змінами істотних умов праці надано також Первинною профспілковою організацією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» листом за №15 від 24.05.2018 року (а.с.63).

Таким чином, ОСОБА_1 продовжував працювати в тій же місцевості на тій же посаді з дислокацією робочого місця за попереднім місцем його роботи до закінчення 2017 маркетингового року. З 05.07.2018 року віддаленим робочим місцем позивача визначено Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 Департаменту закупівель за адресою:73013, м. Херсон, вул. Ливарна 18, де він повинен був приступити до роботи.

Натомість, як слідує з табелів обліку робочого часу (а.с.69-71), ОСОБА_1 був відсутній на віддаленому робочому місці - Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 Департаменту закупівель без поважних причин 05, 06, 09, 10, 11, 12, 13, 16 липня 2018 року. В період з 17.07.2018 року по 26.07.2018 року він перебував на лікарняному (а.с.77). Акт про відсутність ОСОБА_1 на віддаленому робочому місці 05-06 липня 2018 року складено працівниками центрального апарату ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 06.07.2018 року (а.с.87).

Наказом ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» №40-АГ від 13.07.2018 року призначено проведення службового розслідування стосовно дій працівника підприємства ОСОБА_1 за фактом порушення ним трудової дисципліни та КЗпП України. Службове розслідування розпочато 13.07.2018 року комісією у складі голови Ганжа В.М., членів комісії - ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.78-79). Копію наказу про призначення службового розслідування з проханням надати письмові пояснення про причини відсутності на віддаленому робочому місці направлено відповідачем на адресу ОСОБА_1 (а.с.84, 85, 86). Відповіді від позивача на адресу підприємства до 07.08.2018 року - закінчення строку проведення службового розслідування, не надходило.

В ході проведення службового розслідування відібрано пояснення у співробітників ОСОБА_1 - працівників Херсонського регіонального відділення. Так, менеджери з адміністративної діяльності ОСОБА_9, ОСОБА_10 та менеджери з постачання ОСОБА_11, ОСОБА_12 надали письмові пояснення, в яких зазначили, що 05-06 липня 2018 року ОСОБА_1 дійсно був відсутній на віддаленому місці роботи (а.с.94, 95, 96, 97).

В рамках проведення службового розслідування також проведено перевірку дотримання ОСОБА_1 положень наказу №87 від 27.02.2018 року «Про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку» та встановлено, що в період часу з 09 по 16 липня 2018 року на віддаленому робочому місці в Херсонському регіональному відділі регіонального управління №3 Департаменту закупівель ОСОБА_1 не з'являвся. Вказані обставини підтвердили співробітники Херсонського регіонального відділення - начальник регіонального управління №3 Марті В.А., менеджери з постачання ОСОБА_12 та ОСОБА_11, начальник Херсонського РВ ОСОБА_14, менеджери з адміністративної діяльності ОСОБА_10 та ОСОБА_9, кожен окремо згідно до наданих ними службових записок (а.с.88-93).

Як слідує з висновку від 07.08.2018 року (а.с.72-75), за результати проведення службового розслідування встановлені та підтверджені факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 05-06, 09-16 липня 2018 року без поважних причин, тобто прогули. За допущення порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни, передбачених п.п.4.2.2, 4.2.4 розділу 4, п.п.5.1, 5.2 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників апарату управління Товариства, затвердженого наказом від 27.02.2018 року №87, п.4.4 розділу 4 посадової інструкції інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків від 24.01.2018 року, п.4 ст.40 КЗпП України винесено на вирішення питання про звільнення його із займаної посади інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків за відсутність на робочому місці без поважних причин (прогул).

Після завершення службового розслідування на адресу ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшли письмові пояснення ОСОБА_1, датовані 04.08.2018 року, в яких він вказав, що 05 та 06 липня 2018 року він виконував усну вказівку свого безпосереднього керівництва, про що доповідав службовою запискою. Виконання такої вказівки не передбачало знаходження в Херсонському регіональному відділі регіонального управління №3 Департаменту закупівель. На його думку, призначення службового розслідування є безпідставним (а.с.62).

Наказом №814-к від 11.09.2018 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин. Прийнято рішення виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 39 календарних днів за період роботи з 20.10.2014 року по 11.09.2018 року (а.с.6, 24, 53).

Згоду на звільнення позивача із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України надано профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 30.08.2018 року за результатами розгляду подання в.о. Голови Правління товариства від 09.08.2018 року (а.с.64).

Повідомлення про звільнення направлено на адресу ОСОБА_1 11.09.2018 року за вих. №130-1-21/5594 із пропозицією з'явитись в апарат управління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки. Посилання позивача на його необізнаність з наказом про звільнення, не видачу йому трудової книжки суд оцінює критично, оскільки сам позивач підтвердив, що повідомлення він отримав 19.09.2018 року, яке відповідачем направлено в день прийняття рішення про звільнення 11.09.2018 року. Вказані обставини також підтверджуються поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.99).

Не погоджуючись з наказом про звільнення та підставами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, зазначаючи, що в той період він сумлінно виконував свої посадові обов'язки, а доводи відповідача не підтверджені жодними доказами. Натомість суд не може погодитись з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами ст.9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст.4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідно до вимог ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ст.147-1 КЗпП України).

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення саме трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків. Виходячи із засад ратифікованої Україною 04.02.1994 року Конвенції, положень Конституції України та чинного трудового законодавства, обов'язок доведення правомірності притягнення працівника до відповідальності покладається на роботодавця.

Порушенням трудової дисципліни вважається недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями роботодавця.

Під вчиненням дисциплінарного проступку мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов'язків, покладених на нього законодавством, колективним договором, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо за ці діяння не передбачається кримінальна відповідальність.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо), на чому акцентує увагу Верховний Суд в постановах від 18.04.2018 року по справі №359/3507/17 та від 11.04.2018 року по справі №804/8092/16. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (постанова Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі № 273/212/16-ц).

В ході судового розгляду відповідачем доведено, що оскаржуваний наказ про звільнення підприємством прийнято у відповідності до ст.148 КЗпП України, з урахуванням строків перебування позивача на лікарняному, строків завершення службового розслідування та остаточного доведення факту вчинення позивачем проступку. Приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідач належним чином перевірив обставини, за яких позивач був притягнутий до такої відповідальності, ступінь тяжкості проступку, рівень вини позивача у його вчиненні, попередню роботу позивача на підприємстві відповідача.

Наведені позивачем посилання на виконання ним 05-06 липня 2018 року доручення керівництва підприємства на іншому об'єкті є надуманими, не підтверджені жодними належними та допустимими доками в розумінні ст.ст.12, 81 ЦПК України, а також спростовані обсягом допустимих доказів, наданих відповідачем.

Твердження позивача відносно протиправності дій відповідача, прийняття оскаржуваного наказу з перевищенням повноважень, є лише його оціночним судженням, яке ґрунтується на його суб'єктивному тлумаченні норм права та правовстановлюючих документів товариства, що не може бути витлумачене, як таке, що містить фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, які використовує в своєму позові позивач.

За змістом п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.

З урахуванням цього визначення в п. 4 ст. 40 КЗпП України того, що до поняття прогулу належить і відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, не містить будь-яких дефектів юридичного характеру. Для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП України важливо, щоб були докази, які з вірогідністю підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (зміни).

Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин, як поважних, здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними причинами варто визнати такі причини, що виключають вину працівника. У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається скоєним з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із передбачених ЦПК України.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст.40 та п.п.2 і 3 ст.41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1 ст.43 КЗпП України).

В ході судового розгляду доведеними є факти відсутності позивача на віддаленому робочому місці - Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 Департаменту закупівель без поважних причин 05, 06, 09, 10, 11, 12, 13, 16 липня 2018 року, тобто допущення ним прогулів. Саме по собі прийняття позивачем участі в судовому засіданні 06.06.2018 року в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області під час розгляду справи №214/1794/18 не оправдує його дій, оскільки про участь в судовому засіданні він попередньо керівництво не попередив, доказів прийняття участі не надав (повістки про виклик до суду з відміткою про час перебування його в суді). Докази, які б оправдували його відсутність на робочому місці в інші дні в матеріалах справи відсутні.

Хоча й підставою для звільнення позивача слугував висновок за результатами службового розслідування відповідача, порядку оскарження якого не передбачено чинним законодавством, однак позивач не був позбавлений права заперечувати проти вказаного висновку на засіданні Профспілкового комітету 29.08.2018 року з розгляду подання керівництва відповідача про розгляд питання відсутності на роботі позивача без поважних причин. Однак позивач, будучи належним чином повідомленим про засідання Профспілкового комітету, таким правом не скористався. Доказів, які б підтверджували факт його необізнаності з проведенням засідання профспілкового комітету, в рахунок доведення пред'явлених ним вимог суду не надано.

Суд зауважує, що подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки положеннями ЦПК України закріплено правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідач ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» діяв правомірно, законно, а всі наведені позивачем доводи та мотиви не дають підстав вважати незаконним саме звільнення та не надають останньому права на поновлення на роботі з вищенаведених підстав.

У зв'язку цим не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки проведення таких виплат можливо лише у разі доведення неправомірності його звільнення та поновлення на роботі, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження.

Підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні з огляду на не доведення позивачем спричинення йому моральних страждань з боку відповідача, який за обставин, що виникли між сторонами в рамках трудових відносин, діяв правомірно.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст.141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код за ЄДРОПУ 37243279, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 1) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.05.2019 року (з урахуванням вихідних та свят).

Суддя Гринь Н.Г.