Справа № 461/1150/19

Провадження № 4-с/461/14/19

УХВАЛА

22.04.2019 року.                                                                                м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді         Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання         Кузьми Д.М.,

скаржника                                 ОСОБА_1,

приватного виконавця                 ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Львова скаргу ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця ОСОБА_2 протиправними , -

В С Т А Н О В И В :

скаржник звернувся до суду зі скаргою про визнання дій приватного виконавця ОСОБА_2 протиправними, покликаючись на те, що виконавцем порушено норми ч. 1 ст. 71, п. 2 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості. Крім того, вважає, що станом на 28.01.2019 року, під час прийняття постанови, виконавцем безпідставно зазначено розмір заборгованості по аліментних виплатах 5 500,00 грн. На думку скаржника, зазначивши у довідці недостовірні дані, а саме 28.01.2019 року виконавцем, без проведення жодної перевірки достовірності отриманих даних, всупереч умовам ухвали та мирової угоди, видано стягувачу довідку про наявність у скаржника заборгованості по аліментних виплатах в розмірі 5 500,00 грн., тим самим виконавець надав можливість стягувачу скористатись інформацією в її корисливих цілях.

Також, ОСОБА_1 вважає, що під час примусового виконання ухвали, виконавець мав би відкрити два окремі виконавчі провадження у порядку зведеного із окремим обчисленням розмірів заборгованостей, якщо такі є, по аліментних виплатах та заборгованості по додаткових витратах. Саме дане невиконання виконавцем таких дій і призвело до необґрунтованого та безпідставного нарахування йому заборгованості у розмірі 5 500,00 грн.

На думку скаржника, виконавцем порушено норми ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині своєчасного надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки згідно відстеження про пересилання поштового відправлення, з офіційного інтернет-сайту УДППЗ «Укрпошта» за № 7905309208909, вбачається, що виконавець надіслав пстанову та додані матеріали 30.01.2019 року, а не 29.01.2019 року, що прямо суперечить зазначеній нормі Закону та є грубим порушенням виконавцем при здійсненні примусового виконання рішення.

У зв’язку із несвоєчасним повідомленням виконавцем ОСОБА_1 про наявність відкритого ВП; оформлення довідки про заборгованість, за відсутності розрахунку заборгованості по аліментних виплатах – вважає, що дії виконавця свідчать про порушення Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Крім того, виконавцем, при оформленні та видачі довідки стягувачу, порушено норми п. 4,7 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень. Просить визнати дії приватного виконавця ОСОБА_2 протиправними.

ОСОБА_1 в суді вимоги скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у ній. Просить скаргу задовольнити.

Приватний виконавець ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу заперечив з підстав необґрунтованості, просить у задоволені скарги відмовити. Крім того пояснив, що 29.01.2019 року ним у відділення №53 «Укрпошта» за адресою м. Львів, вул. В.Великого, буд.11 приблизно о 19.00 год. для відправлення передано список згрупованих відправлень ф.103 (список №1, в якому знаходилося 14 адресатів) з листами. Проте у зв’язку із наявністю черги у поштовому відділені, даний список опрацьовано та листи відправлено 30.01.2019 року.

Представник заінтересованої особи – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу заперечила. Вважає, що скарга є безпідставною, надуманою і спрямована виключно для здійснення тиску на приватного виконавця і на стягувача. Просить у задоволені скарги відмовити.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що скарга про визнання дій приватного виконавця ОСОБА_2 протиправними у виконавчому провадженні №58216094 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що між стягувачем та боржником 27 листопада 2011 року укладена Мирова угода, яка затверджена Ухвалою Галицького районного суду м. Львова, що вступила в законну силу 12 грудня 2018 року. За умовами даної мирової угоди починаючи з 03 жовтня 2018 року до 28 числа поточного місяця боржник зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 2000,00 гривень, а також додаткові витрати в сумі 25675 гривень. Відповідач зобов'язується сплатити до 31 грудня 2019 року платежами по 2000 гривень і в останній місяць залишок заборгованості.

28.01.2019 року до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області звернувся стягувач ОСОБА_5 з заявою про примусове виконання Ухвали №461/7435/18 виданої 18.12.2018 року Галицьким районним судом міста Львова, оскільки боржник виконував її умови із значними запізненнями, внаслідок яких утворилась заборгованість.

28.01.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог ст.ст. 3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження скеровано боржнику 30.01.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня.

Відтак, судом встановлено, що виконавцем було вжито усіх необхідних заходів для надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня, проте незалежно від його волі, а саме у зв’язку із перезавантаженістю поштового відділення така була скерована скаржнику 30.01.2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З наведеного вбачається, що передумовою звернення до суду є, зокрема, факт порушення прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Боржник, звертаючись до суду із вимогою визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 щодо надіслання йому постанови про відкриття виконавчого провадження 30.01.2019 року, не зазначає яким чином порушено його права, свободи та інтереси внаслідок таких дій, не наводить жодних обставин та доводів, які б вказували на порушення його права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004 ) та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд у своїй практиці зазначає, що застосування Статті 6 § 1 у цивільних правовідносинах, перш за все, залежить від наявності «спору».

Водночас, «спір» повинен бути справжнього і серйозного характеру (Sporrong and Lonnroth v. Sweden (Спорронґ і Льоннрот проти Швеції), § 81). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул’янов проти України)).

Щодо вимоги про визнання незаконними дій виконавця з нарахування заборгованості.

Боржник обґрунтовує неправильність нарахування суми заборгованості по виконанню зобов’язань згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2018 року фактичною сплатою ним грошових коштів на рахунок стягувача відповідно до поданих ним квитанцій.

