У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Кредит Банк (Україна) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства “Кредит Банк (Україна) про поновлення на роботі на посаді начальника Горлівського відділення Донецького філіалу АТ “Кредит Банк (Україна), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн, мотивуючи тим, що наказом №НОМЕР_1 від 20 червня 2003 року був безпідставно звільнений з займаної посади за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, хоч такого наміру не мав, заяву про звільнення написав після встановлення 3-ї групи інвалідності під диктовку посадової особи, не усвідомлюючи наслідків своїх дій, з врахуванням стану здоров'я міг бути звільнений лише за п.2 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги, а не за власним бажанням.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 травня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2004 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем без поважних причин пропущено місячний строк для звернення з позовом до суду, що являється підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того в суді не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо примусу з боку посадових осіб в написанні заяви на звільнення, а позивач, маючи вищу юридичну освіту і багаторічний стаж роботи юрисконсультом, не міг не розуміти наслідків своїх дій.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Романюк Я.М.