Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     23 квітня 2019 р.                                                             Справа№200/185/19-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у порядку письмового провадження  адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,  –  

                                                       ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з  адміністративним позовом до  Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до його пільгового стажу періоди роботи. Позивач вважає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, у якій відображено оспорювані періоди роботи. Тому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача при призначенні йому пенсії; зобов’язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах із зарахуванням періоду з 01.12.1993 року по 30.06.2000 року у ВАТ «Донецькавтотранс», а також що відображені у довідках № 0129/к/306, № 0129/к/305 від 16.03.2018 року, виданих ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», та у довідці № 130-ок від 05.04.2018 року, виданій Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт».

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідачем зазначено наступне. Так, згідно рішення № 56 від 11.10.2018 року Маріупольським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії. На час звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач мав загальний страховий стаж роботи 36 років 3 місяці 21 день, пільговий стаж роботи за списком № 2 складає 7 років 0 місяців 14 днів. Отже, право на пенсію за віком на пільгових умовах у ОСОБА_1 відсутнє. В свою чергу, у зарахуванні спірних періодів роботи відмовлено через невідповідність довідок. З огляду на наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, - задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 200/185/19-а. Розгляд адміністративної справи № 200/185/19-а визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по справі на 06.02.2019 року о 10 год. 55 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Добровольського, 1.

Pозгляд справи  відкладено з 06.02.2019 року на 04.03.2019 року о 10:35 год.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року витребувано у Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області копії пенсійної справи ОСОБА_1, засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства. Розгляд адміністративної справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на  10-35 год. 03.04.2019 року. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі на тридцять днів з ініціативи суду.          Ухвалою суду від 03.04.2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі та призначено судовий розгляд по суті на 17 годину 00 хвилин 23.04.2019 року.

Позивач, представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Про вказане свідчать відомості паспорта громадянина України серії ВС 068101 (а.с.10).

Відповідно до даних трудової книжки позивач працював у період з 11.08.1992  року по 24.09.1993 року у ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», з 10.12.1993 року по 30.06.2000 року у Приморському АТП та з 24.01.2001 року по 17.06.2003 року на Металургійному комбінаті «Азовсталь», а також з 04.08.2014 року позивач працює у ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» (а.с.7-9).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні довідки, що підтверджують особливий характер або умов праці, необхідних для призначення пенсії за спірні періоди (а.с.18-19, 41-42).

Рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької  області  № 56  від 11.10.2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Вказаним рішенням не зараховано періоди роботи позивача з 11.08.1992 року по 07.10.1992 року у  ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»  через неточності у довідці (а.с.6).

Суд зазначає, що згідно з розрахунком трудового стажу, до пільгового стажу позивача враховано періоди з 08.10.1992  року по 24.09.1993 року у ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь та з 24.01.2001 року по 17.06.2003 року  на Металургійному комбінаті «Азовсталь», а також з 04.08.2014 року  по 05.04.2018 року позивач працює у ДП «Маріупольський морський торгівельний порт».

Вважаючи дії про відмову у призначенні пенсії неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_2 України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом ОСОБА_2 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_2 України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу  або з додатком такого витягу.

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці.

Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача чітко зазначено, що він у спірні періоди працював на посадах, що передбачено Списком № 2.

Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивача оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи.

З огляду на наведене, посилання відповідача на неточності у довідках, що підтверджують особливий характер або умов праці, суперечить приписам чинного законодавства, оскільки у трудовій книжці позивача належним чином відображені спірні періоди роботи.

На підставі викладеного,  суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 10.12.1993 року по 18.01.2001 року у Приморському АТП.

Водночас, у зарахуванні інших періодів, які визначені у довідках, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вони вже зараховані.

З огляду на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ґрунтується, зокрема, на незарахованому періоді, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 11.10.2018 року № 56 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати його.

Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом ОСОБА_2 ОСОБА_3 розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у ОСОБА_3 зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 56 від 11.10.2018 року.

Проте, щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вказані повноваження відносяться до дискреційних. Разом з тим, суд вважає на необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 із зарахуванням спірного періоду роботи.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України   в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед   законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають  частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 року позивачу відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 762, 00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду позивачу була відстрочена сплата судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача 469, 87 грн. та з позивача 234, 93 грн на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20,  42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

                                                         В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 56 від 11.10.2018 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії,  із зарахуванням до його пільгового стажу періоду роботи з  10.12.1993 року по 18.01.2001 року у Приморському АТП.

В решті заявлених вимог,- відмовити.

Стягнути на користь Державного бюджету України з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 469, 87 грн (чотириста шістдесят дев’ять гривень вісімдесят сім копійок).

Стягнути на користь Державного бюджету України з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 234, 93 грн (двісті тридцять чотири гривні дев’яносто три копійки).

Повний текст рішення  виготовлено та підписано 23.04.2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                 Голуб В.А.