Разом з тим, виконавцеві станом на час здійснення розрахунку заборгованості не було надано жодного документа, з якого б вбачалося, що боржником сплачено саме аліменти на утримання дитини відповідно до умов мирової угоди.

Відповідно до приписів статті 24.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов'язковим зазначенням у реквізиті "Призначення платежу" інформації, зазначеної платником у реквізитах "Платник" та "Призначення платежу" документа на переказ готівки.

Аналогічні вимоги щодо необхідності зазначення призначення платежу містять пункти 3.1 Інструкції щодо порядку здійснення платежу за платіжними дорученнями.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

З огляду на наведені норми закону, зазначення реквізиту платіжного документа є обов’язковим, такі норми містять імперативний припис, від якого сторони не вправі відступити.

Оскільки боржник не виконує вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» та не зазначає призначення платежу у документах на переказ коштів, згодом має можливість маніпулювати здійсненими оплатами, зловживаючи своїми процесуальними правами сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Водночас, стверджуючи про добровільне часткове виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок стягувача відповідно до долучених до скарги квитанцій, боржник знехтував своїми обов’язками у виконавчому провадженні, не повідомляючи виконавця у встановлений Законом строк про часткове самостійне виконання рішення боржником.

В той же час, законом не передбачено обов’язок витребовувати інформацію про надходження коштів на рахунок стягувача.

З огляду на викладене, вимога про визнання неправомірними дій виконавця щодо нарахування заборгованості є безпідставною, заборгованість по сплаті аліментів зумовлена саме неналежним виконанням боржником своїх обов’язків сторони виконавчого провадження.

29.01.2019 року стягувачу на усну заяву видано довідку про нарахування заборгованості зі сплати аліментів. Дана заборгованість була виведена виключно з заяви стягувача від 28.01.2019 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Дана довідка не може порушити права боржника, оскільки жодних виконавчих дій на підставі таких розрахунків не здійснювались.

Щодо доводів боржника про момент початку нарахування додаткових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 208 ЦПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Верховний суд України у постанові № 6-342цс15 від 11 листопада 2015 року зазначає наступне.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, затверджена (визнана) судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала суду про визнання мирової угоди є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою лише в разі, якщо ця ухвала відповідає вимогам, передбаченим статтею 18 указаного Закону.

Системний аналіз зазначених норм показав, що в разі невиконання однією зі сторін зобов’язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди може звернутися до державної виконавчої служби для примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, якщо ця ухвала відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», але інша сторона угоди також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

З наведеного вбачається, що слід розмежовувати мирову угоду та ухвалу суду про затвердження мирової угоди, не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. Ухвала суду про затвердження мирової угоди, в свою чергу, є механізмом примусового виконання мирової угоди у разі невиконання умов мирової угоди сторонами у добровільному порядку.

Відповідно до приписів статей 639, 640 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Таким чином, права та обов’язки, які встановлені мировою угодою виникають з моменту укладення такої угоди сторонами.

Згідно виконавчого документа мирова угода набирає чинності негайно після проголошенням судом ухвали про затвердження мирової угоди.

Щодо доводів скаржника про неправомірність відкриття виконавчого провадження по стягненню аліментів і додаткових витрат на утримання дитини.

Не підлягає задоволенню скарга боржника також у частині доводів скарги про неправомірність відкриття виконавчого провадження по двох вимогах – стягненню аліментів і стягненню додаткових витрат на утримання дитини.

Стверджуючи про наявність порушень в діях виконавця боржником не зазначено, яку саме норму матеріального права порушено приватним виконавцем ОСОБА_6 Скаржник не наводить жодних норм матеріального чи процесуального права в обґрунтування заявленої вимоги.

Відповідно до роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму ВССУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6 «…скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги…».

Водночас, відповідно до статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, виконавець, відповідно до закону, виконує виконавчі документи і не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності чи неправомірності включення до виконавчого документа вимог про стягнення і аліментів, і додаткових витрат, Законом не встановлено заборони стягнення аліментів та додаткових на підставі одного виконавчого документа, а відтак доводи скарги є безпідставними, скарга задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій виконавця в частині відсутності розрахунку заборгованості.

Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

-звіту про здійснені відрахування та виплати;

-квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

-заяв та (або) розписок стягувача;

-інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

-інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Станом на момент подання боржником скарги на дії приватного виконавця до Галицького районного суду м. Львова, з моменту відкриття виконавчого провадження не сплив місяць, а відтак у виконавця не виник обов’язок щодо здійснення та видачі сторонам розрахунку заборгованості відповідно до додатку 15 до Інструкції. Такий розрахунок було виготовлено приватним виконавцем ОСОБА_2 зі спливом встановленого Інструкцією місячного строку та скеровано сторонам виконавчого провадження.

Щодо видачі розрахунку заборгованості за заявою боржника, ні Законом, ні Інструкцією не встановлено строку здійснення такого розрахунку, відтак з врахуванням вимог Закону України «Про звернення громадян», виконавцем дотримано строки виготовлення розрахунку заборгованості ОСОБА_1, а тому скарга в цій частині також не ґрунтується на вимогах закону, та задоволенню не підлягає.

Відповідно до клопотання (наданого боржником) про долучення доказів у справі №461/1544/19 (с. Волоско І.Р.) боржником у строки встановлені ЗУ «Про звернення громадян» отримано відповіді на заяви і розрахунок заборгованості з сплати аліментів

З огляду на викладене, вимоги скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_2 є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, а також те, що скаржником не доведено, що дії приватного виконавця є протиправними, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, ст.ст. 19, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд , -

УХВАЛИВ:

в задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця ОСОБА_2 протиправними відмовити за безпідставністю.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвала суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.04.2019 року.

Суддя                                                О.Р. Юрків.