ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/996/19 Справа № 206/2291/17 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О.П. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

         головуючого судді Єлізаренко І.А.,

         суддів   Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

         за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 червня 2015 року о 00 год. 54 хв. у сел.Підгороднє сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_2, який на праві власності належить третій особі - ОСОБА_3 01 березня 2013 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позички (безоплатного користування) транспортного засобу строком на один рік, який у подальшому було пролонговано відповідно до додаткових договорів від 01 березня 2014 року, від 01 березня 2015 року, від 01 березня 2016 року та від 01 березня 2017 року. Транспортний засіб з березня 2013 року перебуває у його користуванні. Внаслідок ДТП автомобіль DAEWOO LANOS було суттєво пошкоджено. Відповідач пообіцяв йому відшкодувати завдані збитки добровільно, про що 01 липня 2015 року склав розписку про виплату шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася 28 червня 2015 року у сумі 1500 доларів США, протягом двадцяти місяців, тобто до лютого 2017 року. Станом на день подання позовної заяви 1500 доларів США становить 40218,09 грн. Він неодноразово звертався до відповідача із проханням повернути кошти за розпискою в рахунок відшкодування завданої шкоди у добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом не вдалося, тому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 40128,09 грн., судові витрати по сплаті судового збору - 640 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. (а.с.32-35).

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.142-145).

З таким рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 153-158).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль НОМЕР_2 (VIN Y6DTF69YE30023542) на праві власності належить третій особі - ОСОБА_3 (а.с.11, 12).

01 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позички (безоплатного користування) транспортного засобу строком на один рік (а.с.14, -15).

01 березня 2013 року відповідно до акту прийому-передачі до договору позички (безоплатного користування) транспортного засобу від цієї ж дати ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_3, VIN Y6DTF69YE30023542 (а.с.16).

У подальшому договір було пролонговано відповідно до додаткових договорів від 01 березня 2014 року, 01 березня 2015 року, 01 березня 2016 року та 01 березня 2017 року (а.с.17-20).

За цим договором, позивач (користувач) мав право передавати автомобіль у користування третім особам (а.с.14, 15).

Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували у трудових відносинах з 01 серпня 2014 року по 30 жовтня 2015 року та відповідач ОСОБА_2 працював у ТОВ “ВМ-групп”, директором якого був позивач (а.с.209-215).

Як вбачається зі змісту розписки від 01 липня 2015 року, складеної ОСОБА_2, відповідач зобов'язався протягом двадцяти місяців сплатити суму збитку у розмірі 1500 доларів США, спричинену ним ОСОБА_1 за розбитий автомобіль НОМЕР_2 (VIN Y6DTF69YE30023542), який потрапив у ДТП 28 червня 2015 року (а.с.13).

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні ним ДТП у встановленому законом порядку, відповідна постанова суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутня.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено, що відповідач є завдавачем шкоди та що його дії були неправомірними, однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рівшення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власник транспортного засобу може передавати його у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Автомобіль DAEWOO LANOS д/н НОМЕР_3 (VIN Y6DTF69YE30023542) на праві власності належить третій особі - ОСОБА_3 (а.с.11, 12).

01 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позички (безоплатного користування) транспортного засобу строком на один рік (а.с.14, -15).

01 березня 2013 року відповідно до акту прийому-передачі до договору позички (безоплатного користування) транспортного засобу від цієї ж дати ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_3, VIN Y6DTF69YE30023542 (а.с.16).

У подальшому договір було пролонговано відповідно до додаткових договорів від 01 березня 2014 року, 01 березня 2015 року, 01 березня 2016 року та 01 березня 2017 року (а.с.17-20).

За цим договором, позивач (користувач) мав право передавати автомобіль у користування третім особам (а.с.14, 15).

Позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували у трудових відносинах з 01 серпня 2014 року по 30 жовтня 2015 року. Відповідач ОСОБА_2 працював у ТОВ “ВМ-групп” електрозварювальником, експедитором, директором якого був позивач (а.с.209-215).

Як вбачається зі змісту розписки від 01 липня 2015 року, складеної ОСОБА_2, відповідач зобов'язався протягом двадцяти місяців сплатити суму збитку у розмірі 1500 доларів США, спричинену ним ОСОБА_1 за розбитий автомобіль НОМЕР_2 (VIN Y6DTF69YE30023542), який потрапив у ДТП 28 червня 2015 року (а.с.13).

В судовому засіданні в апеляційному суді представник позивача пояснив, що на час ДТП відповідач користувався автомобілем у власних справах, службових завдань не виконував.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що на час ДТП відповідач дійсно виконував службове завдання, накладні, подорожні листи на підтвердження зазначеного в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, ДТП сталася 28 червня 2015 року об 00 год. 54 хв., що не заперечувалося сторонами, тобто у не робочий час відповідача та у вихідний день тижня — неділя.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач, згідно наданої ним розписки, зобов”язаний сплатити йому суму збитку у розмірі 1500 доларів США, спричинену ним за розбитий автомобіль НОМЕР_2 (VIN Y6DTF69YE30023542) (а.с. 2-4, 32-35).

В ході розгляду справи відповідач не заперечував проти того, що він дійсно написав власноруч вказану розписку та автомобіль під його керуванням 28 червня 2015 року дійсно потрапив у ДТП .

Власником автомобіля DAEWOO LANOS д/нАЕ 7596 ЕІ (VIN Y6DTF69YE30023542) за пошкодження кого з відповідача на свою користь просить стягнути позивач ОСОБА_1 суму у розмірі 40 218 грн., є третя особа — ОСОБА_3 (а.с.11, 12).

Слід зазначити, укладений між третьою особою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 договір позички не містить умов, які б надавали користувачу ОСОБА_1 права бути вигодонабувачем у разі заподіяння шкоди технічному стану автомобіля третіми особами та в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 витратив власні кошти на ремонт автомобіля.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 за власні кошти відремонтував пошкоджений в результаті ДТП автомобіль, який належить третій особі ОСОБА_3

На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав недоведеності вини відповідача у вчиненні ДТП та розміру завданої шкоди.

Оскільки позивач ОСОБА_1, як користувач автомобіля на підставі договору позички, не наділений правом вимоги стягнення коштів з відповідача за пошкоджений в результаті ДТП автомобіль, власником якого є третя особа ОСОБА_3, відсутні правові підстави для задоволення його позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення коштів .

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 370, 376, 381, 382, 384   ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 31 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою — скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів за розпискою — відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді