Справа № 513/1242/18

Провадження № 2/513/212/19

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 року

Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді -Тончевої Н.М.

при секретарі - Коротаєвій О.В.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить :

позбавити останнього батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, але не менше ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що з січня 2003 року по березень 2008 року вона проживала разом з відповідачем, ОСОБА_2 , не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі між собою. ІНФОРМАЦІЯ_5 року від спільних шлюбних відносин між ними, народилася дитина ОСОБА_3 . 18 березня 2010 року ОСОБА_2 у присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Черненко І.П .. письмово надав згоду на позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зазначив в заяві, що він дає згоду в повному розумінні того, що ніколи не буде мати ніяких батьківських прав стосовно дитини, а також заявляти щодо неї та осіб, які її удочерили, матеріальних та будь-яких інших вимог та претензій. 12 липня 2018 року Одеська загальноосвітня школа № 89 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області надала характеристику ОСОБА_3 в тому, що вона є старанною, дисциплінованою ученицею 4-А класу вказаної школи, матір дитини - приділяє належну увагу навчанню та вихованню доньки, батько дитини за час навчання доньки жодного разу до школи не навідувався. 12 липня 2018 року ОСОН КМ «ДРУЖНИЙ» засвідчив складений Акт про не проживання особи за місцем проживання дитини, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2008 року, з донькою - ОСОБА_3 не спілкується, батьківських обов`язків по вихованню дитини не виконує. Дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 .. 17 вересня 2018 року КУ «Дитяча міська поліклініка № 6» листом за № 01-03/481 повідомила про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у КУ «ДМП № 6» з народження, дитина відвідує поліклініку разом із матір`ю, яка виконує всі вказівки лікаря відносно лікування та догляду за дитиною; батька дитини лікар та медсестра не бачили. 29 жовтня 2018 року Київська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок № 2052/01-11 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 письмово висловила свою думку щодо своїх відносин із батьком, зазначаючи, що ніколи його не бачила, в її вихованні батько не приймає участі та нічим не допомагає. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин, ОСОБА_2 припинив виконувати свої обов`язки щодо батьківського піклування за дитиною. Після написання заяви про надання згоди на позбавлення батьківських прав щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 , відповідач ніколи не з`являвся, не дзвонив, місце його перебування на даний час невідомо. Таким чином, відповідач не спілкується з дитиною, ні надає їй ніяку матеріальну допомогу, не займається її вихованням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не піклується про навчання своєї доньки, не займається її підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, не займається лікуванням, не створює умови для отримання освіти, тобто не приймає ніякої участі у вихованні дитини. Дитина постійно проживає разом із позивачкою, що підтверджується довідкою ОСОН КМ «ДРУЖНИЙ» в м. Одесі №400 від 18.09.2018 року. На сьогоднішній день тільки позивачка приділяє доньці усю свою увагу та час, забезпечує умови проживання, виховання та розвитку дитини.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав дитини, позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом.

В судове засідання позивачка не з`явилась, надала суду заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо розгляду справи у відсутності відповідача, просила судове засідання провести за її відсутністю.

Представник третьої особи, а саме Відділу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення вимог позивачки та розгляду справи у відсутності відповідача, просив судове засідання провести за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, викликався належним чином. На адресу суду від відповідача повернулись зворотні поштові повідомлення з її підписом в графі «вручено особисто», який засвідчує отримання ним судової повістки.

Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився та не повідомив причини неявки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Враховуючи, що позивачка не заперечує щодо розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Одесі (а.с.11).

04 вересня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції за актовим записом №968 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 04 вересня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

18 березня 2010 року ОСОБА_2 у присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, Черненко І.П .. письмово надав згоду на позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зазначив в заяві, що він дає згоду в повному розумінні того, що ніколи не буде мати ніяких батьківських прав стосовно дитини, а також заявляти щодо неї та осіб, які її удочерили, матеріальних та будь-яких інших вимог та претензій (а.с.12).

12 липня 2018 року ОСОН КМ «ДРУЖНИЙ» засвідчив складений Акт про не проживання особи за місцем проживання дитини, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2008 року, з донькою - ОСОБА_3 не спілкується, батьківських обов`язків по вихованню дитини не виконує, дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.14).

12 липня 2018 року Одеська загальноосвітня школа № 89 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області надала характеристику ОСОБА_3 . в тому, що вона є старанною, дисциплінованою ученицею 4-А класу вказаної школи, матір дитини - приділяє належну увагу навчанню та вихованню доньки, батько дитини за час навчання доньки жодного разу до школи не навідувався (а.с.15).

17 вересня 2018 року КУ «Дитяча міська поліклініка № 6» листом за № 01-03/481 повідомила про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у КУ «ДМП № 6» з народження, дитина відвідує поліклініку разом із матір`ю, яка виконує всі вказівки лікаря відносно лікування та догляду за дитиною; батька дитини лікар та медсестра не бачили (а.с.16).

29 жовтня 2018 року Київська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок № 2052/01-11 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18-19).

26 листопада 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 письмово висловила свою думку щодо своїх відносин із батьком, зазначаючи, що ніколи його не бачила, в її вихованні батько не приймає участі та нічим не допомагає (а.с.23).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Проте жодного з покладених законом на батьків обов`язків відповідач не виконує, з дитиною не проживає, станом здоров`я, успіхами дочки, її долею не цікавиться, участі у вихованні не приймає, вихованням не займається, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України у п.п. 15,16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позивачка в даному конкретному випадку є суб`єктами звернення до суду з питань позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 ..

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначений позов слід задовольнити, так як позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 є доцільним та відповідає найвищим інтересам останньої.

Статтею 168 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду особам, які позбавлені батьківських прав, може бути дозволено побачення з дитиною.

Якщо поведінка такої особи щодо утримання та виховання своєї дитини зміниться, за правилами ст. 169 Сімейного кодексу України остання не позбавлена права звернутися до суду з позовом про поновлення у батьківських правах.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання доньки, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно довідки ОСОН КМ «ДРУЖНИЙ» №400 від 18 вересня 2018 року, ОСОБА_1 мешкає в будинку АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_3 (а.с.17).

26 листопада 2018 року ОСОБА_8 у присутності приватного нотаріуса письмово підтвердила факт навчання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Одеській загальноосвітній школі № 89 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, а також те, що мати дитини - ОСОБА_1 приймає актину участь у вихованні дитини, приводить до школи, забирає після уроків, сплачує необхідні платежі, присутня на батьківських зборах, її батько - ОСОБА_2 з березня 2008 року не приймає участь у вихованні дитини, не цікавиться її станом здоров`я та матеріально дитину не підтримує (а.с.21).

26 листопада 2018 року ОСОБА_9 у присутності приватного нотаріуса письмово підтвердила факт навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Одеській загальноосвітній школі № 89 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, а також те, що мати дитини - ОСОБА_1 приймає актину участь у вихованні дитини, приводить до школи, забирає після уроків, сплачує необхідні платежі, присутня на батьківських зборах, її батько - ОСОБА_2 з березня 2008 року не приймає участь у вихованні дитини, не цікавиться її станом здоров`я та матеріально дитину не підтримує.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частина 2 статті 184 СК України регламентує, що розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно положень ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідачем не були вказані підстави та не були надані відповідні їм докази, що унеможливлюють стягнення з нього аліментів в розмірі, який вказала позивачка.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 05 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, згідно п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеною чи відхиленої частини вимог.

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом 05 грудня 2018 року (а.с.1).

Згідно п.п.2 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» станом на 05 грудня 2018 року за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року в розмірі 1762 гривні 00 копійок. Враховуючи вище викладене розмір судового збору по даній категорії справ складає - 704 гривні 80 копійок.

Тож, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166, 168, 169 СК України, ст. ст. 12, 13, 81,89, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини- задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 у відношенні його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки смт Велика Михайлівка Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 05 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. М. Тончева