Справа № 1-149/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

за участю прокурора

адвоката ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 03 лютого 2009 року близько 21.00 години в порушення вимог ст.30 Конституції України, згідно якої кожному громадянину гарантується недоторканність житла та іншого володіння, маючи умисел на порушення недоторканності іншого володіння - сараю, яке розташоване на території домоволодіння за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Збур'ївка, вул. Дружби, 23, і належить на праві приватної власності ОСОБА_6, в якому на протязі останніх п’ятнадцяти років постійно проживає ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу через незачинені вхідні двері, незаконно, в короткий проміжок часу, двічі проник до сараю за вказаною адресою, звідки в результаті раптово виниклого умислу на вчинення дрібної крадіжки, з корисливих мотивів, таємно для оточуючих, викрав домашню птицю, а саме: вісім курей та два півня, які належали ОСОБА_7, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 420 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 не заперечував і визнав вищевикладені фактичні обставини справи, свою вину та цивільний позов визнав повністю та дав показання, згідно яким  03.02.2009 року близько 20.00 год. купив в магазині півлітрову пляшку горілки та трохи їжі. Прийшовши додому випив горілку і поїв. Потім вирішив сходити до магазину ще за однією пляшкою горшки. Це було після 21.00 год. Скоротити шлях до магазину вирішив через двір будинку де проживає ОСОБА_7 Проходячи мимо сараю, розташованого в городі, почув шум домашньої птиці і вирішив зазирнути в сарай. Відчинив дерев'яні двері, які були зачинені на крючок, і зайшовши в сарай, побачив багато курей. Вирішив вчинити крадіжку курей. Повернувшись додому та взявши мішок повернувся до сараю ОСОБА_7 де зайшовши до сараю через незамкнуті двері вчинив крадіжку домашньої птиці, яких кинув в мішок і приніс до себе додому. Проникаючи до сараю він усвідомлював протиправність своїх дій , але тоді був п'яний і не дуже контролював свої вчинки. В скоєному щиро кається.

 З урахуванням згоди всіх учасників процесу, у тому числі й відповідної заяви підсудного ОСОБА_5, суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і визнає можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом підсудного.

Вина підсудного ОСОБА_5, крім його показань щодо визнання своєї вини, також підтверджується іншими доказами зібраними на досудовому слідстві та приєднаних до матеріалів справи.

Допитав підсудного ОСОБА_5, а також оцінивши інші зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що достовірність доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не викликає сумніву, а тому вина підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочину доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння, що порушує недоторканість житла громадян.

Вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_5 покарання, суд керуючись ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання, а саме: скоєний ОСОБА_5 злочин є злочином невеликої тяжкості; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність посередньої характеристики ; перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом помірна розумова відсталість ; обставини, що пом’якшують покарання – визнання вини, щире каяття підсудного у вчиненні злочину;  обставин, що обтяжують покарання – вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, та вважає, що за таких обставин його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим суд знаходить доцільним застосувати у відношенні підсудного ст.75 КК України та покласти на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

Вирішуючи питання про цивільний позов і відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що злочином скоєним ОСОБА_5 – ОСОБА_7 заподіяні матеріальні збитки. Ця сума становить 420 грн., а тому заявлений цивільний позов на цю суму підлягає задоволенню.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі ст.ст.323, 324  КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком один рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органа кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підписку про невиїзд відносно ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Цивільний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування заподіяних потерплому збитки в сумі 420 (чотириста двадцять) грн.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Херсонської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляції через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Головуючий, суддя                                                                               Ю.В. Францішко