Справа № 22ц-1575/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Профатило П.І.
Категорія – 24 Доповідач - Азевич В.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Висоцької В.С.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Лєдовській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року у справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про захист прав споживача, зобов’язання укласти договір про надання послуги, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року задоволений позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» - стягнуто зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за теплову енергію станом на 01.03.2009 року у розмірі 5 648-02 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., а також з відповідачки стягнуто в доход держави судовий збір – 56-48 грн.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
На дане рішення відповідачка подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не врахував положення ст. 267 ЦК України, оскільки позивач пропустив строк позовної давності і ставить питання про стягнення заборгованості, яка утворилася з 1997 року. При цьому суд не перевірив правильність нарахування суми заборгованості. На її думку, тарифи на теплову енергію встановлені без урахування фактичних затрат позивача та матеріального стану населення. Вартість послуг, які надаються, не відповідають їх якості.
Окрім того, не врахована та обставина, що між нею та підприємством не був укладений договір на постачання теплової енергії. Для укладення договору, який є двосторонній, потрібна згода обох сторін, проте їй така пропозиція від позивача не надходила.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідачка, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з’явилася.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Апеляційний суд вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, встановлені факти, надані сторонами докази, правильно вирішив спір по суті позовних вимог.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1, і на її ім’я відкритий особовий рахунок. В порушення норм законодавства вона не сплачує за користування послугою з теплопостачання, внаслідок чого, станом на 01.03.2009 року, утворилася заборгованість у розмірі 5 648-02 грн.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідно до ст. ст. 509, 525 ЦК України відповідачка повинна виконати зобов’язання по оплаті наданої послуги та не вправі відмовитися від цього зобов’язання в односторонньому порядку.
З цієї підстави, а такого з урахуванням того, що між ВО «Слов’янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та КП «ЖЕК №7» укладений договір на надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого, виробник забезпечує постачання теплової енергії у багатоквартирні будинки виконавця, незалежно від форми власності.
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд обґрунтовано зробив висновок, що вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2004 року відповідачка є власницею квартири, яка розташована в АДРЕСА_1. В даній квартирі вона зареєструвалася 26.02.2008 року. Як пояснив суду представник позивача, до зазначеної дати підприємству не було відомо про зміну власника квартири.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення суми боргу за період з 1997 року та неправильного розрахунку суми заборгованості не ґрунтуються на обставинах справи, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення суми заборгованості за період з 1 квітня 2004 року по 1 березня 2009 року, тобто з часу, коли відповідачка придбала квартиру. Сума боргу за вказаний період відповідає наданому розрахунку. ( а. с. 3 – 9, 20)
Не заслуговують на увагу доводи відповідачки про те, що судом не був застосований строк позовної давності, оскільки відповідно до ч. 2 та 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Зави про застосування строку позовної давності позивачка суду до винесення рішення не подавала.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» с поживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно ст. 322 ЦК України в ласник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, після придбання квартири відповідачка повинна була укласти відповідні договори на постачання комунальних послуг, в тому числі і договір про надання послуги з опалення. Проте, вона на виконала цього обов’язку і зареєструвалася в квартирі лише у лютому 2008 року.
Обґрунтованість тарифів та якість послуги не були предметом розгляду у суді першої інстанції, тому доводи апеляційного скарги в цій частині виходять за межі позовних вимог.
З огляду на наведене, апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки її доводи необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
Апеляційний суд вважає, що при встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норми процесуального та матеріального права, яки би призвели до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: