ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Харків

Справа № 640/4853/17

Провадження № 22ц/818/2307/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Дашковської Н.К.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

представник : ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3,

представник ОСОБА_4

третя особа:

служба у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу №640/4853/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради про усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні і спілкуванні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2019 року, ухвалене суддею Золотарьовою Л.І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради про усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні і спілкуванні.

В обґрунтування позову зазначає, що 07 липня 2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року розірвано.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що є співвласником квартири АДРЕСА_1, проживає разом зі своєю матір'ю.

Відповідач з донькою ОСОБА_5 проживають за іншою адресою: АДРЕСА_2.

Він має постійне місце роботи на посаді головного економіста в ПАТ «Укрсоцбанк» та характеризується позитивно, є спокійною та врівноваженою людиною. Відповідна характеристика надана йому і за місцем проживання. Він має всі умови та можливості для спілкування з донькою.

Просить зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у вихованні і спілкуванні з донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити йому спосіб участі у вихованні доньки шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожного тижня з 09 год. до 19 год. неділі та в період літніх канікул протягом чотирнадцяти днів в період з 10 липня по 24 липня кожного року, без обов'язкової присутності матері дитини, з відвідуванням будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів або місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала.

Зазначала, що позивач не виявляє будь - якого бажання спілкуватись та зустрічатись з дитиною.

У ОСОБА_5 є мобільний телефон, з роздруківки телефонних дзвінків якого вбачається, що ОСОБА_1 телефонував доньці всього чотири рази протягом 1,5 року і максимальна розмова тривала 1 хв.24 с. Кожні вихідні дні ОСОБА_5 відвідує свою бабусю (матір позивача) та проводить у неї не менше трьох годин і що позивач має реальну можливість зустрітися з донькою, однак він цього не робить. Не заперечує проти зустрічі ОСОБА_1 з донькою, але виключно у її присутності.

Представник служби у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судовому засіданні підтримала наданий Департаментом висновок щодо встановлення графіку побачень позивача з дитиною, яким визначено спосіб участі позивача у вихованні доньки: кожну неділю місяця з 12.00 до 18.00.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_1 спосіб участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожного тижня з 09 год. до 19 год. неділі та в період літніх канікул протягом чотирнадцяти днів в період з 10 липня до 24 липня кожного року з обов'язковою присутністю матері дитини - ОСОБА_3, з відвідуванням будь-яких місць громадського відпочинку, оздоровлення, курортів або місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 320 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність у нього безперешкодного доступу для приймання участі у вихованні та спілкуванні з дитиною є помилковим та не відповідає дійсним обставинам справи. Він має всі умови та можливості для спілкування з своєю дитиною та має повне права приймати участь у її вихованні шляхом побачень та спілкування з донькою без обов'язкової присутності матері. Судом не взято до уваги квитанції щодо понесених ним витрат при подачі позовної заяви та витрат пов'язаних з розглядом даної справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1.

21 червня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею - за обов'язкової участі матері, суд першої інстанції не повністю врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

ОСОБА_3 не надано переконливих, належних та допустимих доказів, що спілкування позивача з дитиною впливає чи може негативно вплинути на дитину.

Будь-яких доказів, які свідчать про необхідність присутності матері, не надано.

Як негативно може вплинути спілкування дитини з батьком у відсутності матері- не зазначено.

Посилання відповідачки, що позивач у нетверезому стані керував автомобілем у 2016 році також не є підставою для визначення побачень дитини з батьком у присутності матері.

Визначивши спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_5 у присутності матері, суд першої інстанції не обгрунтував, що є обставини, які свідчили б про необхідність постійної присутності матері під час спілкування дитини з батьком.

За таких обставин суд вважає, що відсутня необхідність присутності матері при спілкуванні позивача з дитиною, а тому рішення суду слід змінити та виключити з мотивувальної та резолютивної частини зазначення «з обов'язковою присутністю матері дитини - ОСОБА_3 ».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходив із того, що наданами суду доказами не підтверджується, що допомога надавалася представниками саме при розгляді цієї справи.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Вілеон» укладений договір про надання правової допомоги від 15 березня 2017 року (т.2 а.с. 79).

Представником позивача надано додаткову угоду до Договору від 15 березня 2017 року з зазначенням розрахунку вартості наданих ним послуг, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням часу виконання та розмір гонорару за кожну з них .

Згідно з Актом №1 , Актом №2 та Актом №14 надання послуг за Договором про надання правової допомоги від 15 березня 2017 року адвокатом виконано наступні роботи по наданню правової допомоги: складання та надання позовної заяви; складання та подачі заяви до органу опіки та піклування заяви про надання висновку ; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву; представлення інтересів в суді першої інстанції, що відповідно коштує 8 600 грн.

Даний факт підтверджується копіями квитанцій .

Згідно ч.1, п.1 ч.2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позовних вимог - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачки.

Виходячи з вищевикладеного , судова колегія приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2019 року - змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду фразу «з обов'язковою присутністю матері дитини - ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) витрати на правничу допомогу 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1920 грн.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2019 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Сащенко І.С.