ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р. Справа № 480/4078/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. ( ухвалене суддею Воловик С.В. в порядку спрощеного позовного провадження) по справі № 480/4078/18

за позовом ОСОБА_1

до голови Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_2

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Голови Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_2, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на питання 1, 2 заяви позивача № 585 від 18.09.2018 р.; зобов'язати відповідача надати інформацію на питання 1, 2 заяви № 585 від 18.09.2018 р., а саме: з'ясувати і повідомити причини, за яких зазначена особа з ознаками чоловічої статі, одягнена в суддівську мантію та називає себе суддею Хвостик С.Г., відмовляється пред'являти посвідчення судді працівникам поліції та учасникам судового процесу; повідомити, з посиланням на статті законів, що потрібно зробити, щоб суддя пред'явив посвідчення судді учаснику процесу та поліції.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію", Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до керівника апеляційного суду Сумської області зі скаргою № 585 від 18.09.2018 р., в якій повідомив, що перед початком судового засідання по справі № 580/789/17 за його позовом, чоловік у мантії, який називав себе суддею Хвостик С.Г., відмовився пред'явити позивачу та працівникам поліції посвідчення судді, у зв'язку з чим просив: з'ясувати та повідомити причини, за яких зазначена особа з ознаками чоловічої статі, одягнена в суддівську мантію, відмовляється пред'являти посвідчення судді працівникам поліції та учасникам судового процесу, так як позивач не може довірити розгляд справи невідомій особі в мантії; повідомити, з посиланням на статті законів, навіщо суддям видається посвідчення судді, та що потрібно зробити, щоб суддя його пред'явив учаснику процесу та поліції.

За результатами розгляду вищевказаної скарги листом голови Апеляційного суду Сумської області № К-27/18 від 24.09.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про порядок виготовлення, обліку, видачі, заміни та знищення посвідчень суддів у відставці, яких призначено на адміністративні посади, суддів у відставці, народних засідателів та присяжних, затвердженим Рішенням ради суддів України № 23 від 25.04.2014 р. і главою 6 Цивільного процесуального кодексу України не передбачено обов'язку судді пред'являти своє посвідчення судді учасникам справи під час її розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 № 585 від 18.09.2018 р. відповідачем надано повну та змістовну відповідь на поставлені позивачем питання та не допущено порушень законодавства, які б призвели до порушення чи обмеження права позивача на інформацію.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи зі сторони суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад і участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно із ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статтями 126 та 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язаних із відкриттям провадження у справі, її підготовкою та розглядом у судовому засідання) можуть бути оскаржені у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом звернень до іншого суду першої інстанції із скаргами про зобов'язання суддів до вчинення певних процесуальних дій, що одночасно порушило б і принцип незалежності суддів, і заборону втручатися у вирішення справи незалежним судом.

Таким чином, заяви та скарги на дії судді при здійсненні правосуддя не підлягають розгляду в судах першої інстанції, оскільки помилки, інші процесуальні порушення, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому порядку.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 р. "Про незалежність судової влади", відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, посилаючись на порушення відповідачем при розгляді його скарги вимог Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про звернення громадян», фактично оскаржує дії судді апеляційного суду Сумської області Хвостика С.Г. під час розгляду цивільної справи № 580/789/17 за його позовом, тобто, оскаржує процесуальні дії цього судді під час розгляду справи за його позовом.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції роз'яснює, що ці доводи можуть бути перевірені під час касаційного оскарження рішення суду при розгляді справи № 580/789/17 в порядку глави 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України, тобто в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскаржувані дії відповідача не пов'язані зі здійсненням ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, оскільки в даному випадку відповідач не виступає в цьому спорі як суб'єкт владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. та закрити провадження у справі № 480/4078/18, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 287, 308, 319, 322, 323, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі № 480/4078/18 - скасувати.

Закрити провадження по справі № 480/4078/18 за позовом ОСОБА_1 до голови Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін