У К Р А Ї Н А

Ленінський районний суд міста Севастополя

__________________________________________________________________

2а-395/2010 р.

Кат. 47

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 січня 2010р. Суддя Ленінського районного суду м. Севастополя Гаркуша О.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:    

     Позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління ПФУ у Ленінському районі м. Севастополя про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну разову допомогу у розмірі 30 процентів за період, починаючи з 01 листопада 2008 року по грудень 2009 року включно, та визнання бездіяльності відповідача по невиплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 20 процентів противоправною. Вимоги позову мотивував тим, що вона має статус дитини війни та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання до пенсії надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , яка її не була сплачена у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання сповіщений належним чином, надав на адресу суду заяву, у якої просить розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, сповіщений належним чином, надав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

    Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутністю. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням встановленого зразка.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    

П. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена в іншої редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10 процентів від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб,
які  втратили  працездатність (згідно ст.14 п.20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 року також визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України „Про Держаний бюджет України на 2008 рік”, у тому числі п. 41 розділу ІІ вказаного закону, згідно якого стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладена в іншої редакції.

     Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України „Про Держаний бюджет України на 2009 рік” становить 498грн., з листопада 2009 року – 573 грн.    

    Суд не може прийняти до уваги письмові доводи відповідача про те, що не може бути прийнятий за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цього закону, тому що відповідно до положень Конституції України за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен застосовуватись закон, регулюючий подібні правовідносини. Крім того, згідно з ч.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

     Також суд не може взяти до уваги письмові посилання відповідача на те, що фінансування виплат, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється з Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, оскільки п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.07., встановлено, що до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пунктом 8 зазначеної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Згідно з Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.01 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п. З якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат, отже саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

     Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком за 2008-2009 році, оскільки після визнання 22.05.2008 року неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, безпосередньо змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджуються його дія запроваджено не було.

Приймаючи до уваги, що позивач також просить визнати бездіяльність відповідача щодо недоплати йому надбавки до пенсії у розмірі 20 процентів противоправною, суд приходить до висновку, що позивачу була сплачена 10% надбавки, передбаченої законом, та суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити  на користь позивача недоплачену різницю у 20% за 2008-2009 році. Відповідно до ст. 99 КАС України, відповідач має право на захист права починаючи з листопада 2008 року, оскільки звернувся до суду саме у листопаді 2009 року.

     Таким чином, оскільки відповідачем не виплачена позивачеві сума допомоги, яка підлягала сплаті, суд вважає можливим зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача державну соціальну допомогу за 2008-2009 році у розмірі 1225грн.20коп.\498+498+498+498+498+498+498+498+498+498+573+573:100Х20\ у період з 01 січня 2009 року по грудень 2009 року включно, та за листопад та грудень 2008 року у розмірі 199,20грн. \498грн+ 498грн:100Х20\. А разом 1424,40 грн.

     Одночасно, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання дії відповідача неправомірними щодо невиплати позивачу недоплаченої щомісячної разової допомоги за 2008-2009 роки , оскільки не проводилися відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується Закон „ Про соціальний захист дітей війни ”.

На підставі ст.152 Конституції України, ст.ст.5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями, ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 11,71, 99,100, 122, 160 – 163, 167  КАС України, суд

                ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2009 по грудень 2009 року включно у сумі 1225грн.20коп., та за листопад, грудень 2008 року у сумі 199,20грн., а всього 1424,40грн.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Ленінський районний суд м. Севастополя.

Суддя -підпис

Копія вірна:

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя                              О.М.Гаркуша