П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/787/18

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представників позивача Подцикіної О.Ю. і Розніна АВ.А. та представника 3-х осіб Ферлій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікінвест 2017» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 21.08.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Торжок» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак Ольги Олегівни, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 3-х осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайськ-кондитер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікінвест 2017», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», Товариства з обмеженою відповідальністю «КИТ Єкатеринбург» про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13.06.2017 року ДП «Торжок» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак О.О., Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 3-х осіб ТОВ «Первомайськ-кондитер», ТОВ «Нікінвест 2017», ПАТ «Банк Восток», ТОВ «КИТ Єкатеринбург», в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глушак О.О. про відновлення державної реєстрації прав №34032212 від 24.02.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Глушак О.О. про відновлення державної реєстрації прав №34032392 від 24.02.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний реєстратор Глушак О.О. провела спірні реєстраційні дії всупереч положенням діючого законодавства, а отже останні є неправомірними та підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року адміністративний позов ДП «Торжок» - задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак О.О. про відновлення державної реєстрації прав №34032212 від 24.02.2017 року. Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак О.О. про відновлення державної реєстрації прав №34032392 від 24.02.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Нікінвест 2017» 11.09.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник 3-х осіб - ТОВ «Первомайськ-кондитер» і ТОВ «Нікінвест 2017» в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу і наполягав на її задоволенні, скасуванні постанови суду 1-ї інстанції та відмові в задоволенні позову.

Представники позивача, в свою чергу, в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу не визнали та наполягали на залишенні її без задоволення.

Інші сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції з невідомих причин не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до «Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна» від 23.02.2017р., власником об'єктів нерухомого майна (об'єкт 1 - нежитлова будівля загальною площею 21347,4 м2, адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. М. Морська, будинок 108/5, реєстраційний номер 163721048101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6114687 від 23.09.2013 року; об'єкт 2 - нежитлова будівля загальною площею 5 023,7 м2, адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. М. Морська, будинок 108, реєстраційний номер 163597448101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 6110187 від 23.09.2013 року) є позивач.

Відносно об'єкту 1, згідно з Реєстром, 09.09.2008 року в Державному реєстрі іпотек було зареєстровано іпотеку (іпотекодержатель - ТОВ «ПЕРВОМАЙСЬК-КОНДИТЕР», договір №4516 від 08.09.2008 року, реєстраційний номер іпотеки 7878136); 08.09.2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження (заборона на нерухоме майно), обтяжувач - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», реєстраційний номер обтяження 7875512, підстава виникнення обтяження - договір іпотеки №4516 від 08.09.2008 року.

Відносно об'єкту 2, згідно з Реєстром, 19.05.2006 року в Державному реєстрі іпотек було зареєстровано іпотеку (іпотекодержатель - ТОВ «ПЕРВОМАЙСЬК-КОНДИТЕР», договір №2563 від 19.05.2006 року, реєстраційний номер іпотеки 3231293); 17.08.2006 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження (заборона на нерухоме майно), обтяжувач - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», реєстраційний номер обтяження 3617977, підстава виникнення - договір іпотеки №2563 від 19.05.2006 року; 20.05.2015 року було зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна), постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2015 року №47429490, обтяжувач - Заводський відділ ДВС Миколаївського МУЮ, номери записів про обтяження - 9725053 та 9725757.

26.12.2016 року ухвалою господарського суду Миколаївської області (справа №915/473/15) заборонено всім реєстраторам здійснювати будь-яку державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ДП «ТОРЖОК» та їх обтяжень, а саме на: нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул. Мала Морська, 108 (нежитлова будівля за літ. А-8, загальною площею 5023,7 кв.м. зі спорудами), реєстраційний номер 2109478, яка належить ДП «ТОРЖОК», та нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/5 (нежитлова будівля торговельного центру, загальною площею 21347,4 кв.м, з навісом), реєстраційний номер 23449971, яка належить ДП «ТОРЖОК».

26.01.2017 року державний реєстратор прав на нерухоме майно (Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради) Риженко О.С., під час розгляду заяв 3-ї особи-1 про державну реєстрацію права власності на об'єкт 1 та на об'єкт 2, встановив наявність заяв №20501984 та №20501688 від 10.01.2017 року про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, прийнятих на підставі ухвали від 26.12.2016 року (справа №915/473/15), та, з посиланням на ст.25 Закону №1952, прийняв рішення №33571693 та №33571030, відповідно, про зупинення державної реєстрації прав. Також у своєму рішенні №33571030 (об'єкт 2) державний реєстратор зазначив про наявність обтяжень за №9725757, №9725053 (обтяження за постановою державного виконавця від 05.05.2015р.).

23.02.2017 року директор Підприємства звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявами про накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомого майна.

23.02.2017 року Одеський апеляційний господарський суд постановою у справі №915/473/15 скасував ухвалу від 26.12.2017 року.

24.02.2017 року реєстратор Глушак О.О. прийняла рішення про залишення заяв власника (Підприємства) від 23.02.2017 року без розгляду у зв'язку з їх відкликанням.

24.02.2017 року реєстратор Глушак О.О. прийняла рішення №34032392 - про відновлення державної реєстрації прав відносно об'єкта-1 та №34032212 відносно об'єкта-2.

24.02.2017 року реєстратор Глушак О.О. прийняла рішення №34032402 про державну реєстрацію права власності за 3-ю особою на об'єкт-1, а 25.02.2017 року - рішення №34034747 про державну реєстрацію права власності за 3-ю особою на об'єкт-2.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями державного реєстратора, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх частково необґрунтованими, передчасними та прийнятими з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як слідує зі змісту приписів ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 цієї статті).

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, при цьому, слід звернути увагу на те, що не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, визнання незаконним та скасування спірних рішень відповідача суттєво впливає на права 3-ї особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

При цьому, одночасно слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цих спірних питань була вже неодноразово викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 11.04.2018 року (справа №826/366/16) та від 17.04.2018 року (справа №815/6956/15).

Згідно із ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 15 ЦК України, в свою чергу, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Як вбачається зі змісту п.13 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Так, як встановлено з матеріалів справи, змісту позовних вимог та наведених на їх обґрунтування доводів, позивач - ДП «Торжок» звернулося до адміністративного суду з позовом фактично похідним від визнання за ним права власності на спірне (іпотечне) нерухоме майно, і це право, в свою чергу, з огляду на суб'єктний склад сторін у справі, підлягає захисту виключно в порядку господарського судочинства.

Отже, враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, також одночасно необхідно зазначити й про те, що за аналогічними обставинами справи та між тими ж сторонами, Великою Палатою Верховного Суду було прийнято аналогічне рішення про неналежність такого спору до адміністративної юрисдикції, про що свідчить постанова від 03.04.2019 року по справі №814/721/17.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження.

Крім того, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.319 КАС України, вважає за необхідне частково задовольнити цю апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції, закрити провадження у справі та роз'яснити позивачу право на звернення із аналогічним позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікінвест 2017» - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року - скасувати.

Провадження у справі №814/787/18 за позовом Дочірнього підприємства «Торжок» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Глушак О.О., Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 3-х осіб ТОВ «Первомайськ-кондитер», ТОВ «Нікінвест 2017», ПАТ «Банк Восток», ТОВ «КИТ Єкатеринбург» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Глушак О.О. про відновлення державної реєстрації прав №34032212 від 24.02.2017р. та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Глушак О.О. про відновлення державної реєстрації прав №34032392 від 24.02.2017 року - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук