Справа № 2а-70/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Позняка О.М.
при секретарі – Ходжаш Ю.Є.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі про зобов’язання провести нарахування державної соціальної допомоги й здійснити виплати, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся в Бахчисарайський районний суд з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі (далі по тексту постанови – УПФУ в Бахчисарайському районі), в якому позивач просить суд :
- відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до 01.09.2009 р.
- зобов’язати відповідача нарахувати й виплатити державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 р. по 01.09.2009 р. на загальну суму 6 296 грн., як громадянину, що має статус «діти війни» ;
- зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з серпня 2009 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус «Діти війни» і відповідно до вимог ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак в 2006-2008 р., та за період січень-вересень 2009 р. така допомога позивачу не виплачувалась, оскільки Законами України «Про державний бюджет України на 2006 р. …», «Про державний бюджет України на 2007 р. …» була призупинена дія ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачем зазначено, що ОСОБА_3 Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано неконституційним положення п.12 ст.71 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік …», яким зупинялась дія ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачем зазначено, що ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2008 р. …» підпунктом.2 п.41 розділу ІІ була викладена в новій редакції стаття 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» але Конституційний Суд України рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав положення п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. …», якими викладена нова редакція, неконституційними.
Позивач вважає, що не виплата соціальної державної допомоги відповідно до ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і протирічить ст.19,22 Конституції України, а тому просить суд зобов’язати відповідача сплатити щомісячну соціальну державну допомогу, як особі, що має статус «діти війни» за період з січня 2006 року по вересень 2009 р. в сумі 6296 грн. , та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати дану соціальну допомогу.
Крім того, позивачем зазначено, що про порушення права на отримання даної соціальної допомоги стало відомо лише після висвітлення зазначених подій в засобах масової інформації.
В судове засідання позивач не з’явився, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у свою відсутність.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача, вказавши на необхідність застосування ст.99 та ч.1 ст.100 КАСУ.
Суд розглянув справу у відсутність сторін відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, оскільки їх неявка не перешкоджала розгляду справи, а наявних у справі доказів достатньо для встановлення прав та обов’язків сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи позивач відповідно до ст.1 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «діти війни», як особа, що є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945 р.) було менше 18 років.
Таким чином, на позивача розповсюджуються дія ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», статтею шостою якого передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, в тому числі позивач має право на підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного ОСОБА_2.
Відповідно до наведених в позові обставин виходить, що відповідачем протягом 2006 та 2007 років не виплачувалось позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни». На зазначену обставину від відповідача заперечень не надійшло і зазначена обставина відповідачем не спростована.
Однак, в 2006 році встановлені законодавством умови 30 % підвищення до пенсії (або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії), особам, що мають статус «діти війни», не настали. Це виходить з того, що ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 р. …» (№ 3235-ІV від 20.12.2005 р.) дію статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. ОСОБА_2 України № 3367- ІV від 19.01.2006 р. дію статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено й визначено, що пільги, встановлені ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Даний Закон № 3367- ІV від 19.01.2006 р. набрав чинності з 02.04.2006 року. Але підвищення пенсії (або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) на 30 % мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема : поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
Таким чином, з огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії (або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії), особам, що мають статус «діти війни», не настали, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати й виплатити державну соціальну допомогу позивачу, як громадянину, що має статус «діти війни», за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
Протягом спірного періоду 2007 року діяла наступна редакція статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» : «Дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Пунктом 12 статті 71 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік …» (№ 489-V від 19.12.2006 р.) було зупинено на 2007 рік дію статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 111 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік …» (№ 489-V від 19.12.2006 р.) було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
ОСОБА_3 Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп/2007 було визначено, що зупинення ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік …» інших ОСОБА_2 України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших ОСОБА_2 України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено Законами України, не відповідає Конституції України. Зазначеним ОСОБА_3 Конституційного Суду України визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71, статті 111 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік …» (№ 489-V від 19.12.2006 р.).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, дію ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено з липня 2007 року і, починаючи з липня 2007 року, позивач мав право на отримання пільги, встановленою статтею 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячно, починаючи з 01 липня 2007 року і по 31 грудня 2007 року. Однак, дане право позивача було безпідставно порушено, хоча статтею 1 Конституції України держава Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. А статтею 3 Конституції України прямо визначено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. При цьому затверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава спеціальними законами України встановила конкретні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які і є складовою конституційного права людини на соціальний захист і одночасно є юридичними засобами здійснення цього права. Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Таким чином, очевидним є порушення прав позивача на соціальний захист шляхом отримання грошових соціальних виплат, передбачених ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», отримання яких гарантовано державою і це зобов’язання держави закріплено ст.46 Конституції України.
Вирішуючи питання про особу, до компетенції якої належить питання про поновлення порушених прав позивача, суд вважає, що відповідач – Управління Пенсійного фонду в Бахчисарайському районі – є компетентною особою, від дій якої й залежить відновлення порушених прав позивача.
Хоча відповідно до статті 7 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (передбачених даним ОСОБА_2) і здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України (та його територіальних органів), але за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни (що є загальновідомим фактом), то це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.
Питання реалізації особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на можливу причину невиконання своїх зобов'язань судом не буде прийматись до уваги.
Суд враховує, що позивач має статус «діти війни», і цим статусом він наділений саме державою, і цей статус включає в себе й право на додатковий елемент соціального захисту у вигляді отримання відповідної чітко визначеної грошової державної соціальної допомоги. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, про що й зазначено в ст.2 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до вимог ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме з коштів Пенсійного фонду проводяться виплати, передбачені ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» і головним розпорядником коштів для цих виплати є Пенсійний фонд України. Для нарахування виплат, передбачених ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», від осіб, що мають даний статус, не потрібно вчинення будь-яких дій. Всі дії з приводу нарахування й виплати зазначеної грошової соціальної допомоги повинні були бути вчиненими компетентними особами Пенсійного фонду України, в тому числі й відповідача.
Суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту. Оскільки нарахування й виплата соціальної гарантії особам, що мають статус «діти війни» за 2007 рік належать до компетенції відповідача, то суд вважає, що достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача провести нарахування й сплатити передбачену законодавством щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що не була сплачена протягом 2007 року, починаючи з 01 липня 2007 року.
Згідно з частиною першою статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. При цьому положення частини третьої статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до розрахунку інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до статті 62 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік …» (№489-V від 19.12.2006 р.) розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено : з 01.04.2007 р. - 406 грн., з 01.10.2007 р. - 411 грн.
При розрахунку сум щомісячної соціальної державної допомоги, які підлягають сплаті позивачу, повинно також враховувати, що відповідно до частини 3 ст.62 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік …» (№ 489-V від 19.12.2006 р.) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.
Таким чином, відповідач був зобов’язаний протягом 2007 року нарахувати позивачу наступні суми державної соціальної допомоги, як особі, що має статус «діти війни» :
- за липень-вересень 2007 року - 123,02 грн. щомісячно, із розрахунку : (406 грн. + 1 % ) х 30 % ,
- за жовтень-грудень 2007 року - 124,53 грн. щомісячно, із розрахунку : (411 грн. + 1 % ) х 30 % ,
а всього на загальну суму 742 грн. 65 коп.
Зазначена сума до теперішнього часу не сплачена позивачу.
Для захисту порушених прав позивача суд зобов’язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як особі, що має статус «діти війни» відповідно до вимог статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу за липень-грудень 2007 року в загальній сумі 742 грн 65 коп.
З 01.01.2008 р. редакція ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» була змінена ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» (№ 107-VІ від 28.12.2007 р.) і стала мати наступний зміст : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
ОСОБА_3 Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10-рп/2008 було визначено, що зміни редакції статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» є неконституційними. Таким чином, дію ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції з 22.05.2008 р.
