Справа № 2а-658/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» лютого 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Самойлюк Г.П.
При секретарі - Ботвінцеві Г.А.
За участю сторін:
Від позивача представник: Заруба В.П. (по довіреності)
Від відповідача представник: не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови від 05.08.2009 року про накладення штрафу у сумі 340, 00 грн.; постанови від 08.12.2009 року про накладення штрафу у сумі 680,00 грн., винесених головним державним виконавцем Горбенко О.Б.; визнання зобов’язання № 09.1- 10867/В/2/221 від 08.12.2009 року нечинним , -
ВСТАНОВИВ:
26 січня 2010 р. до адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання дій державного виконавця Горбенко О.Б. протизаконними; скасування постанов від 05.08.2009р.; 08.12.2009р. про накладення штрафів у сумі 340, 00 грн. та 680,00 грн. відповідно, винесених головним державним виконавцем Горбенко О.Б.; визнання зобов’язання від 08.12.2009 року № 09.1- 10867/В/2/221 нечинним. У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: скасувати постанову від 05.08.2009р. про накладення штрафу у сумі 340,00грн., винесену головним державним виконавцем Горбенко О.Б. до Управління ПФУ у Біляївському районі; скасувати постанову від 08.12.2009р. про накладення штрафу у сумі 680,00грн., винесену головним державним виконавцем Горбенко О.Б. до Управління ПФУ у Біляївському районі; визнати зобов’язання від 08.12.2009 року № 09.1- 10867/В/2/221 нечинним.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що оскаржувані постанови про накладення штрафів за невиконання Постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30.04.09р. по справі №2а-446/2009р. були прийняті в період, коли зазначена Постанова була оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду та в період подання заяви про відстрочення виконання судового рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначив, що невиконання постанови Біляївського районного суду Одеської області та постанов підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області зумовлено відсутністю відповідних коштів у бюджеті управління.
В судовому засіданні представник УПФУ в Біляївському районі Одеської області адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.
Представник Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в запереченнях, вважав, що постанови про накладення штрафів на позивача прийняті на підставі діючого законодавства, в межах повноважень наданих законом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.
30 квітня 2009 року Біляївським районним судом Одеської області було прийнято постанову по справі №2а-446/2009р., якою позов ОСОБА_2 задоволено частково:визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області провести перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
18 травня 2009 року судом першої інстанції видано виконавчий лист №2а-61/09 по справі, який 20.05.2009 року стягувачем передано до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області.
20.05.2009р. державним виконавцем підрозділу відповідно до ст.ст.3,4,18,20-1,24,76 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та надано семиденний строк для добровільного виконання.
18.05.2009р. УПФ в Біляївському районі Одеської області було подано апеляційну скаргу на постанову суду від 30.04.2009р. з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, про що повідомлено відповідача листом № 8886/07 від 11.06.2009р. та запропоновано зупинити виконавче провадження згідно ст.ст. 34-36 ЗУ «Про виконавче провадження» ( а.с.13) на час до вирішення справи по суті апеляційним судом.
05.08.2009р. в зв’язку з невиконанням виконавчого листа №2а-446/09, виданого 18.05.2009р., державним виконавцем підрозділу було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 340грн. на Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Олеської області та зобов’язано виконати рішення суду у триденний строк.
08.09.2009 року позивачем направлено до Біляївського районного суду заяву про відстрочення судового рішення, одночасно про це було повідомлено відповідача листом від 11.09.2009 року вих. № 14204/07 ( а.с.11)
Оскільки, станом на 08.12.2009р. виконавчий лист №2а-446/09 не був виконаний та у державного виконавця підрозділу не було законних підстав для зупинення виконавчого провадження, останнім 08.12.2009р. було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. та попереджено, що у разі невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, буде вирішене питання про притягнення до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Як вбачається з поштового повідомлення №3911310 ( а.с.28), УПФ в Біляївському районі Одеської області отримало зазначену постанову 16.12.2009р.
28.12.2009р. державним виконавцем підрозділу винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
УПФ в Біляївському районі Одеської області подало скаргу на постанову від 08.12.2009р., за наслідками розгляду якої відповідачем було надано відповідь про відмову в її задоволенні (лист №09.1-12408/В-2/221 від 31.12.09р.) в зв’язку з законністю дій державного виконавця.
06.01.2010р. позивач звернувся до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області з заявою в якій повідомив, що Одеським апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження та надав копію ухвали від 19.09.2009р.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, розглянувши доводи на яких ґрунтується позовна заява, проаналізувавши наявні матеріали справи, чинне законодавство, обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст.24 зазначеного Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області постановою від 20.05.09року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу виданому Біляївським районним судом Одеської області по адміністративній справі №2а-446/2009р. Зазначеною постановою УПФУ в Біляївському районі запропоновано добровільно виконати зобов'язання по виконавчому листу у семиденний строк. Постанову було надіслано позивачу, що підтверджується реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції ( а.с.18) та, як вбачається з позовної заяви, отримано позивачем 01.06.2009р. Таким чином, позивач знав про відкриття виконавчого провадження та необхідність виконати рішення суду у встановлені законодавством строки.
Однак, станом на 05.08.2009 року зобов'язання виконані не були, в зв’язку з чим державний виконавець прийняв постанову про накладення адміністративного штрафу в розмірі 340,00 грн.
08.12.09 року за невиконання рішення суду відповідачем прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 680 грн. та зобов’язання про виконання виконавчого документу №2-а-446/09 у триденний строк, які були отримані позивачем 17.12.09р. (а.с.9). 23.12.09р. зазначена постанова була оскаржена начальнику управління підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, відповідь на яку про відмову в задоволенні скарги (лист №09.1-12408/В-2/221 від 31.12.09р.) отримано позивачем 19.01.10. Про наявність ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2009р. про відкриття апеляційного провадження відповідачу стало відомо з листа Управління від 06.01.2010р., тобто вже після прийняття оскаржуваних постанов.
Стаття 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження. Позивачем не наведено жодної підстави щодо обов’язковості зупинення виконавчого провадження відповідачем. Так, посилання позивача на наявність апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку оскарження не приймається судом до уваги, оскільки сам факт подання такої скарги не є обов’язковою підставою для зупинення виконавчого провадження. Так само і подання заяви про відстрочку виконання постанови не є обов’язковою підставою для зупинення виконавчого провадження.
Таким чином, суд вважає, що державний виконавець Горбенко О.С. діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 76,87 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для накладення штрафних санкцій на боржника є невиконання без поважних причин рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Позивачем не доведено наявність поважних причин невиконання постанови Біляївського районного суду Одеської області.
Суд вважає, що твердження УПФ у Біляївському районі щодо поважності причин невиконання постанови суду зумовлених відсутністю коштів на рахунку та того, що відповідно до ст. 73 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій та надання соціальних послуг, тому оплата штрафів, накладених відповідачем можуть вплинути на стан розрахунків з вразливими верствами населення не є поважними причинами невиконання рішення суду з огляду на наступне:
Відповідно до п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007р. №1261, основним завданням Пенсійного фонду України є, зокрема забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Згідно з п. 4 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України; організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах щодо: забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; провадить перерозподіл коштів між регіонами з метою забезпечення фінансування і виплати пенсій, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених актами законодавства.
Пунктом 9 Положення передбачено, що кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до ч. 4 п. 2.1. Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України N 8-2 від 30.04.2002 (далі – Положення про Управління), основними завданнями Управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Відповідно до ч. 2 п.2.2 Положення про Управління, Управління планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; ч. 4 п.2.2. Положення про Управління передбачено, що Управління своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність регіональному управлінню Фонду. Відповідно до п.2.4. Положення про Управління , Управління зобов’язане у процесі своєї діяльності суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно з ч. 1, 11 п. 3.2. Положення про Управління, начальник Управління керує діяльністю Управління, персонально відповідає за виконання покладених на Управління завдань, визначає ступінь відповідальності працівників Управління; вносить у разі потреби на розгляд регіонального управління пропозиції з питань діяльності Фонду.
Пунктом 13 Інструкції «Про порядок здійснення операцій по зарахуванню і видаткам коштів Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 1992 року N 1-7, при недостатніх коштах для виплати пенсій та допомоги на відповідній території управління Пенсійного фонду направляють заявки на потребу в коштах з відповідними обгрунтуваннями , складені за даними заявок органів соціального забезпечення, Пенсійному фонду України.
Проте, під час судового засідання представник Позивача – управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області зазначив, що управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі в Одеській області не надало вчасно інформацію, не звітувало перед Пенсійним Фондом України про наявність Постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30.04. 2009 року у справі №2а-446/2009р. про проведення перерахунку та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком та не порушило питання про збільшення видатків на соціальну виплату за вказаною постановою суду.
Таким чином, Позивачем не надано доказів стосовно здійснення відповідних заходів шляхом звернення з запитом до вищестоящого органу для отримання зазначених коштів.
Згідно ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській у зв’язку з невиконанням УПФ у Біляївському районі без поважних причин постанови Біляївського районного суду Одеської області від 30.04.2009 року було правомірно винесено постанови про накладення штрафних санкцій від 05.08.2009р.; від 08.12.2009 року. Державний виконавець Горбенко О.Б. діяв в межах та у спосіб, передбачені діючим законодавством, а позивач не довів наявність поважних причин щодо невиконання Постанови суду, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.7-9,158,160,163КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови від 05.08.2009 року про накладення штрафу у сумі 340, 00 грн.; постанови від 08.12.2009 року про накладення штрафу у сумі 680,00 грн., винесених головним державним виконавцем Горбенко О.Б.; визнання зобов’язання № 09.1- 10867/В/2/221 від 08.12.2009 року нечинним ,- відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею «12» лютого 2010 року.
Суддя: Г.П. Самойлюк