ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 751/1950/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Маслюк Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу поліцейського взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області ДПП Шкурко Юлії Максимівни на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2019 року, що прийняте у місті Чернігові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до поліцейський взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області ДПП Шкурко Юлія Максимівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії НК 397605 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.03.2019, винесеної відносно ОСОБА_5

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2019 року позов задоволено:

- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №397605 від 10.03.2019, винесену поліцейським взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області ДПП Шкурко Ю.М., про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) ОСОБА_5 скасовано.

- провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що поліцейським взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області ДПП Шкурко Ю.М. 10.03.2019 складено постанову серії НК № 397605 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 19.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність частиною другою статті 122 КУпАП, накладено штраф у розмірі 425 грн (а.с.17).

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_5 10 березня 2019 року о 20 год 50 хв, в місті Чернігові по проспекту Перемоги, 119А, керував автомобілем марки Audi-100, д.н.з. НОМЕР_1, у якого в темну пору доби не були ввімкнені фари ближнього світла, чим порушив вимоги підпункту 19.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що що в діях ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: <…> правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, <…> частини перша, друга і третя статті 122 <…>.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень статті 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП (далі - Висновок) зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.

При цьому варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП, дійсно, мають різний правовий зміст.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У згаданому Висновку НКР дійшла зазначила, що під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення статті 258 КУпАП не розповсюджувалися на статтю 122 КУпАП.

Окрім того, проаналізувавши пункт 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, на яке посилається і суд першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги статті 258 КУпАП.

Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, статті 258 зазнали змін, в результаті чого, як зазначалося, на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги частини четвертої статті 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, Висновку, рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення та на які посилається позивач (зокрема статей 268), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

У подібних правовідносинах таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №607/5933/16-а.

Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Так, відповідач стверджує, що позивач в темну пору доби о 20:50 год 10.03.2019 керував транспортним засобом AUDI 100, у якого не були ввімкнені фари ближнього світла, чим порушено п.п. 19 ПДР.

Відповідно до пункту 19.1 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі.

Аналіз викладеної норми свідчить, що на всіх механічних транспортних засобах під час руху у темну пору доби мають бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла. Виняток становлять лише мопеди, велосипеди, гужові вози, сані, причепи та транспортні засоби, що буксируються.

Таким чином, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи були ввімкнені позивачем на транспортному засобі фари ближнього (дальнього) світла під час руху.

Відповідно до частин першої, другої статті 720 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини першої статті 99 КАС електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши подані відповідачем фото- та відео-матеріали, які подані відповідачем до суду на оптичному диску, колегією суддів встановлено, що позивач керуючи транспортним засобом у темну пору доби, дійсно, не ввімкнув фари ближнього (дальнього) світла. З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що на транспортному засобі, яким керував позивач, ввімкненими бути габаритні ліхтарі, що є порушенням пункту 19.1 ПДР.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП <…> порушення правил <…> користування зовнішніми освітлювальними приладами <…> тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, і, як наслідок, - правомірність прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності..

Посилання суду першої інстанції на те, що в оскаржуваній постанові не вказаний конкретний підпункт (а, б, чи в) пункту 19.1 ПДР, який було порушено позивачем, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у даному випадку зміст пункту 19.1 ПДР дозволяє застосовувати до спірних правовідносин виключно підпункт «а», оскільки позивач не здійснював керування мопедом, велосипедом, гужовим возом, санями а також не здійснював буксирування транспортного засобу, не мав причепу.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Додатково щодо поданого від імені позивача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

На електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду 23.04.2019 о 17:07 год. з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_1» надійшов електронний лист, який містив скан-копію клопотання позивача, у якому останній просив надіслати на його поштову адресу копію апеляційної скарги із доданими до неї матеріалами разом із ухвалою про відкриття провадження у справі, а також просив відкласти розгляд справи та надати строк для подання відзиву. В обґрунтування клопотання позивач заявник зазначив, що із сайту «Судової влади» дізнався про те, що на 24.04.2019 призначено розгляд апеляційної скарги відповідача, копія якої станом на 23.04.2019 до позивача не надходила.

У судовому засіданні 24.04.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив відмовити у задоволенні цього клопотання у зв'язку із його безпідставністю.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.04.2019, а також надано строк до 24.04.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС, відповідно до частини сьомої якої суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Отже, для розгляду цієї категорії спорів встановлені скорочені строки розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до частини першої та другої статті 268 КАС у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було належним чином повідомлено 22.04.2019 о 12:45 год. про призначення на 24.04.2019 о 13:50 год. розгляду даної справи за вказаним ним номером телефону, про що секретарем судового засідання 22.04.2019 складено довідку про передачу телефонограми. Окрім того, відомості про відкриття апеляційного провадження опубліковані на веб-порталі судової влади України, що позивачем не заперечено у поданому клопотанні.

Відповідно до частини другої статті 269 КАС копії позовної заяви (апеляційної скарги - за аналогією) та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.

Оскільки позивачем не було повідомлено суду офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, то позивача було повідомлено про можливість отримати копію апеляційної скарги у Шостому апеляційному адміністративному суді, про що міститься відповідна відмітка у довідці про передачу телефонограми (а.с. 40).

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи скорочені строки розгляду апеляційної скарги, повідомлення позивача належним чином про розгляд справи, його можливість отримання та ознайомлення із копіями апеляційної скарги та доданими до неї документами у приміщенні суду (в судовому засіданні), а також неповідомлення позивачем причин, які унеможливлюють його прибуття до суду, то підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу поліцейського взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області ДПП Шкурко Юлії Максимівни задовольнити.

Скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_5 до поліцейський взводу №1 роти №3 УПП в Чернігівській області ДПП Шкурко Юлія Максимівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов