ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 р.Справа № 820/4699/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Кононенко З.О. ,  Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., місце складання м. Харків, повний текст складено 20.09.18 року по справі № 820/4699/18

за позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН"  

до      Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ,      Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби              

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо складання та надіслання Запиту №21623/10/28-10-50-13-16 від 22.05.2018 року про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» пояснень та їх документального підтвердження;

- визнати протиправними дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо проведення камеральної перевірки декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» за перший квартал 2018 рік, як такі, що вчинено поза межами повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вважає дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання та направлення запиту №21623/10/28-10- 50-13-16 від 22.05.2018 року протиправними, в наслідок порушення вимог Податкового кодексу України щодо порядку і способу направлення запитів про надання інформації, чим порушено права та законні інтереси позивача. Також позивач вважає дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо проведення камеральної перевірки декларації ТОВ «Пларіум Юкрєйн» з податку на прибуток за перший квартал 2018 року протиправними та такими, що вчинені з перевищення повноважень наданих відповідачу, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 820/4699/18 частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій.

Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо складання та надіслання Запиту №21623/10/28-10-50-13-16 від 22.05.2018 року про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» пояснень та їх документального підтвердження.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Відповідач, Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що не погоджується з твердженням, викладеним в апеляційній скарзі, що в направленому запиті було визначено обставини, що стали підставою для направлення листа, оскільки відповідач був зобов’язаний точно вказати у запиті фактичну та юридичну підставу направлення запиту, навести інформацію, якою підтверджується наявність такої підстави, а жодна з перелічених у запиті норм ПК України не встановлює підстав для направлення запитів про отримання інформації, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, з 10.05.2018 року по 08.06.2018 року Харківським управлінням Офісу ВПП ДФС проведена камеральна перевірка декларації №9076154914 з датою подання від 24.04.2018 року (з граничним терміном подання 10.05.2018р.) з податку па прибуток ТОВ «Пларіум Юкрєйн» за звітний період - І квартал 2018 року.

В ході камеральної перевірки показників, зазначених у податковій звітності було проведено їх аналіз з наданими показниками фінансової звітності, яка відповідно до п.46.2 ст.46 ПКУ є додатком до податкової декларації з податку на прибуток.

У ході проведення камеральної перевірки наданої звітності за 1 квартал 2018 року порушень щодо своєчасності надання, порядку повноти складання податкової та фінансової звітності - не встановлено.

25 травня 2018 року позивач засобами поштового зв'язку отримав від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) №21623/10/28-10-50-13-16 датований 22.05.2018 року за підписом заступника начальника Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_3

Зі змісту запиту, юридичними підставами його направлення контролюючий орган зазначив пункти 16.1.7 та 16.1.5. статті 16. пункти 20.1.44 та 20.1.2 статті 20. п.71.1 ст.71. п.72.1.1.2 п.72.1 статті 71. п.72.1.1.2 п 72.1 статті 72. а також пункти 73.1, 73.2 статті 73 і п.п. 6 п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

У якості фактичної підстави для направлення запиту відповідач вказав, що: «... Харківським управлінням Офісу ВПП ДФС, в ході камеральної перевірки декларації ТОВ «Пларіум Юкрєйн» з податку на прибуток за перший квартал 2018 року проведено аналіз динаміки і структури показників податкової та фінансової звітності.. », «...з метою недопущення втрат бюджету по податку на прибуток та встановлення достовірності окремих звітних показників по податку на прибуток, Харківське управління Офісу ВПП ДФС просить позивача надати пояснення щодо розбіжностей з наступних питань та формування фінансового результату... ».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Офісу великих платників податків ДФС щодо складання та надіслання Запиту №21623/10/28-10-50-13-16 від 22.05.2018 року про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» пояснень та їх документального підтвердження є протиправними та вчиненими поза межами камеральної перевірки податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника

Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому, у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.06.2018 року по справі №817/98/16 та від 14.06.2018 року по справі №812/1028/17.

Відповідно до п. 73.3. статті 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави падання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Абзацом 2 вказаного пункту встановлено, що такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

При цьому, виключний перелік підстав для направлення запиту встановлюється Податковим кодексом України.

Відповідно до абзацу 3 п 73.3 ст. 73 Податкового кодексу, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про неподання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У своєму запиті Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби посилається на пп.6 абз.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України - «Інші випадки, визначені цим Кодексом». Така норма є відсильною, а посилання на неї зобов'язує контролюючий орган прямо послатися також на іншу норму ПКУ, яка встановлює пряму підставу для направлення запиту.

Однак, іншої підстави, визначеної Кодексом, контролюючим органом не наведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодна з перелічених у запиті норм Податкового кодексу України не встановлює підстав для направлення запитів про отримання інформації.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо складання та надіслання запиту №21623/10/28-10-50-13-16 від 22.05.2018 року про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» пояснень та їх документального підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 820/4699/18 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби  залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року по справі № 820/4699/18  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4

Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5  ОСОБА_6

Повний текст постанови складено  25.04.2019 року.