Таким чином, відповідно до змісту статті 152 Конституції України, з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» (№ 107-VІ від 28.12.2007 р.). Враховуючи положення Конституції щодо дій нормативно-правових актів у часі, положення статті ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р. поновили свою дію з 22.05.2008 року. Отже з травня 2008 року, особи із статусом «діти війни» мають право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Таким чином, починаючи з травня 2008 року позивач мав право на отримання соціальної допомоги, в грошовому розмірі, що становив 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, дане право позивача було безпідставно порушено.
Як вбачається з відповіді начальника Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі, надісланої позивачу на його звернення, протягом 2008 та 2009 років позивачу нараховувалась та сплачувалась надбавка, що відповідала змісту статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була змінена ОСОБА_2 України № 107-VІ від 28.12.2007 р. (яка була визнана неконституційною ОСОБА_3 Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.), а саме у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. В даному листі зазначено, що Рішення Конституційного Суду України не зобов’язують Пенсійний Фонд України вирішувати питання про встановлення збільшення розміру виплат особам із статусом «діти війни», а також не встановлюють джерела їх фінансування.
Суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту. Оскільки нарахування й виплата зазначеної пільги за 2008 рік належать саме до компетенції відповідача і протягом 2008 року позивачу була частково сплачена державна допомога, то суд вважає, що достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача провести донарахування щомісячної державної соціальної допомоги, починаючи з травня 2008 року, щоб вона дорівнювала розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і зобов’язати відповідача провести виплату позивачу донарахованих сум.
Згідно з частиною першою статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до статті 58 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 01.04.2008 р. - 481 грн. (30 % становить 144,3 грн.), з 01.07.2008 р. - 482 грн. (30 % становить 144,6 грн.), з 01.10.2008 р. - 498 грн. (30 % становить 149,4 грн.).
Таким чином, відповідач був зобов’язаний протягом 2008 року, починаючи з червня, нарахувати й сплатити позивачу наступні суми щомісячної державної соціальної допомоги, як особі, що має статус «діти війни», що становили 30 % прожиткового мінімуму :
- за травень - червень 2008 року - 144,3 грн. щомісячно;
- за липень - вересень 2008 року - 144,6 грн. щомісячно;
- за жовтень - грудень 2008 року – 149,4 грн. щомісячно,
а всього на загальну суму 1 170 грн. 60 коп.
Фактично відповідачем протягом 2008 року щомісячно були сплачені суми, що становили 10 % прожиткового мінімуму. Таким чином загальна несплачена сума соціальної допомоги за 2008 рік становить 780 грн. 40 коп.
Оскільки відповідно до ст.54 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2009 рік …» прожитковий мінімум встановлений в розмірі, що діяв в грудні 2008 року, то відповідно до цього відповідач також був зобов’язаний й протягом січня-серпня 2009 року нарахувати й сплатити позивачу наступні суми щомісячної державної соціальної допомоги, як особі, що має статус «діти війни», що становили 30 % прожиткового мінімуму :
- за січень-серпень 2009 року - 149,4 грн. щомісячно;
а всього на загальну суму 1 195 грн. 20 коп..
Фактично відповідачем протягом 2009 року щомісячно були сплачені суми, що становили 10 % прожиткового мінімуму. Таким чином загальна несплачена сума соціальної допомоги за 2009 рік становить 796 грн. 80 коп.
Для захисту порушених прав позивача суд зобов’язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як особі, що має статус «діти війни» відповідно до вимог статті 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за травень-грудень 2008 року в загальній сумі 780 грн. 40 коп., за січень-серпень 2009 року в загальній сумі 796 грн. 80 коп.
Вирішуючи питання про зобов’язання відповідача в подальшому, тобто з 01.08.2009 р. виплачувати позивачу державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус «діти війни», щомісячно, суд вважає, що дані вимоги заявлені передчасно, тобто на невизначений період майбутнього, а тому підстав в теперішній час для їх задоволення не має. Суд в задоволенні даної вимоги відмовляє, при цьому у позивача в подальшому не буде перешкод для захисту своїх прав, якщо відповідач знов допуститься фактичного їх порушення.
Вирішуючи питання про можливість застосування судового захисту порушених прав позивача, що мали місце тривалий час і продовжувались з 2007 року, суд враховує, що статтею 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав з моменту, коли особа дізналась про порушення своїх прав.
Позивачем вказано в позові, що про порушення вищезазначених прав стало відомо лише після висвітлення подій, пов’язаних з прийняттям неконституційних законодавчих актів, в засобах масової інформації, і про належні виплати надбавки «діти війни» позивачу не повідомлялось.
При зазначених обставинах суд вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки позивач діяв добросовісно, позивач не обізнаний в правових питаннях та має похилий вік. Суд вважає, що позивач мав довіру до держави та органів пенсійного фонду, оскільки саме на державу в особі органів пенсійного фонду покладений обов’язок здійснювати соціальний захист, передбачений ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, вирішуючи питання про можливість судового захисту прав позивача з урахуванням вимог ст.99-100 КАС України, суд також враховує, що в провадженні Бахчисарайського районного суду АРК знаходилась значна кількість аналогічних справ, в яких, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог по виплатам за 2007-2008 рік, відповідач – Управління Пенсійного фонду в Бахчисарайському районі, посилається на ст.99-100 КАС України (тобто на пропуск строку звернення до суду з позовом), таким чином фактично не оспорюючи, що мало місце порушення прав осіб, що мають статус «діти війни». При цьому відповідач, заперечуючи проти виплат за 2007-2009р., посилається також на відсутність коштів, невизначеність джерел фінансування та відсутність конкретного механізму реалізації даної державної соціальної гарантії. Суд вважає, що оскільки відповідач відповідно до своєї компетенції повинен був здійснювати соціальний захист позивача, то саме відповідач повинен був не тільки повідомляти позивача про всі обставини (в тому числі про відсутність бюджетних коштів та ін.), що перешкоджали здійсненню державного соціального захисту, і ці повідомлення відповідач повинен був робити у такий спосіб і таким чином, щоб позивач не перебував у стані необізнаності. В тому числі суд вважає, що відповідач зобов’язаний був з даною метою інформувати позивача про ті дії, які може здійснити позивач і які не належать до компетенції відповідача, для того, щоб цей соціальний захист дійсно відбувся, в тому числі й шляхом звернення до суду. Фактично відповідач припустився позиції бездіяльності і протягом 2007-2009 року не здійснив належних дій, направлених на соціальний захист позивача, як особи, що має статус «діти війни».
Враховуючи принцип верховенства права (що відповідно до ст.7-8 КАС України є принципом адміністративного судочинства), відповідно до якого та згідно зі ст.3,8 Конституції України, саме людина є найвищою цінністю, суд вважає, що при наведених обставинах відмова в позові лише на підставі ст.99-100 КАС України буде свідчити не тільки про порушення принципу «верховенства права», але й буде порушенням відносно позивача вимог ст.6 Європейської Конвенції з прав людини на справедливий судовий розгляд. Суд вважає, що не може бути відмовлено в позові про надання державної соціальної пільги особі лише з тих підстав, що дана особа, поставившись з довірою до держави, не перевіряла відносно себе факт нарахування такої пільги і, перебуваючи в фактичній необізнаності, звернулась до суду за захистом порушених прав за межами строку, встановленого законом для такого звернення. При наведених обставинах суд в ситуації, коли відповідач особисто не інформував позивача про хід надання йому відповідних державних соціальних пільг та виплат, вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки знаходився в ситуації необізнаності саме з вини відповідача.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду з позовом, а тому позовні вимоги підлягають вирішенню по суті.
Судові витрати в розмірі 0,85 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 1,3,8,19,21-22,46,64,152 Конституції України, ст.1-3,6-7 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.1-12,160-163,167,186 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , як особи, що має статус «діти війни», щомісячну державну соціальну допомогу за липень-грудень 2007 року в загальній сумі 742,65 грн., за травень-грудень 2008 року в загальній сумі 780,40 грн., за січень-серпень 2009 року в загальній сумі 796,80 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
В решті позову – відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження подається в десятиденний строк з дня проголошення постанови. Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються через Бахчисарайський районний суд.
Суддя :