Справа № 2а-7105

2009 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25  грудня 2009 року Ялтинський  міський суд Автономної Республіки Крим  у складі: головуючий судді  Чорної О. В., при секретарі  Маланчук А.О., розглянувши   у відкритому судовому засіданні  в залі суду  м. Ялта адміністративну   справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської Ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач  просить суд визнати:

-   неправомірними дії   Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської Ради  щодо відмови зробити перерахунок та виплатити щомісячну  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

стягнути з  Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради

-   недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за   2008, 2009 роки;

-   сплачений судовий збір;

зобов’язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради:

-    сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом для дітей віком до шості років, у подальшому.

Позивач також просить звернути до негайного виконання  постанову суду за її позовом у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виплачував позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала заяву з проханням розглядати справу у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надана заява з проханням розглядати справу у відсутності представника та письмові заперечення, які мотивовані тим, що вказані позивачем виплати нараховувались та виплачувались у розмірі, передбаченому  Законом України «Про державний бюджет України».  Також, просить суд застосувати положення ст. 100 КАС України, тому що позивач без поважних причин  пропустила строк  звернення  до суду.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» .

Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 20) та є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 15 листопада 2008 року до 14 вересня 2011 року.

Позивачці була призначена та виплачувалась допомога по догляду за  дитиною до досягнення нею трирічного віку: у листопаді 2008 року у розмірі 69,33 гривен, у грудні 2008 року-квітні 2009 року у розмірі 130 гривен щомісячно, у травні-жовтні 2009 року у розмірі 266,54 гривні, у листопаді-грудні 2009 року у розмірі 335,78 гривен.  

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»   допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

    Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» допомога  по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку  з  вагітністю  та пологами для непрацюючих осіб та осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб – з дня настання відпустки  по  догляду за дитиною по день її закінчення.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  передбачено, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, а, зокрема, дітей віком до 6 років, становить  з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня – 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.  

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року до 01 листопаду 2009 року, з 01 листопаду 2009 року у розмірі 632 гривні.

    П.п. 12 п. 25 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю  43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключено.

Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Статтею 152 Конституції України  передбачено, що закони, інші правові  акти або  їх  окремі положення, що визнанні  неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення  Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.

    Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Таким чином, до спірних правовідносин треба застосовувати положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

 Вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача сплачувати їй допомогу по догляду за дитиною у відповідності із встановленим розміром прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років за період з січня 2008 року до 15 листопада 2008 року  не підлягають задоволенню, з тих підстав, що   допомога  по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня  відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, тобто після 15 листопада 2008 року .

Отже, вимоги за період січень-15 листопада 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки на зазначений час в позивача ще не виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років.

      Згідно зі ст. ст. 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав. Пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач у запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.  

Позивачка  просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Причиною пропуску строку позивач вказує на те, що про порушення своїх прав їй стало відомо тільки після висвітлення рішення Конституційного Суду України від 09.07.07р. у засобах масової інформації в травні 2009 року.

Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2008, №38, 06 червня 2008 року.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за листопад 2008 року порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 06 червня 2008 року, відповідно річний строк сплинув у 07 червня 2009 року.    

Адміністративний позов поданий до суду 18 грудня 2009 року ,  тобто після закінчення річного строку з моменту, коли позивач міг би дізнатися про порушення його права. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивачкою не надано.  

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача   сплачувати їй допомогу по догляду за дитиною на майбутнє, до досягнення нею трирічного  віку у відповідності із встановленим розміром прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.

Суд відмовляє у задоволенні вимог в цій частині, у зв’язку з тим, що строк виплати допомоги до догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку ще не настав, а, відповідно, зобов’язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутні, так як і відсутнє право позивача на її отримання.  

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є обґрунтованими частково, з грудня 2008 року.

Щомісячна державна соціальна допомога за грудень 2008 дорівнює – 557 (грудень 2008 року)  та за січень-грудень 2009 року  6834 грн.  ( 557х10 (січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року)+632х2 гривен (листопад, грудень 2009  року)), а усього за грудень 2008 року - грудень 2009 року – 7391 грн .

Та, з урахуванням виплаченої  позивачу  допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за той самий період у розмірі   2920,80  гривень невиплачена позивачу державна соціальна допомога за грудень  2008 року - грудень 2009 року дорівнює – 4470,20  грн. = (557 грн (грудень 2008 року)+557х10 (січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року)+632х2 грн (листопад, листопад 2009 року) – 2920,80 грн).

Оскільки для повного захисту прав позивачки необхідно зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму допомоги, то суд вважає за можливе застосувати положення ч. 2 ст. 11 КАС України та вийти за межі позовних вимог, зобов’язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачці 4470,20 гривень за грудень 2008 року - грудень 2009 року.

Суд приходить до висновку, що дії  відповідача не можуть бути визнані неправомірними, оскільки не доведені обставини, що свідчать про протиправність дій відповідача щодо наявності та не перерахування бюджетних коштів з рахунку відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджуються Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

    Доводи Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що  реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.

    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, у зв’язку із частковим задоволенням позову, на користь позивачки з місцевого бюджету м. Ялта підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3, 40 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6,19, 21, 22, 68,  152 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 11, 70-72, 86, 158-163, 167, 256, 267  КАС України, ст.ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  п.п. 12 п. 25 розділу 2, ст. 58 Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54  Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008, Постановою Кабінету Міністрів України № 1757 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною ( ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку за період грудень 2008 року – грудень 2009 року у розмірі 4470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) гривень 20 копійок.

Стягнути з місцевого бюджету м. Ялта на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова  підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць

В іншій частині позову  - відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського Апеляційного Адміністративного  суду через Ялтинський міський суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.184, 186 КАС України.

СУДДЯ: