ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.2019 Справа № 920/758/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

при секретарі судового засідання - Чепульська Ю.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Карла Маркса -2»

до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Решодько І.М. (довіреність б/н від 13.12.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 341 від 15.11.2007),

від відповідача - представник Рудік А.А. (довіреність № 918-0.6-174/62-18 від 21.12.2018),

УСТАНОВИВ:

08.08.2017 позивач звернувся до суду з позовом про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні сім років строком до 01.04.2024 договору оренди землі б/н від 24.03.2010 (далі - Договір) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0013, площа 5,8280 га.

Позовна заява мотивована тим, що позивач належним чином виконував та продовжує виконувати умови Договору, у зв'язку з чим 31.01.2017 звернувся до відповідача з листом-повідомленням, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення Договору. Однак відповідач фактично відмовив в укладенні додаткової угоди з посиланням на відсутність витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, у той час як обов'язок щодо замовлення проведення нормативної грошової оцінки орендарем не передбачено законодавством. Разом з цим позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, сплачує орендну плату, відповідач протягом одного місяця після закінчення строку Договору не повідомляв про заперечення у поновленні Договору, а тому позивач на підставі ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" отримав право на поновлення цього Договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.09.2017 проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

27.09.2017 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати поновленим Договір, який укладений 24.03.2010, а саме в редакції зазначеній позивачем.

Рішенням господарського суду від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019 суддею по справі призначено суддю Резніченко О.Ю.

Ухвалою суду від 11.01.2019 було призначено підготовче засідання по справі на 11.02.2019.

Позивачем 07.02.2019 були надані суду письмові пояснення по справі та письмові докази.

Крім того, 07.02.2019 позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.02.2019 було відмовлено в прийнятті заяви позивача від 06.02.2019 про уточнення позовних вимог та повернуто її позивачу. Крім того, заяву позивача від 27.09.2017 про уточнення позовних вимог - залишено без розгляду.

05.03.2019 позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі б/н від 24.03.2010 року (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300532), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції запропонованій позивачем.

06.03.2019 вищевказана заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Також, в судовому засіданні 06.03.2019 була оголошена перерва до 03.04.2019.

Ухвалою суду від 06.03.2019 було продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

02.04.2019 позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач зазначає, що спірна земельна ділянка була поділена на дві нові. Тому, позивач просить суд визнати поновленим договір оренди землі від 24.03.2010 (зареєстровано 01.04.2010 за № 041063300532), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, в редакції, запропонованій позивачем, з урахування зазначених вище обставин.

03.04.2018 відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, в тому числі, що право позивача на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, визначене частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», відповідачем не порушувалося, оскільки позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені Договором, і не надсилав відповідачеві проекту додаткової угоди про поновлення Договору на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Ухвалою суду від 03.04.2019 було прийнято до розгляду заяву позивача від 02.04.2019 про зміну предмета позову. Крім того, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25.04.2019 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 25.04.2019 вказану заяву було повернуто позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог. Крім того, позивач зазначив, що позивач на підставі ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення встановленого Договором терміну його дії отримав право на його поновлення.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановленні наступні фактичні обставини.

24.03.2010 між позивачем та Путивльською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено Договір, за умовами якого орендодавець передав позивачу в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,8280 га, яка знаходиться на території В'язенської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Зазначений Договір зареєстровано у Путивльському відділі Сумської регіональної філії ДПЦ ДЗК 01.04.2010.

Земельна ділянка площею 5,8280 га була передана позивачу за актом приймання-передачі, який підписаний сторонами.

Відповідно до пункту 8 Договору він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Строк дії Договору - до 01.04.2017.

З 03.03.2015 відповідач, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, наділений повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

31.01.2017 позивач направив відповідачу, який є публічним правонаступником орендодавця, лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення Договору. 17.02.2017 відповідач отримав вказаний лист позивача.

Відповідач відповів позивачу листом-повідомленням про прийняте рішення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3907/2-17.

Вказаний лист відповідач направив позивачу 21.03.2017. Позивач отримав лист-повідомлення відповідача 29.03.2017.

У листі-відповіді, яку позивач отримав від відповідача, було відмовлено в укладенні додаткової угоди про поновлення Договору через, зокрема, відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з Державного земельного кадастру, довідки податкового органу про відсутність заборгованості з орендної плати, копій установчих документів.

Позивачем до матеріалів справи, як докази сплати орендної плати, надавались копії платіжних доручень від 12.07.2017 на суму 81736,70 грн, від 27.04.2017 на суму 82315,70 грн, від 26.05.2017 на суму 81736,70 грн.

Враховуючи, що відповідач протягом місяця після закінчення строку спірного Договору не повідомив позивача про заперечення у поновленні Договору, то позивач вважає, що Договір продовжив свою дію на тих самих умовах і на той самий строк, в порядку частини 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

02.04.2019 позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в якій позивач зазначає, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0013 є архівною. Земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:002:0213 площею 2,914 га та земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:002:0214 площею 2,914 га утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0013. До того ж сума площ новостворених земельних ділянок становить 5,828 га, що становить площу земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0013. Датою реєстрації нових земельних ділянок є 10.10.2018, а підставою реєстрації - Наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області № 18-7456/16-18-СГ від 21.09.2018.

Також, згідно акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до договору оренди державної власності (державна реєстрація від 01.04.2017 № 041063300532) від 28.12.2017 генеральний директор Приватного підприємства « Карла Маркса - 2» передав земельну ділянку загальною площею 5,8280 га (кадастровий номер 5923882300:09:001:0013), яка розташована за межами населених пунктів на території В'язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, а Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в особі начальника прийняло земельні ділянки до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

В Постанові Верховного суду від 11.12.2018 по даній справі, якою справа була направлена на новий розгляд до господарського суду Сумської області, було вказано, що суд першої інстанції при попередньому розгляді справи обґрунтовано наголосив, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», однак: суд першої інстанції не врахував, що уточнення позовних вимог позивачем мало на меті конкретизувати формулювання позовної вимоги, а не змінити її по суті; судами не досліджено належними чином доводи позивача, що ним одним платіжним дорученням сплачувалася орендна плата за різні земельні ділянки.

Згідно з ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Стосовно поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.02.2019 було залишено без розгляду заяву позивача від 27.09.2017 про уточнення позовних вимог, оскільки в судовому засіданні 11.02.2019 представник позивача усно зазначив, що просить окремо не розглядати заяву від 27.09.2017, так як відпала підстава для її розгляду, в зв'язку з поданням позивачем 07.02.2019 іншої заяви про уточнення позовних вимог від 06.02.2019.

Крім того, 06.03.2019 була прийнята до розгляду заява позивача про уточнення позовних вимог від 04.03.2019, а ухвалою суду від 03.04.2019 було прийнято до розгляду заяву позивача від 02.04.2019 про зміну предмета позову. Тому, суд розглядає справу з урахуванням вказаних заяв.

Щодо дотримання орендодавцем положень законодавства стосовно строків направлення повідомлення про прийняте рішення.

Як вже зазначалось, 31.01.2017 позивач направив відповідачу, лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення Договору. 17.02.2017 відповідач отримав вказаний лист позивача.

Відповідач відповів позивачу листом-повідомленням про прийняте рішення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3907/2-17.

Вказаний лист відповідач направив позивачу 21.03.2017. Позивач отримав лист-повідомлення відповідача 29.03.2017.

На думку відповідача, оскільки позивач отримав лист відповідача до 01.04.2017 (до закінчення строку дії Договору), а законодавством встановлено, що орендодавець повинен повідомити орендаря до закінчення строку дії договору оренди, то відповідач виконав належним чином вимоги чинного законодавства, стосовно заперечень у поновленні спірного договору. Тому, підстави позивача розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», є необгрунтовані.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначено Законом України «Про оренду землі».

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п'ята цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї статті).

При цьому за змістом зазначених норм для застосування положень частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином законодавець у частині п'ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Наведені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Як встановлено судом, позивач скористався своїм переважним правом на поновлення спірного Договору, оскільки більш ніж за 30 днів до закінчення строку його дії направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної Додаткової угоди. Отже, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця, як це передбачено умовами Договору та частинами другою, третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

В свою чергу, відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний був відповідно до частини пятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушений місячний термін для повідомлення позивача про прийняте рішення. Посилання відповідача на те, що таке повідомлення повинно відбутись до закінчення строку дії Договору, судом до уваги не приймається, оскільки не відповідачє фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

За загальним правилом, поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» з укладенням додаткової угоди до нього, можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Однак, на думку суду, у позивача були наявні підстави розраховувати на можливість поновлення Договору в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідачем був порушений місячний термін для повідомлення орендаря про прийняте рішення.

Стосовно відповідності змісту листа-повідомлення відповідача.

Як убачається зі змісту листа-повідомлення, відповідач поінформував, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Зі змісту Договору вбачається, що розмір орендної плати визначено сторонами у межах законодавства, а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду. При цьому лист-повідомлення відповідача не містить заперечень щодо визначеного у Договорі розміру орендної плати або застережень про незгоду із будь-якими істотними умовами договору.

Оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, натомість у листі-повідомленні відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Отже, саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо доводів позивача, що ним одним платіжним дорученням сплачувалася орендна плата за різні земельні ділянки.

Як вже зазначалось, позивачем до матеріалів справи, як докази сплати орендної плати, надавались копії платіжних доручень від 12.07.2017 на суму 81736,70 грн, від 27.04.2017 на суму 82315,70 грн, від 26.05.2017 на суму 81736,70 грн.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:001:0013 входила зокрема до уточнюючої податкової декларації позивача з плати за землю за 2017 рік з урахуванням уточнень з 01.05.2017. В розділі ІІІ уточнюючої податкової декларації позивача сума зобов'язань, що підлягає сплаті за березень 2017 року становила - 82315,70 грн, за квітень 2017 року - 81736,70 грн, за травень 2017 року - 81736,72 грн, за червень 2017 року - 81736,79 грн.

В той же час, як вже зазначалось, згідно з даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:001:0013 є архівною. Земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:002:0213 площею 2,914 га та земельна ділянка кадастровий номер 5923882300:09:002:0214 площею 2,914 га утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 5923882300:09:001:0013.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що орендна плата за землі державної власності сплачувалась позивачем одним платіжним дорученням.

Щодо продовження користування спірною земельною ділянкою після закінчення дії Договору.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Наведена правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Частиною першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі» регламентоване переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині шостій цієї статті наведено підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов'язки за договором, письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди немає, сторони уклали додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Вищезазначена правова позиція міститься в Постанові КГС Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 910/3286/17.

Отже, на думку суду основним є те, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

В той же час, як вже зазначалось, згідно акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки до Договору позивач 28.12.2017 передав спірну земельну ділянку, а відповідач прийняв земельні ділянки до складу земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

Також, слід зауважити, що в ході розгляду даної справи, судом не приймалось рішення щодо обов'язків позивача повернути спірну земельну ділянку.

Отже, на момент розгляду справи судом позивач фактично повернув спірну земельну ділянку відповідачу (орендодавцю) за актом приймання-передачі, що сторонами не спростовується, тобто орендар не продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії Договору оренди, що унеможливлює поновлення Договору оренди, оскільки це суперечить нормам, які зазначені в ст. 33 Закону України «Про оренду землі», так як користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди є обов'язковою умовою для можливого продовження між сторонами орендних правовідносин.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є неправомірними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1600 грн.

Враховуючи те, що в задоволенні позову було відмовлено, то на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Приватного підприємства «Карла Маркса - 2» до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн - покласти на позивача.

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.05.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко