9 серпня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи Толокунська сільська рада Вишгородського району Київської області, відділ земельних ресурсів Вишгородського району Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20.12.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.02.2005 р., яким   в  позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на  порушення судами норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду й ухвали суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач одержав спірну земельну ділянку та оформив на неї право власності відповідно до вимог земельного законодавства, а позивачка не надала доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки рішення сільської ради, що стало підставою для виникнення даного спору, було скасоване самою сільською радою.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :