Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1. В.  

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 431/2749/17

Провадження № 22-ц/810/143/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року                                                                 м. Сєвєродонецьк

       Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Єрмакова Ю.В., Коротенка Є.В.

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє через представника - ОСОБА_4 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2017 року ухвалене судом у складі судді Ткач О.В.

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави,

в с т а н о в и в:

       У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказав, що протягом осені - зими 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 велися перемовини щодо придбання частини корпоративних прав Приватного підприємства «Юран», які належали відповідачу. Перемовини від імені та в інтересах позивача проводив представник за довіреністю № 1818 від 07.09.2012 року – ОСОБА_5 У грудні 2012 року сторони в усній формі попередньо домовились, що в майбутньому у строк до лютого 2014 року після проведення підготовки необхідного пакету документів між ними буде укладено відповідний договір купівлі - продажу корпоративних прав. На підтвердження намірів ОСОБА_2, через представника ОСОБА_5 в рахунок подальшої сплати частини вартості корпоративних прав Приватного підприємства «Юран» було передано відповідачу аванс в розмірі 70 000 доларів США, на підтвердження факту якого було складено відповідну розписку від 28.12. 2012 року. До теперішнього часу договір купівлі - продажу корпоративних прав Приватного підприємства «Юран» не було укладено, тому, станом на 21.06.2017 року підстава для набуття відповідачем грошових коштів в розмірі 70 0000 доларів США відпала. Відповідач отримав належні позивачу грошові кошти у розмірі 70000,00 доларів США та зобов’язаний повернути ОСОБА_2

У зв’язку з викладеним просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 70 000,00 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 1 883 955, 22 грн. та судові витрати в сумі 8000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_3, який діє через представника – ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 20117 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представник позивача ОСОБА_5 не мав повноважень щодо купівлі - продажу корпоративних прав.

Позивачем не доведено факт, що він є потерпілим від дій відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Скаржник посилається на те, що позивачем порушено строки позовної давності для звернення до суду і питання про поновлення строку позивачем не ставилося.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2017 року скасовано. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави залишено без розгляду.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє через представника – ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2017 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник – ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники ОСОБА_2 – ОСОБА_6, ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, вважають, що відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.    

Згідно зі ст. 213 ЦПК України (на час ухвалення рішення суду) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.12 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для  всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.13 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.81 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно до оригіналу розписки від 28 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 завдаток в сумі 70 000 доларів США за купівлю продаж корпоративних прав ПП «Юран». Сторонами не було укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено попереднього договору з купівлі-продажу корпоративних прав ЧП «Юран», посилаючись на ст. ст. 571, 1212 ЦК України, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 повинен повернути отриману від позивача суму у розмірі 70 000 доларів США, що за офіційним курсом долара США станом на 27.11.2017 року складає 1883955, 22 грн.

Колегія суддів судової палати с з таким висновком суду погоджується частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно розписки ОСОБА_3 отримав грошові кошти в якості завдатку 70000, 00 доларів США від ОСОБА_5 за корпоративні права ПП «Юран».

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності №1818 від 07 вересня 2012 року, яка діяла на день передачі коштів за розпискою, ОСОБА_2 на підставі усного договору доручення уповноважив ОСОБА_5 бути його представником у будь-яких установах організаціях з питань, для яких не є обов’язковою його особиста участь та допускається представництво, і які будуть пов’язані із реєстрацією та управлінням СТОВ агрофірма «Калмичанка», а також вчиненням необхідних та належних дій, пов’язаних із відкриттям поточного рахунку з правом розпорядчого підпису, з правом управління його корпоративними правами в вищезазначеному товаристві.

       Згідно протоколу № 8 від 05.11.2012 року загальних зборів учасників приватного підприємства «Юран» учасники вказаного підприємства прийняли рішення про вихід із членів ПП «Юран» та про передачу корпоративних прав та частки нерозподіленого майна ПП «Юран».

Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; близький за змістом припис був закріплений у частині третій статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції).        

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року встановлено, що ОСОБА_5 при передачі 70 000 доларів США діяв не самостійно, а від імені ОСОБА_2 в якості повіреного у справах придбання корпоративних прав.

Рішенням апеляційного суду Луганської області встановлено, що восени 2012 року від ОСОБА_2 ОСОБА_3, як директору ПП «Юран», надійшла пропозиція про купівлю корпоративних прав ПП «Юран». Загальними зборами засновників від 05листопада 2012 року засновниками підприємства була надана згода на продаж корпоративних прав підприємства ОСОБА_2 Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 отримав від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_5 кошти у розмірі 70 000 доларів США за корпоративні права ПП «Юран» про, що сторони склали розписку.

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині того, що представник позивача ОСОБА_5 не мав повноважень щодо купівлі корпоративних прав спростовуються матеріалами справи, та рішенням суду, яке набрало законної сили.

Як вбачається із тексту позовної заяви підставою позову є фактичні обставини, про те, що грошові кошти передані були відповідачу ОСОБА_3 на підставі розписки.

Згідно статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.

Зміст розписки свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин, а саме грошові кошти передано за купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Юран».

Оскільки договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Юран», який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана представником позивача ОСОБА_5  відповідачу грошова сума в розмірі 70 000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюють положення статті 570 ЦК України згідно заявлених вимог.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції в мотивувальній частині в рішенні суду на ст.1212 ЦК України, виходячи з наступного.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

       Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання на ст.1212 ЦК України.

Колегія суддів судової палати не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, виходячи з наступного. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три (ст.257 ЦК України)

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач і його представник під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавали суду заяву про пропуск позивачем строку позовної давності. Як зазначалося вище, суд позбавлений можливості застосовувати наслідки пропуску строку, передбачені ст. 267 ЦК України з власної ініціативи.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково в частині виключення з мотивувальної частини посилання суду на ст.1212 ЦК України, а в частині стягненної суми з відповідача рішення суду залишено без змін, то судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє через представника - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2017 року змінити в мотивувальній частині.

З мотивувальної частини рішення Старобільського районного суду Луганської області від 27 листопада 2017 року виключити посилання на статтю 1212 ЦК України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2019 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді : Є.В. Коротенко

ОСОБА_7