Справа № 752/20152/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/170/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, обґрунтовуючи його наступним:

Сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.02.2009 року з відповідача на користь ОСОБА_2 присуджено стягнення аліментів в розмірі 40% від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Починаючи з 23.09.2017 року позивач аліментів на утримання дочки не отримує, оскільки дитина досягла повноліття. В той же час повнолітня донька навчається на другому курсі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на філологічному факультеті на денній формі навчання і планує продовжувати навчання. Донька перебуває на диспансерному обліку, не отримує стипендію, а відповідач добровільно матеріальної допомоги повнолітній дитині не надає. За таких умов просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі ј частини від усіх видів доходів на утримання повнолітньої доньки, починаючи з 23.09.2017 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

РішеннямГолосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року позов задоволений частково, стягнуто з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.09.2017 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 рокута постановити нове рішення про зміну розміру сплачуваних аліментів. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду - суперечливими та помилковими. Зазначає, що у висновках суду не визначено реальний необхідний розмір коштів для забезпечення навчання доньки, не здійсненні відповідні розрахунки вартості вказаних позивачем затрат. Крім того судом не враховано те, що загальний розмір для відрахування з врахуванням присудженої 1/5 частини аліментів буде перевищувати 50% його заробітної плати. Вказував на те, що судом першої інстанції не враховано, що при визначенні розміру аліментів з одного батьків, суд бере до уваги можливість надання такого утримання другим з батьків. В порушення вимог ст. 81, 82 ЦПК України суд не дослідив всіх постановлених раніше між тими ж самими сторонами рішень про стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей, не надав їм належної оцінки. З цих підстав вважає, що розмір присуджених до стягнення з нього аліментів доцільно зменшити до 1/10 частини його заробітку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує доводи апелянта, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду - законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року - без змін.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що спільна донька сторін 23.09.2017 року досягла повноліття, навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі, стипендію не отримує, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, тому потребує матеріальної допомоги. Відповідач працює, має стабільний дохід за основним місцем роботи та місцем роботи за сумісництвом. З 2009 року сплачував аліменти на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 40% щомісячно, по досягненню старшою донькою повноліття відповідач продовжує сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 20% щомісячно. При вирішенні справи суд першої інстанції належним чином встановив, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. З даним висновком суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду вважаючи присуджений до стягнення розмір аліментів обґрунтованим, достатнім та таким, що відповідає потребам дитини.

За правилами частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. В той же час утримання дитини складається не лише з наведених витрат, які за своєю суттю є нерегулярними та направленими на задоволення конкретно визначених потреб дитини. В той же час поряд з такими витратами батьки мають забезпечувати можливість задоволення постійних, повсякденних потреб дитини, що пов'язані (але не вичерпуються) необхідністю забезпечення її харчування, проживання, придбання одягу, тощо.

Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»):

1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Свою незгоду з присудженою до стягнення 1/5 частини заробітку на сплату аліментів на утримання повнолітньої дочки апелянт обґрунтовує тим, що судом не визначено реального необхідного розміру коштів для забезпечення навчання доньки та не здійсненні відповідні розрахунки таких затрат, не враховано що при визначенні присуджених до стягнення аліментів з одного з батьків не взято до уваги можливість надання саме такого утримання. Зазначена позиція апелянта не може бути прийнята колегією суддів апеляційного суду з огляду на її необґрунтованість. Зокрема чине законодавство передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів в даній справі суд першої інстанції врахував вік дитини, її потреби на повсякденне життя і навчання та можливості батьків сплачувати кошти на її утримання доки триває процес навчання. Належним чином перевірено стан здоров'я, наявність інших утриманців і сплату аліментів та боргу за відкритими виконавчими провадженнями. Перевірений отримуваний дохід сторін у справі, який має постійний характер, як матері так і батька повнолітньої дитини. Тому вимога про надання розрахунку реальних витрат від матері повнолітньої дитини буде законна в разі звернення особи до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, а такі присуджені аліменти мають загальний характер, забезпечують щоденне задоволення життєвих потреб дочки і залежать від всіх факторів, наявних навколо дитини, яка потребує матеріальної допомоги. Суд надав їм вірну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) є належним. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у апелянта можливості надання утримання у визначеному судом розмірі колегія суддів апеляційного суду не приймає, оскільки такі твердження не були доведені належним чином.

Також критично колегія суддів апеляційного суду відноситься до посилань апелянта про те, що стягнення присуджених в частці від доходу аліментів буде перевищувати 50% його щомісячного доходу, що не відповідає вимогам закону. Обмеження у максимальному розмірі доходу особи, про яке зазначав відповідач, стосується саме таких примусових відрахувань, які здійснюються поза волею такої особи під впливом відповідного державного примусу. В даному випадку суд вирішував питання про розмір аліментів, які підлягають сплаті на утримання повнолітньої доньки. При цьому встановлено, що апелянт також сплачує аліменти ще на утримання неповнолітнього сина в 1/5 частині від доходу, що сумарно буде складати 2/5 частини або 40% від отримуваного доходу. Присуджена до стягнення частина разом з тими аліментами, які вже сплачуються на неповнолітнього сина, не будуть перевищувати 50% щомісячного доходу апелянта, а при здійсненні виконання такого рішення мають враховуватися й ті платежі на утримання дітей за відповідний період, які відповідач вже здійснив до цього. За таких мов встановлення обов'язку сплати аліментів з 24.09.2017 року та визначення їх розміру, який має бути сплачений за вказаний період, не може призвести до подвійного стягнення таких аліментів за певні періоди в минулому.

Окрім наведеного колегія судів апеляційного суду зважає й на те, що апелянт фактично погоджується як з обов'язком сплати аліментів, так і з часом, з якого вони повинні стягуватися, оспорюючи фактично лише їх розмір. При цьому жодного доказу, який би доводив його позицію щодо невідповідності (завищення) встановленого при вирішенні справи розміру таких аліментів, до суду не представлено, відтак така позиція залишилася недоведеною й не може бути прийнята судом. Не вбачає колегія суддів апеляційного суду й невідповідності визначеного судом першої інстанції розміру аліментів вимогам законодавства України.

Враховуючи вищевказані обставини, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також на необхідність задоволення потреб дитини, які полягають не тільки в оплаті вартості проїзду до місця навчання, придбання підручників та оплати інтернету, а й у забезпеченні щоденного задоволення життєвих потреб дитини, колегія суддів апеляційного суду вважає визначений судом першої інстанції розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на утримання повнолітньої доньки, законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Д.О. Таргоній

К.П.Приходько