Справа № 161/15119/18 Провадження №11-кп/802/202/19 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.

Категорія:ч.1 ст. 358 КК України Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді                         Подолюка В.А.,

суддів                                         Клока О.М., Денісова В.П.,

з участю секретаря                         Білоуса І.Л.,

прокурора                                         Москаля І.О.,

обвинуваченої                                 ОСОБА_1,

захисника                                         ОСОБА_2,

потерпілих                                        ОСОБА_3, ОСОБА_4,                

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 28 червня 2018 року за № 12018030000000278 щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192; ч.1 ст. 358 КК України за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В

       Ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, на АДРЕСА_1, раніше не судимої, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192; ч.1 ст. 358 КК України, повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

       Суд таке своє рішення мотивував тим, що обвинувальний акт містить суперечності та розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України.

Також обвинувальний акт, згідно ухвали суду, в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 192 КК України, тобто пособництва останньої у заподіянні майнової шкоди, шляхом обману і зловживання довірою у великих розмірах, при викладі органом досудового розслідування фактичних обставин цього кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, не містить жодних посилань на те, що будь-яка особа вчинила зловживання довірою потерпілого, при тому, що така кваліфікація наведена у формулюванні обвинувачення. Разом із тим, стороною обвинувачення ні у викладі фактичних обставин, ні при формулюванні обвинувачення не зазначено форму пособництва ОСОБА_1 у інкримінованому злочині, передбаченому вищезгаданою нормою КК України.

       В своїх апеляційних скаргах захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 та прокурор просять скасувати вищезазначену ухвалу, призначити новий судовий розгляд у кримінальному провадженні.

       У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 посилається на відсутність у суду підстав для повернення обвинувального акта, оскільки зазначений процесуальний документ відповідає вимогам КПК України та підлягає розгляду судом. Також суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, всупереч рекомендація, наданим Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до вимог КПК України» №223-1430/0/4-12, згідно яких при поверненні матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта, та ін.) прокурору, суд у своїй ухвалі встановлює прокурору строк, протягом якого той повинен усунути виявлені недоліки, не визначив такого строку, що на думку захисника, може стати в подальшому наслідком порушенням розумних строків кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала суду є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що органом досудового розслідування на виконання вимог ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначено офіційне доведення до відома ОСОБА_1 компетентними органами твердження про вчинення нею кримінальних правопорушень, фактичні обставини кримінального правопорушення, які в повній мірі розкривають об’єктивну сторону злочинів, що їй інкримінуються, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Тому висновки суду про суперечність між кваліфікацією кримінальних правопорушень, формулюванням обвинувачення та фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті, є безпідставними та необґрунтованими, а підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі вона оскаржена, виклав основні доводи скарг, обвинувачену і захисника, які апеляційні скарги підтримали, прокурора, який також підтримав подані у справі апеляційні скарги, в тому числі свою, думку потерпілих, які виступили проти задоволення апеляційних скарг сторони обвинувачення та захисту, вважаючи такі безпідставними, просили залишити їх без задоволення, а ухвалу суду – без зміни, суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема, конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На підставі ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192; ч. 1 ст. 358 КК України, цим вимогам не відповідає.

Не вдаючись до аналізу доказів у справі, не оцінюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченої та не вирішуючи питань, що притаманні для судового розгляду, як про це апелює прокурор у своїй апеляційній скарзі, суд, дослідивши виключно обвинувальний акт, вважає, що він не повністю відповідає вимогам закону, а призначення судового розгляду за ним буде грубим порушенням права обвинуваченої на захист, оскільки в обвинувальному акті наявні суттєві розбіжності та суперечності.

Так, виклавши фактичні обставини кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1, і які прокурор вважає встановленими, - внесення обвинуваченою, будучи нотаріусом умисно, завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа - договору іпотеки №2661 від 17 липня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_3, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, органом досудового розслідування при формулюванні обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення за цим епізодом зазначено лише про підроблення нею документа, без зазначення чи є він офіційним, що на думку апеляційного є недотриманням останнім п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Разом із тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановлення суперечностей обвинувального акту в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 192 КК України, оскільки у фактичних обставинах кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченій, які прокурор вважає встановленими, не міститься жодних посилань на те, що будь-яка особа зловживала довірою чи здійснила обман потерпілого, позаяк така кваліфікація наведена у формулюванні обвинувачення. При тому стороною обвинувачення в обвинувальному акті ні у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, ні при правовій кваліфікації кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення не зазначено форму пособництва ОСОБА_1 у вчиненні заподіяння ОСОБА_3 майнової шкоди у великих розмірах.

Такі суттєві недоліки обвинувального акту вказують на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, перешкоджають об'єктивному розгляду справи. Дана неповнота і неконкретність обвинувачення та протиріччя в ньому можуть призвести до порушення права обвинуваченої на захист та позбавляє суд першої інстанції визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченої та можливості проводити судовий розгляд на підставі конкретного обвинувачення і повинна бути усунута саме органом досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вказав на зазначені розбіжності та взаємні суперечності між кваліфікацією кримінального правопорушення, формулюванням обвинувачення та фактичними обставинами кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, і обґрунтовано виніс ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору.

За таких обставин, вимоги апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість прийнятої ухвали суду першої інстанції є голослівними.

Доводи прокурора про істотне порушення місцевим судом основоположних засад кримінального провадження є безпідставними. Висновки оскаржуваної ухвали Луцького міськрайонного суду свідчать лише про наявність в обвинувальному акті суперечностей та розбіжностей, що унеможливлює встановлення меж судового розгляду, а твердження прокурора, що місцевий суд фактично надав вказівки органу досудового розслідування щодо кваліфікації дій обвинуваченої апеляційний суд розцінює як перекручування змісту судового рішення.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 до задоволення апеляційним судом не підлягають з викладених вище підстав.

Апеляційний суд не погоджується з твердженнями, наведеними в апеляційній скарзі захисника в частині порушення місцевим судом вимог листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки його положення носять рекомендаційний характер, а не встановлення судом у своїй ухвалі строку, протягом якого повинні бути усунені виявлені недоліки не може слугувати, на думку апеляційного суду, безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Проведеною перевіркою матеріалів кримінального провадження в порядку апеляційного провадження порушень, які вказували б на порушення місцевим судом розумних строків кримінального провадження не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є непереконливими та до задоволення не підлягають.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, правових підстав для її скасування в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2018 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 192; ч.1 ст. 358 КК України – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий                   

Судді