Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 344/263/17

провадження № 61-3002св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Островського Л. Є. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2017 рокуу складі колегії суддів: Пнівчук О. В.,

Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка І. І., треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов?язання вчинити дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона, її чоловік та донька неправомірно не включені до загального реєстру вкладників

ПАТ «КБ «Хрещатик» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки її син звільнений з посади заступника голови Правління банку «Хрещатик»

13 серпня 2015 року, а тому вони не підпадають під дію пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до якого фонд не відшкодовує кошти розміщені у банку особою, яка є пов'язана з банком особою.

ОСОБА_1 просила визнати протиправною відмову відповідача щодо невключення позивача, її чоловіка ОСОБА_2 та доньки

ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати відповідача включити позивача, ОСОБА_8, ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною відмову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І. І. щодо невключения ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І. І. включити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників

ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду івано-Франківської області від 05 грудня

2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенко І. І. щодо невключення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенко І. І. включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки тому, що позивач пред'явила позов про порушення прав вкладників банку які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як своїх інтересах так і в інтересах свого чоловіка ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_3, в той час як останні не позбавлені права у встановленому законом порядку звернутися в суд за захистом своїх порушених прав самостійно. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_3, оскільки такі не є позивачами у даній справі. В частині позовних вимог щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що відмова відповідача щодо включення позивача ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є неправомірною.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

23 грудня 2018 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик»через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи:

У травні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня

2017 року в частині, що стосується ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня

2017 року в частині, що стосується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року поновлено ПАТ «КБ «Хрещатик» строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня

2017 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 344/263/17 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 344/263/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 344/263/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов?язання вчинити дії за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2017 року, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

№ 344/16593/17.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 344/16593/17 касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 21 червня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» про визнання відмови у включенні до загального реєстру вкладників протиправною та зобов'язання включити до реєстру закрито.

Ухвалою Верховного суду від 10 квітня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі № 344/263/17 позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Хрещатик», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов?язання вчинити дії за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2017 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Разом з цим, відповідно до Закону України про внесення змін, який набрав чинності 21 серпня 2015 року, пункт 4 частини четвертої статті 26 Закону України № 4452-VI викладено в такій редакції: «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних».

Суди встановили, що 24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою з проханням включити її до загального реєстру вкладників та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладами, розміщеними у ПАТ «КБ «Хрещатик», проте вона отримала лист-відмову від 01 липня 2016 року № 41/3-20/5738, в якому їй роз'яснено причину невключення її до загального реєстру вкладників віднесення її до категорії пов'язаних з банком осіб.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 20 березня 2019 року у справі № 344/16593/17 та від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 367/2089/15-ц,

від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17 та інших.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в тому числі й щодо невключення вкладника банку до переліку з підстав віднесення його до категорії пов'язаних з банком осіб, та відповідно подальше затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами.

Проте суд не врахував зазначені норми процесуального права та дійшов передчасного висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, то такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо заявлених клопотань:

14 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у зв'язку з тим, що дана справа є малозначною.

Колегія суддів вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження з підстав малозначності даної справи, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 255, 409, 414-416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 24 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило