ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Українець В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Справа № 760/14027/15-а

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Куртомоллаєва А.Е., Новицької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_5

до Міністерства оборони України,

Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі - відповідач-2) про визнання неправомірними дій відповідачів щодо не призначення позивачу компенсаційної суми в разі смерті її чоловіка та зобов'язання відповідачів призначити і виплатити позивачу компенсаційну суму в разі смерті її чоловіка на підставі Закону України «Про ратифікацію Угоди про державну соціальну допомогу членам сімей військовослужбовців, загиблих в Афганістані та інших державах, в яких велися бойові дії» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 р. № 290.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, адміністративний позов було задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Міністерства оборони України та Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати позивачу компенсаційної суми у разі смерті її чоловіка ОСОБА_6 відповідно постанови КМУ від 05.05.1994 р. № 290;

- зобов'язано Міністерство оборони України призначити позивачу компенсаційну суму в разі смерті її чоловіка ОСОБА_6 у розмірі, встановленому постановою КМУ від 05.05.1994 р. № 290, у разі загибелі або смерті військовослужбовця, та перерахувати цю компенсаційну суму до ПФУ;

- зобов'язано Міністерство оборони України надіслати до Пенсійного фонду України список осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, в якому зазначити відповідні відомості про позивача як вдову ОСОБА_6;

- зобов'язано ПФУ виплатити позивачу компенсаційну суму у разі смерті її чоловіка ОСОБА_6 у розмірі грошових коштів, що будуть перераховані на виплату цієї соціальної виплати Міністерством оборони України, на підставі списку осіб, які мають право на одержання компенсаційних сум, де зазначено відомості про позивача як вдову ОСОБА_6.

Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року.

Заява вмотивована тим, що зазначене судове рішення було виконано боржником - Міноборони лише частково, що державним виконавцем неодноразово направлялися боржнику вимоги про виконання постанови суду в повному обсязі, які залишилися без реагування, що на думку заявника вказує на необхідність змінити порядок та спосіб виконання рішення суду на стягнення з Міноборони коштів в сумі 2 210 316,32 грн. та їх перерахування ПФУ для виплати ОСОБА_5 різниці недоплаченої компенсації.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року в задоволенні зазначеної заяви було відмовлено з тих підстав, що заявником не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення у встановлений ним спосіб.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та задовольнити подання державного виконавця про зміну порядку та способу виконання рішення суду, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, безпідставно зазначено про помилковість тверджень заявника та порушено норми процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення питання щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 р. було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи на 10.04.2019 р.

Відповідачем - Міноборони подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на відсутності жодних правових підстав для зміни порядку та способу виконання рішення суду в цій справі та посилаючись на висновки Верховного Суду, наведені в судових рішеннях при розгляді аналогічних правових питань.

Від інших учасників справи у строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2015 року судовий рішенням у даній справі, яке набрало законної сили, було задоволено позовну заяву ОСОБА_5 із застосуванням способу захисту її права шляхом визнання протиправними дій відповідачів та зобов'язання їх вчинити певні дії.

11.11.2015 р. та 12.11.2015 р. на виконання даного судового рішення було видано виконавчі листи, зокрема про зобов'язання боржника - Міноборон призначити позивачу відповідну компенсаційну суму.

19.11.2015 р. державним виконавцем було відкрито виконавчі провадження №№ 49420300, 49420319, якими боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення суду.

25.12.2015 р. за невиконання боржником судового рішення у межах наданого йому строку державним виконавцем було накладено на нього штраф та надіслано вимоги про зобов'язання боржника виконати покладені на нього обов'язки у триденний строк.

29.01.2016 р. державним виконавцем на боржника було накладено штраф у подвійному розмірі.

23.02.2016 р. позивачу було виплачено частину присудженої компенсації - 496 692,00 грн.

11.03.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку скасовано судовим рішенням 26.04.2016 р.

17.05.2016 р. державним виконавцем державним виконавцем винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень.

25.05.2016 р. державним виконавцем направлено боржнику - Міноборони вимоги щодо виконання покладених на нього обов'язків, але такі вимоги залишилися без реагування, що стало підставою для звернення державного виконавця в особі заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. до суду із цією заявою.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, законодавством регламентовано повноваження суду змінити раніше визначений порядок та спосіб виконання судового рішення, але для застосування даного процесуального інституту повинні існувати конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, наявність таких обставин входить до предмета доказування у справі, а отже, повинна підтверджуватися відповідними доказами.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не було наведено в поданій ним заяві жодних обставин, які б вказували на те, що боржник (Міноборони) ухиляється від виконання судового рішення у цій справі (що виконання такого рішення неможливо або ускладнено) саме у встановленому ним порядку та спосіб, та відповідно не надано й жодних доказів.

Водночас, доводи заявника про те, що виконавче провадження вже завершувалося, потім знову поновлювалося, що боржнику неодноразово направлялися вимоги про виконання рішення суду, які залишені ним без реагування, не вказують на наявність вищезазначених обставин, тобто не доводять, що Міноборони ухиляється від виконання судового рішення саме у визначений в ньому спосіб та у встановленому порядку, а загалом свідчать про невиконання боржником покладених на нього обов'язків. Однак, це не надає законодавчо визначених підстав для зміни судом раніше встановленого порядку та способу виконання рішення суду, згідно зі ст. 378 КАС України.

При цьому, колегією суддів враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.10.1998 р. по справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 р по справі «Круз проти Польщі», в який ЄСПЛ зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенцію та практику ЄСПЛ є джерело права.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, безпідставно зазначено про помилковість тверджень заявника та порушено норми процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення питання щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 квітня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: