Номер провадження: 22-ц/813/1798/19

Номер справи місцевого суду: 2-4918/07

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону -

Пашутова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року за заявою Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про поворот виконання рішення суду у цивільній справі позовом ОСОБА_4 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення,

встановив:

14 вересня 2017 року Військово-медичний клінічний центр Південного регіону звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 р. по справі № 2-4918/07, в якій просить в порядку повороту виконання стягнути з ОСОБА_4 на користь Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 20 390,08 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року заяву Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про поворот виконання рішення суду задоволено.

Допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 р. по цивільній справі № 2-4918/07 за позовом ОСОБА_4 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення заборгованості по компенсації за не отримане продовольче забезпечення.

В порядку повороту виконання стягнуто з ОСОБА_4 кошти у сумі 20 390,08 грн. на користь Військово - медичного клінічного центру Південного регіону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування ухвалиПриморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року позов ОСОБА_4 було задоволено.

Стягнуто з 411 Центрального військового клінічного госпіталю Південного оперативного командування на користь ОСОБА_4 заборгованість з грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення з урахуванням компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 20158,50 грн., та судові витрати у сумі 231, 58 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2009 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Відповідачем у даній справі замість 411 Центрального військового клінічного госпіталю Південного оперативного командування у цивільній справі №2-4918/07 залучено Військово-медичний клінічний центр Південного регіону.

На підставі виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-4918/07, виданого 23.06.2015 року, позивач ОСОБА_4 через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнув з рахунків Військового-медичного клінічного центру Південного регіону заборгованість по компенсації за не отримане продовольче забезпечення у сумі 20390,08 грн., у тому числі судовий збір - 231,58 грн.

Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року заяву Військово-клінічного госпіталю Південного оперативного командування задоволено. Відновлено втрачене провадження у судовій справі №2-4918/07 за позовом ОСОБА_4 до 411 Центрального військового клінічного госпіталю Південного оперативного командування про стягнення заборгованості з грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення з урахуванням компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 20158,50 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року залишено без змін.

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2016 року було скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення було закрито з тих підстав, що даний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Задовольняючи заяву про поворот виконання рішення, суд відповідно до ст. 380-381 ЦПК України, в редакції 2004 року, виходив з того, що, оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року було скасовано, однак воно було виконано, то необхідно допустити поворот виконання цього рішення.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 380 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 444 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його не чинним), він відмовляє в позові повністю.

Згідно до ч.9 ст. 444 ЦПК України, в тій же редакції, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поворотом виконання рішення суду є повернення сторін виконавчого провадження у первісний стан, що передував виконанню рішення, через скасування правової підстави такого виконання.

Разом з тим, у відповідності до ч.2 ст. 382 ЦПК України, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Аналогічним чином вирішується питання про недопущення повороту виконання судового рішення ч.2 ст. 445 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Таким чином, поворот виконання судового рішення не допускається у справах про стягнення виплат, що випливають з трудових правовідносин.

При цьому, колегія суддів враховує, що виконання рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року про стягнення з 411 Центрального військового клінічного госпіталю Південного оперативного командування, правонаступником якого є Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, на користь ОСОБА_4 заборгованості з грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, з урахуванням компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 20158,50 грн., та судових витрат у сумі 231,58 грн. відбулось на підставі судового рішення, ухваленого в порядку ЦПК.

Тобто, ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд виходив із того, що ОСОБА_4 втратив частину своїх грошових доходів, які він мав отримати у вигляді продовольчого забезпечення, пов'язаного з виконанням його трудових обов'язків, незважаючи на те, що він був на публічній службі.

Саме з цих підстав, суд ухвалив судове рішення на підставі ЦПК України.

Однак, той факт, що вказане судове рішення було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, тобто через 10 років, через непідсудність даної справи судам загальної юрисдикції, в даному випадку правового значення не має, оскільки по даній категорії справ поворот виконання судового рішення не допускається, незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що грошова компенсація за неотримане продовольче забезпечення, з урахуванням компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 20158,50 грн., та судові витрати у сумі 231,58 грн, є не що інше, як грошові доходи ОСОБА_4, тобто виплати, які пов'язані з виконанням ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків, у даному випадку - публічної служби.

При цьому колегія суддів вважає, що закріплюючи вказану норму процесуального права в ч. 2 ст. 382 ЦПК України, в редакції до 15.12.2017 року, та в ч. 2 ст. 445 ЦПК України, в редакції після 15.12.2017 року, законодавець виходив із виплат, що випливають з трудових правовідносин, в широкому розумінні цих виплат, у тому числі і пов'язаних з проходженням публічної служби, оскільки ці виплати є ні чим іншим, як грошовим доходом працівника або публічного службовця.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено не у відповідності до вимог процесуального права.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти постанову, якою ухвалу відмовити Військово-клінічному госпіталю Південного оперативного командування у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року скасувати і прийняти постанову, якою відмовити Військово-клінічному госпіталю Південного оперативного командування у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 24.04.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра