Справа № 2-а-11419/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 04» лютого 2010 року
11год.01хв.
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Бєлогуб М.В.
За участю сторін:
Від прокуратури: Вайнбранд В.Л. – за посвідченням №197 від 28.12.2007р.
Від позивача: Недбал А.В. – за довіреністю №397 від 01.02.2010р.
Від відповідача: ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу у сумі 1700грн., -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансові санкції у сумі 1700грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 1700грн., яка утворилась внаслідок несплати відповідачем суми фінансових санкцій, визначеної постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області №050290 від 18.06.2008р.
У судових засіданнях 01.12.2009р. та 04.02.2010р. відповідач наголосив, що з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на неправомірність постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області №050290 від 18.06.2008р., виходячи з того, що він є платником єдиного податку, а отже звільнений від обов’язку оформлення ліцензії для здійснення вантажних перевезень.
В засіданні суду прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, уточнивши статус відповідача, який є фізичною особою-підприємцем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 16.06.2000р. зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Відповідача включено до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів за ідентифікаційним номером - НОМЕР_1.
03 .06.2008р. державними інспекторами відділу державного контролю Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на 7-му км. Овідіопольської дороги, а саме - транспортного засобу марки Камаз 54112 номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3
За результатами вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №001178 від 03.06.2008р., яким зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме – надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 48 цього Закону, а саме - відсутня ліцензійна картка.
ОСОБА_3 від надання пояснень та підписання акту перевірки відмовився.
10.06.2008р. на адресу відповідача було надіслано запрошення на 18.06.2008р. на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі зазначеного вище акту перевірки 18.06.2008р. Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області прийнято постанову №050290 про застосування фінансових санкцій до відповідача у розмірі 1700грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказана постанова була надіслана відповідачу 20.06.2008р.
Відповідно до п.5 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005р. №888, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 р. за №1573/11853, територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, у тому числі, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Також, згідно з п.6 вказаного Положення територіальні управління у відповідному регіоні мають право перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006р. №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Відповідно до п.14 вказаного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Згідно з п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п.21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.
Відповідно до ст.48 України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Згідно з ч.ч.4,5 ст.60 вказаного вище закону від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п.п.25,26,27,29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з п.28 вказаного вище Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у встановлений законом строк визначену постановою про застосування фінансових санкцій №050290 від 18.06.2008р. суму штрафу не сплатив, доказів оскарження постанови, доказів сплати фінансових санкцій та заперечень по суті заявлених вимог суду не надав.
Суд відхиляє посилання відповідача на звільнення від обов’язку оформлення ліцензійної картки для здійснення вантажних перевезень через те, що він перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та є платником єдиного податку, оскільки чинним законодавством не передбачені такі пільги для платників єдиного податку.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.14 Господарського кодексу України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Згідно ст.12 Господарського кодексу України ліцензування діяльності суб’єктів господарювання є засобом державного регулювання господарської діяльності, що має іншу сферу застосування, ніж податки в механізмі державного регулювання (ст.17 ГК України).
Таким чином, станом на 24.09.2009р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 рахувалась заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі 1700грн., яка не погашена ним на дату прийняття постанови судом.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про стягнення фінансових санкцій підлягають задоволенню повністю зі стягненням з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України фінансових санкцій у розмірі 1700г рн.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу у сумі 1700грн. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65096, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок 31117106700002 м.Одеса, банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, отримувач: ГУДКУ в Одеській області, код 23213460, код платежу: 21081100 фінансові санкції у сумі 1700 (одна тисяча сімсот)грн.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений
Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У зв’язку із знаходженням судді на лікарняному повний текст постанови складено та підписано 15.02.2010р.
Суддя М.М. Аракелян