Справа № 161/20887/18

Провадження № 2/161/383/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Новаковської В.В.,

прокурора Первончук І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області до ОСОБА_2 про скасування рішення та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2019 року Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про скасування рішення та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за №420180300000000265 від 17 вересня 2018 року Луцькій місцевій прокуратурі стало відомо, що відповідач незаконно отримав земельну ділянку згідно рішення Боратинської сільської ради від 29 грудня 2011 року №10/5, площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2.

Вказане незаконність, на думку прокурора, полягає у тому, що відповідач у 2006 та 2009 роках вже отримував в порядку безоплатної приватизації земельні ділянки з таким цільовим призначення і вже використав свою норму приватизації, яка встановлена у ст.121 ЗК України.

З наведених підстав прокурор просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення Боратинської сільської ради від 29 грудня 2011 року №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», на підставі якого ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2;

2) зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1000 га. у власність територіальної громади Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.

Також прокурор у позовній заяві просить суд поновити строк звернення до суду.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві на позов від 19 лютого 2019 року позовні вимоги не визнав та пояснив, що прокурор, на його думку, не довів належними та допустими доказами підстав для представництва інтересів держави у суді. Також відповідач зазначає, що прокурор не обґрунтував дотримання ним строку позовної давності.

У відповіді на відзив від 25 лютого 2019 року прокурор наполягає на тому, що належним чином обґрунтував бездіяльність уповноваженого органу - Боратинської сільської ради, щодо захисту інтересів держави, а отже в нього є підстави для звернення до суду в інтересах позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо позову та зробив усну заяву про застосування строків позовної давності, яка зафіксована на технічний засіб фіксування судового засідання.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Боратинської сільської ради від 29 грудня 2011 року №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 площею 0,1000 га., яка знаходиться в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Цим же рішенням вирішено передати у власність відповідача вказану земельну ділянку, а також видати йому державний акт на неї (а.с.65).

Позивач в особі прокурора вважає, що вказане рішення є неправомірним, а про порушення своїх прав він дізнався у 2018 році, під час досудового розслідування кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за №420180300000000265 від 17 вересня 2018 року.

З приводу цього суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року №469/1203/15-ц зроблений такий правовий висновок.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені ст. 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

В розглядуваному випадку слідує, що про порушення своїх прав позивач, Боратинська сільська рада, а також прокурор, в інтересах якої діє позивач могли дізнатися ще 29 грудня 2011 року при прийнятті оскаржуваного рішення сільської ради.

Зокрема, про наявність на праві власності у позивача інших земельних ділянок, які отримані ним в порядку безоплатної приватизації, позивач міг дізнатися відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, який вівся станом на грудень 2011 року на підставі глави 34 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач діючи добросовісно під час перевірки поданих відповідачем документів на безоплатну приватизацію земельної ділянки вжив всіх заходів для перевірки того факту, чи раніше відповідач вже отримував земельні ділянки в межах норми приватизації, зокрема здійснив відповідний запит до Державного земельного кадастру, або до уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, або відібрав у відповідача письмове підтвердження про те, що він не отримував земельні ділянки в порядку приватизації раніше.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач міг та повинен був дізнатися про порушення своїх прав на момент прийняття спірного рішення, тобто 29 грудня 2011 року, а до суду він звернувся, через прокурора, лише 29 грудня 2018 року, тобто з пропуском загального трьохрічного строку позовної давності.

У задоволенні клопотання прокурора про поновлення цього строку суд відмовляє, оскільки прокурор в його обґрунтування не навів жодних належних та допустимих доказів, зокрема не навів обставин, які не дозволяли позивачу в межах строків позовної давності звернутися до суду.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги заявлені з пропуском строків позовної давності, відповідач зробив заяву про їх застосування, а суд не знайшов підстав для поновлення строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області до ОСОБА_2 про скасування рішення та повернення земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області, адреса місцезнаходження Волинська область, Луцький район, с.Боратин, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 04332207.

Відповідачем у справі є ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 квітня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк