П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 420/6440/18

Категорія: 2 Головуючий в І інстанції: Потоцька Н.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 17.12.2018 р.

Місце ухвалення: м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства охорони здоров'я України, Одеського національного медичного університету, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов'язку Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювати платежі Одеського національного медичного університету на підставі платіжних та інших розрахункових документів за підписом т.в.о. ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_3 з 31.08.2018 року є повноправним керівником, тимчасово виконуючим обов'язки ректора Одеського національного медичного університету, наділений правом здійснювати безпосереднє управління діяльністю університету, єдиним підписантом ОНМедУ, у тому числі, платіжних та інших розрахункових документів. Вказані обставини підтверджені і відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, ГУ ДКСУ в Одеській області не проводить платежі ОНМедУ на підставі платіжних та інших розрахункових документів за підписом ОСОБА_3, здійснювало та продовжує здійснювати платежі університету на підставі документів за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відомості про яких відсутні в Єдиному державному реєстрі щодо ОНМедУ. Зазначені обставини свідчать про очевидну протиправність дій та бездіяльності органу казначейської служби, небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, осіб, які навчаються та працюють в університеті, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у цій справі або здійснити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, інших осіб.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області забезпечити виконання ОСОБА_3 вимог статті 34 Закону України «Про вищу освіту», шляхом здійснення платежів Одеського національного медичного університету (ідентифікаційний код: 02010801, місцезнаходження: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 2) на підставі платіжних та інших розрахункових документів за підписом т.в.о. ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: 65062, АДРЕСА_1).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову у вказаний спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даних ЄДР ОСОБА_3 з 31.08.2018 року має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю ОНМедУ, а саме здійснювати повноваження, права та обов'язки, передбачені ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та п. 1 розділу VI Статуту ОНМедУ. Отже, не забезпечення повноважень, передбачених ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту», призведе до настання відповідальності саме для позивача за порушення у сфері фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство охорони здоров'я України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що Міністерство охорони здоров'я України, як орган управління, не уповноважувало ОСОБА_3 чи будь-яких інших осіб виконувати обов'язки ректора, внесення змін до Єдиного державного реєстру, а саме про керівника Одеського національного медичного університету з 31.08.2018 року ОСОБА_3 (т.в.о. ректора ОНМедУ, який має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю ОНМедУ, наділений повноваженнями, правами та обов'язками, передбаченими ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та п.1 розділу IV статуту ОНМедУ) вчинено незаконно. Водночас, позивач не надав суду жодних доказів про виконання ним обов'язків під час подання платіжних та інших розрахункових документів до органу казначейської служби. Зазначені обставини спростовують висновок суду першої інстанції про наявність очевидної протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, очевидних порушень прав та інтересів позивача, інших осіб. Разом з цим, апелянт зазначає, що порушення судом норм матеріального і процесуального права виникли в результаті не заслуховування доводів інших учасників справи із дослідженням доказів, що стосуються обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим просить відмовити третій особі у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Однією з підстав забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що за певних умов можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення прав та законних інтересів позивача.

Разом з цим, забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду, реалізації ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Колегія суддів враховує, що предметом спору у цій справі є протиправність дій ГУ ДКСУ в Одеській області щодо здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами університету за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У зв'язку із чим, позивачем у позові також ставиться питання про протиправну бездіяльність Державної казначейської служби України щодо здійснення контролю за діяльністю територіального органу Казначейства.

Вказані вимоги обумовлені, зокрема, неможливістю позивача як повноправного керівника реалізувати свої повноваження з управління діяльністю університету, у тому числі з проведення відповідних платежів, з огляду на протиправну відмову органу казначейства у прийнятті від імені позивача відповідних платіжних і розрахункових документів та незаконне забезпечення платежів університету на підставі документів за підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Наведені обставини позивач підтверджує наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2018 року, згідно яких ОСОБА_3 з 31.08.2018 року (т.в.о. ректора ОНМедУ, який має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю ОНМедУ, а саме: здійснювати повноваження, права та обов'язки, передбачені ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та п. 1 розділу VI Статуту ОНМедУ) - керівник, ОСОБА_3 з 31.08.2018 року (т.в.о. управління діяльності ОНМУ, здійснювати повноваження, права та обов'язки, передбачені ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та п. 1 розділу VI Статуту ОНМУ, затвердженого Наказом МОЗ України від 18.08.2016 року №863) - підписант.

Водночас, на момент звернення із цим позовом позивач не підтверджує вчинення у відношенні нього протиправних дій органом казначейського обслуговування, у тому числі під час подання відповідачу на реалізацію відповідних розрахункових, платіжних документів та відмови у їх прийнятті за підписом позивача.

Також, не підтвердженими відповідними доказами залишаються наведені у заяві доводи позивача про проведення платежів з рахунків Одеського національного медичного університету за підписами не уповноважених осіб.

Отже, на момент звернення із заявою є необґрунтованими доводи позивача про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам. Відповідно не підтвердженою залишається і наявність обставин для вжиття заходів забезпечення позову з метою виключення ускладнень під час виконання судового рішення у цій справі чи забезпечення реалізації ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, у позові позивачем не ставиться питання про обов'язок суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо прийняття на опрацювання платіжних і розрахункових документів навчального закладу за його підписом, а отже вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у заявлений спосіб не відповідає предмету адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява позивача містить об'єктивні дані, за якими можливо встановити очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а їх захист стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обґрунтованих доводів про наявність вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на належні докази не наведено і під час апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про очевидну протиправність дій/бездіяльності відповідачів, а також про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, а вимоги позивача не відповідають предмету адміністративного позову, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заяви позивача.

Водночас, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції порядку вирішення заяви, з огляду на те, що за приписами ч.ч. 2, 3 ст. 154 КАС України розгляд заяви про забезпечення позову з повідомленням учасників процесу здійснюється лише у тому випадку, коли наведені у заяві доводи та додані матеріали є недостатніми.

Обставин, які б свідчили про необхідність вирішення спірного питання за участю всіх заінтересованих осіб, не встановлено.

Таких обставин, у тому числі з посиланням на відповідні докази, апелянт не навів.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не обґрунтовано наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства охорони здоров'я України, Одеського національного медичного університету, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 25.04.2019 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька