Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #78648710



КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року

справа 755/8845/17

провадження № 22-ц/824/2305/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Рубан С.М.,

при секретарі: Юрчуку С.В.,

учасники справи:

позивач - Київська місцева прокуратура №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва Репецького Сергія Васильовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року у складі судді Арапіної Н.Є. в справі за позовом Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Київська місцева прокуратура №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача, у якому просила витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 212,0 кв.м. по АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі Заступник прокурора м.Києва просить рішення суду скасувати та ухвалити нове задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішення щодо оформлення документів про приватизацію спірного нежитлового приміщення не приймалося, свідоцтво про право власності на яке не видавалося, та оригінали таких документів у суді не досліджувалися. Спірне нерухоме майно відноситься до переліку майна підприємств, організацій та установ комунальної власності територіальної громади м. Києва. На підставі рішення Дніпровської районної в м. Києві ради від 12.03.2009 року №339 процедуру приватизації нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, скасовано. Тобто, відчуження спірного майна відбулося поза волею його власника територіальної громади м. Києва. Крім того, позовна давність до вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позивачем до суду не надано документів на підтвердження права власності спірного нерухомого майна. Відповідачем набуто право власності на це майно на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 Право власності на нежитлове приміщення належало ОСОБА_4 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2010 року. Зазначене рішення набрало законної сили та не було оскаржене позивачем.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того що право комунальної власності на спірне нежитлове приміщення припинилося, у зв'язку з видачею свідоцтва Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.04.2008 року про передачу цього майна ОСОБА_5 у приватну власність.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджений перелік, майно яких передається до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження (а.с.11-13 т.1).

До сфери управління Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, увійшло спірне нежитлове приміщення, що розташоване в м. Київ, вул. Харківське шосе,7/13 (а.с. 14-15 т.1).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2010 року по справі №2-2782/10 визнано за ОСОБА_4 право власності на групу приміщень НОМЕР_1, загальною площею 212,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.113-114 т.1).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 зареєстрував право власності на спірне приміщення 29.12.2012 року (а.с.115 т.1).

08 листопада 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, у відповідності до якого останній придбав групу приміщень НОМЕР_1 (в літ. А), загальною площею 212,0 кв. м, в АДРЕСА_1 ( а.с. 29-32 т.1).

Відповідно до рішення № 26 від 13 січня 1992 року Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про формування комунального майна міста та районів», яким затверджено перелік комунального майна, що перебуває у власності міста(додаток 1), а саме, майстерня по ремонту холодильників АДРЕСА_1; житлово-експлуатаційна контора № 1014, за адресою: АДРЕСА_1/1 (а.с. 196, 201,202 т.1).

Згідно рішення Дніпровської районної в місті Києві ради від 03 грудня 2008 року № 323 внесено зміни до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.10.2008 року №297 «Про внесення змін та доповнень до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 26.06.2008 року №239 «Про затвердження переліку об'єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках», а саме додаток 1 до рішення доповнено позиціями, серед яких нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-20 т.1).

Рішенням Дніпровської районної в місті Києві ради від 12 березня 2009 року № 339 було виключено спірне майно з переліку об'єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у IV кварталі 2007 року та у 2008 році (а.с. 21-24 т.1).

Рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 290/9778 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва єдиному претенденту на право оренди» нежитлового приміщення площею 262,4 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_6 строком на 2 роки 364 дні (а.с. 16,17 т.1).

Відповідно до договору № 29/1 від 22 листопада 2013 року, укладеного між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, останньому передано в оренду майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-40 т.1).

Відповідно до листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 17 лютого 2017 року спірний об'єкт нерухомості було повернено з орендного користування відповідно до акту приймання-передачі (повернення) від 26 квітня 2013 року (а.с. 45-46 т.1).

Відповідно до листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 квітня 2017 року, реєстрація прав власності ні Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, ні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 212,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювалась. Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на цей об'єкт нерухомості не видавалось (а.с.59-60 т.1).

У листі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 квітня 2017 року, зазначено, що приватизацію спірного об'єкту департамент не здійснював (а.с. 95 т.1).

У листі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 травня 2014 року, вказано, що що свідоцтво про право власності на спірний об'єкт ОСОБА_5 не оформлялось (а.с.97 т.1).

Відповідно до положень статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом та право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

В порядку ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

До компетенції рад віднесено питання прийняття рішень щодо розпорядження та правової природи комунального майна (п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

З наведених обставин справи вбачається, що первинно відчуження спірного нежитлового приміщення відбулось від ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про право власності, виданого 16 квітня 2008 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 203-В від 16 квітня 2008 року ОСОБА_5 належить право приватної власності на спірний об'єкт нерухомого майна - група приміщень НОМЕР_1, загальною площею 212,0 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 138 т.1).

Зазначене свідоцтво видане на підставі наказу Головного управління Комунальної власності м. Києва.

Правомірність зазначеного свідоцтва про право власності та наказу Головного управління Комунальної власності м. Києва на підставі якого видано це свідоцтво позивачем не оспорено.

Крім того, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2010 року по справі №2-2782/10 встановлено, що право власності на приміщення НОМЕР_1, загальною площею 212 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5

Цим же рішенням визнано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_4

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2010 року набрало законної сили, позивачем рішення не оскаржено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.11.2013 року, 29.12.2012 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на групу приміщень НОМЕР_1, загальною площею 212,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.117-118 т.1).

З викладеного слідує, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно за відплатним договором купівлі-продажу від попереднього власника ОСОБА_4 ОСОБА_4 отримав спірне майно за рішенням суду, яке набрало законної сили, від попереднього власника ОСОБА_5

Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 не мав права відчужуване належне їм майно.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ч. 1 ст. 77 ЦПК України)

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України)

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 80 ЦПК України)

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що рішення щодо оформлення документів про приватизацію спірного нежитлового приміщення не приймалося, свідоцтво про право власності на яке не видавалося, оскільки вони спростовуються наданим до суду відповідачем свідоцтвом про право власності від 16.04.2008 року №203-В.

Враховуючи, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади м. Києва без її волі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для витребування цього майна у відповідача у порядку ст. 388 ЦК України.

Відповідачем до суду було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом пропущено строк позовної давності.

Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна давність заявлена відповідачем не застосовується до даних правовідносин, оскільки позовні вимоги Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради є неогрунтованими.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва Репецького Сергія Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація