УХВАЛА

26 квітня 2019 року

Київ

справа №260/1239/18

провадження №К/9901/11034/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (надалі - Міжгірський РВ), Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (надалі - ГУ ДМС в Закарпатській області) про:

визнання протиправною бездіяльності Міжгірського РВ та ГУ ДМС у Закарпатській області щодо не оформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (надалі - Положення № 2503-ХІІ);

зобов'язання Міжгірського РВ та ГУ ДМС у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Положення № 2503-ХІІ передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка. Позивач вважає, що відмова відповідача оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки порушує права та інтереси неповнолітнього, оскільки порушує його право на свободу світогляду і віросповідання, закріплені статтею 35 Конституції України.

Суди встановили та не заперечується у касаційній скарзі, що 25 вересня 2018 року ОСОБА_3. разом із законним представником - ОСОБА_2 звернулися до Міжгірського РВ та до ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР).

При цьому автори просили надіслати письмову відповідь на вказану заяву відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР). Також зазначили, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано у разі позитивної відповіді на заяву.

За результатами розгляду зазначеного звернення Міжгірським РВ листом №161 від 20 жовтня 2018 року роз'яснено, що для оформлення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів. Відповідь аналогічного змісту було надано також ГУ ДМС України в Закарпатській області.

Позивач вважає надане роз'яснення відмовою в наданні дитині паспорта громадянина України, затвердженого Положенням № 2503-ХІІ, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, в позові відмовив.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про передчасність заявлених позивачем вимог, адже право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачами на даний час не порушене.

Натомість, як констатував апеляційний суд, до суду не надано доказів того, що позивач зверталась до відповідного територіального органу ДМС України із заявою та необхідним переліком документів, та їй відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки. Листи відповідача таких посилань не містить, до заяви позивача та її сина не додано документів, необхідних для оформлення паспорта вперше, в порядку, передбаченому Положенням № 2503-XII.

Вважаючи такі рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

За змістом абзацу першого пункту 1 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35х45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Частина перша статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Як правильно зазначив апеляційний суд в оскарженому рішенні, відсутність факту відмови відповідачів у оформленні паспорту на підставі відповідної заяви, поданої в порядку Положення № 2503-ХІІ, робить передчасним звернення до суду з позовом про визнання протиправною такої відмови та зобов'язання видати паспорт згідно з нормами вказаного Положення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 260/1239/18 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич