Головуючий 1 інстанції -Болотова Л.І. Доповідач - Кругова С.С..

Справа № 22-ц-3397/ 2006 р. Категорія: про захист права землекористування та відшкодування моральної шкоди

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді - Кругової С.С.,

Суддів - Кіся П.В., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28.04.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа - Красноградська міська рада Харківської області про захист права землекористування та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 28.04.2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28.04.2006 р. та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити,

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що право власності на сусідній житловий будинок 26.12.2004 року отримано відповідачкою за договором довічного утримання. За технічним паспортом ділянка біля цього будинку має розмір 497 кв. м., проте всупереч визначеного розміру відповідачка фактично користується земельною ділянкою понад 630 кв. м. Як на підставу користування оспорюваною частиною ділянки, ОСОБА_2 посилається на набувальну давність в користуванні нею, в той час, як і не заперечує відсутність документів на цю частину.

Апелянт звертає увагу, що в офіційному виданні «Рішення Верховного Суду України» за 2004 рік випуск 1(8) викладений розгляд справ по аналогічних спорах. Верховним Судом України-зазначається, що самовільне зайняття і користування земельними ділянками за Земельним Кодексом України 1992 року не породжує прав для таких осіб на ділянки, строк позовної давності до цих відносин не застосовується.

Вказані положення наведені і в опублікованих ухвалах Верховного Суду України від 19.04.2000 року та від 13.12.2000 року. Всі ці доводи підтверджують протиправність доказування відповідачкою факту користування земельною ділянкою лише показаннями свідків та недопустимість постановлення рішення про надання земельної ділянки будь-кому без прийняття в законному порядку відповідного рішення щодо вилучення оспорюваної частини у попереднього власника.

Наполягає, що має оформлені відповідно до норм законодавства документи, за яким вона є користувачем спірної земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку. Зауважує, що цей факт взагалі ніким не оскаржувався. В технічному паспорті позивача є відмітка, що вже після ухвалення рішення міськради, на яке посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень, її попереднику була надана для будівництва житлового будинку земельна ділянка саме в розмірі 600 + 139, 5 кв. м.

Вважає, що факт землекористування не може бути підтверджений лише показаннями свідків, а потребує документального підтвердження.

Не погоджується з висновком суду про те, що порядок землекористування, який склався між сторонами протягом більш ніж 15 років, є обов'язковим для всіх послідуючих набувачів володінь, вказує, що це положення можливо б було застосовувати в разі спільного землеволодіння сторін у спорі, але в даному випадку позивач та відповідач мають окремі суміжні земельні ділянки, а тому застосування такого положення з сумнівним.

Зазначає, що вона до 01.01.2002 року на законних підставах набула право користування спірною земельною ділянкою .

Вислухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає , що апеляційна скарга не підлягає   задоволенню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа -Красноградська міська рада Харківської області про захист права землекористування та відшкодування моральної шкоди.

Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано достатніх доказів того, що відповідачкою порушені будь-які права і законні інтереси позивачки. Наданих позивачкою доказів недостатньо для встановлення факту, який підтверджує, що відповідачка будь-яким способом порушила права позивачки як користувача землі. В діях відповідачки нема порушень прав позивачки і завдання їй моральної шкоди.

З таким висновком суду , судова колегія погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з рішення Красноградської міської Ради депутатів трудящих від 16 листопада 1954 року залишок земельного участку в розмірі 139,5 за адресою АДРЕСА_1 в м.Красноград було вилучено і зачислено в міський земельний фонд.

Виходячи з цього, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи , дав належну оцінку наданим доказам , правильно застосував норми процесуального і матеріального права і постановив законне, обгрунтоване і справедливе рішення, правильно дійшовши висновку про відмову в задоволенні позову , оскільки спірна земельна ділянка є частиною земельного фонду міста. Представник міської Ради в апеляційному суді пояснив, що оскільки фактично біль 40 років, цією ділянкою користувались мешканці будинку відповідача, то вони не заперечують.

Що стосується доводів апелянта , то вони не спростовують висновків суду першої інстанції і не приводять судову когегію до висновку про наявність у позивача права щодо користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308.   313, 314, 315, 317, 319   ЦПК України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28.04.2006 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.