Справа № 22-ц-2914/2006р Категорія - з трудових         Головуючий 1 інстанції - Лазарев А.В. Доповідач - Кісь П.В.

УХВАЛА               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Кіся П.В., суддів колегії - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу

за апеляційною скаргою представника Командування Сухопутних військ Збройних Сил України - Сови Юрія Миколайовича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20.07.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1. Міністерства оборони України, Харківського обласного центру зайнятості про стягнення компенсацій, моральної шкоди, зміну запису в трудовій книжці, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник Командування Сухопутних військ Збройних Сил України просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20.07.2005 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача лише у частині одержання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20.07.2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Судом вирішено вважати, що старший лейтенант ОСОБА_1 наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України НОМЕР_2 від 11.06.2004 року звільнений з військової служби в запас згідно п. 63 п/п «г» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) Збройних Сил України по скороченню штатів у зв'язку з реформуванням ЗС України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2004 року НОМЕР_3 з 23.07.2004 року виключений із списків особистого складу, всіх видів забезпечення та направлений для постановки на військовий облік в Центрально-Міський РВК м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Суд також вирішив:

·зобов'язати Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України та командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни у вказані накази про звільнення ОСОБА_1 по п. 63 п/п «г» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) Збройних Сил України.

·зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 внести в трудову книжку ОСОБА_1 зміни в формулюванні про його звільнення, вказавши, що наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 11.06.2004 року НОМЕР_2 він звільнений з військової служби в запас відповідно п. 63 п/п «г» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) Збройних Сил України по скороченню штатів у зв'язку із реформуванням ЗС України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2004 року НОМЕР_3 виключений із списків особистого складу, всіх видів забезпечення з 23.07.2005 року.

·стягнути з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 компенсацію з майнове забезпечення у сумі 2 829, 50 грн. та за моральну шкоду 3 000 грн., всього 5 829, 50 грн., а також державне мито у сумі 59, 50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник Командування Сухопутних військ Збройних Сил України посилається на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до норм Закону України «Про державні гарантії соціального військовослужбовців, які звільняються зі служби у звязку з реформуванням ЗС України та членів їх сімей», директиви Міністра оборони України № Д- 1 від 24.01.2004 року, телеграми Міністра оборони України№ 226/юс/246 - Т від 22.07.2004 року на ОСОБА_1 поширювалися у повній мірі гарантії та пільги, передбачені для осіб, які звільнені у звязку з реформуванням ЗС України.

Звертає увагу, що у разі зміни підстави звільнення зі ст. 63 п. «а» на ст. 63 п. «г»(у звязку зі скороченням штатів) додаткових пільг чи гарнтій чинним законодавством України не передбачено.

Зазначає, що за п. 7.22. «Інструкції про організацію виконання положення про проходження служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) Збройних Сил України», затвердженої наказом Міністра оборони України № 237 від 16.07.2002 року у разі визнання незаконним рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби, поновлення його на попередній або рівній посаді здійснюється наказом інстанції на ступень вище від тієї, якою видано наказ про звільнення.

Вказує, що судом було ухвалено рішення, яким звільнення ОСОБА_1 незаконним визнано не було.

Зауважує, що згідно з нормами пункту 72 підпункту «В» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками(мічманами) Збройних Сил України», який діяв на момент звільнення ОСОБА_1, право звільнення осіб офіцерського складуу зваязку зі скороченням штатів було надано лише Міністру оборони України, а тільки з 11.01.2005 року - начальнику Генерального Штабу ЗС України.

Тобто, суд в порушення вимог ст. 15-1 ЦПК України, що діяв на той час, при ухваленні рішення вийшов за межі вимог, пред*явлених позивачем та зобовязав особу, яка не являлася ні відповідачем, ні навіть стороною по справі виконати певні дії, які порушують вимоги чинного законодавства України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов*язки осіб, які не брали участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Головнокомандуючий Сухопутних військ Збройних Сил України не брав участь у справі, однак суд своїм рішенням поклав на цю особу обов'язок внести зміни в накази про звільнення ОСОБА_1

Крім того, п.3 ч.1 ст.ЗП ЦПК України передбачає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Суд першої інстанції, притягнувши 18.03.2005 року своєю ухвалою у якості другого відповідача Міністерство Оборони України, не вжив достатніх заходів з метою забезпечення належним чином повідомлення МО України про час і місце судового засідання та участі представника за довіреністю, що відповідає вимогам ст..ст. 113,114 ЦПК України в ред..1963 року, який діяв на час розгляду справи. Наявна на а.с.54 довіреність таким вимогам не відповідає, оскільки видана директором правового департаменту МО України, а не міністром. Інших довіреностей на представництво інтересів МО України в суді у якості відповідача - матеріали не містять.

При новому розгляді справи необхідно усунути ці та інші недоліки, які послужили підставою для повернення виконавчою службою виконавчого листка до суду без виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303. 304, п.5 ч.1 ст.307, ст.ст.311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Командування Сухопутних військ Збройних Сил України -Сови Юрія Миколайовича - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20.07.2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.