Справа № 2-1183/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            20 січня 2010  року                                                                  Жовтневий районний суд

 м. Дніпропетровська

у складі:  головуючого судді  - Черновського Г.В.

                          при секретарі  - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Уповноважений ВРУ з прав людини ОСОБА_9, Президент України ОСОБА_10 про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням доповнень та уточнень, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, відповідач ОСОБА_2 без його згоди, згоди інших співвласників домоволодіння №41 по вул. Жуковського у м. Дніпропетровську, а також згоди відповідних місцевих служб, почав самовільно проводити ремонтні та будівельні роботи на даху будинку, а саме над квартирами №2 та №3, повністю зніс старе покриття, закидав камінням димохід, заливши зверху бетоном та накидавши будівельне сміття, чим саме навмисно пошкодив та знищив нерухоме майно позивача, завдавши при цьому йому моральної шкоди, а тому позивач просив суд визнати дії ОСОБА_2 неправомірними, зобов’язати за власний рахунок відремонтувати димовий канал з введенням його в експлуатацію та знести незаконно збудований дах над квартирою №3.

Також ОСОБА_1 вважає, що вищезгаданими діями ОСОБА_2 йому спричинена значна моральна шкода, яка виразилась у тому, що порушився його звичайний ритм життя, позивач вимушений постійно звертатись до державних органів за захистом своїх прав, це відобразилось на його здоров’ї, крім того, участь у судовому засіданні відриває його від роботи, він несе психічні переживання та матеріальні витрати, оскільки витрачає свій час на юридичні консультації та участь у судових засіданнях, завдану шкоду оцінює у розмірі 51 000 гривень плюс 17 гривень за кожен день розгляду справи з моменту подання позовної заяви (а.с.136-137).

У судове засідання позивач не з’явився , надав суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, на задоволенні позову наполягав у повному обсязі.          

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що обставини викладені у позові не відповідають дійсності є надуманими та необґрунтованими.

                Третьої особи у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

    Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

    Судом у судовому засіданні встановлено, що позивачу по справі на праві спільної часткової власності належить 8/100 частин домоволодіння №41 по вул.. Жуковського у м. Дніпропетровську, що підтверджується копією договору дарування від 05 квітня 1997 року та копією довідки КП «ДМ БТІ» (а.с. 20, 21). Відповідач ОСОБА_2 мешкає у даному домоволодіння та також є співвласником 7/100 частин домоволодіння, що підтверджується договором дарування від 13 листопада 1997 року та копією технічного паспорту (а.с. 56, 58-68).

      У вересні 2006 року ОСОБА_2 розпочав самовільні ремонтні роботи з налагодження окремих частин даху, що знаходиться над його квартирою №3 по вул. Жуковського у м. Дніпропетровську, так як дах потребував термінового ремонту, оскільки неодноразово протікав, заливаючи його квартиру та створював загрозу протікання інших квартир домоволодіння, що знаходяться поверхом нижче, ці обставини не заперечувались відповідачем у судовому засіданні.

Але позивач вважає дані ремонтні роботи неправомірними та такими що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки дозволу на проведення будівельних та ремонтних робіт, який надають відповідні місцеві служби, а такою співвласники домоволодіння  відповідачем отримано так і не було. З цього приводу ОСОБА_1 24.09.2006 року звернувся з заявою до Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області. Однак 03.10.2006 року дільничим інспектором міліції Жовтневого РВ ДМУ УМВС України і Дніпропетровській області лейтенантом міліції ОСОБА_11 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки відповідно до проведеної перевірки в діях ОСОБА_2 не було виявлено жодних порушень та ознак злочину (а.с. 88). З вказаною постановою позивач погодився, не оскаржував її і вона має законну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову ( прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження вимог стосовно завдання йому діями ОСОБА_2 матеріальної шкоди, не надано жодних документальних доказів.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані Конституцією України та нормами Цивільного кодексу України (2004 року).

Згідно з приписами ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України законодавець вказав на те, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

    Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт наявності протиправних дій відповідача, зокрема, здійснення останнім ремонту даху без належних дозволів співвласників та відповідних служб, оскільки такий ремонт він міг здійснювати і без такої згоди, а також у судовому засіданні не було встановлено факту заподіяння позивачу якої-небудь матеріальної шкоди, відтак у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт наявності вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди та факт наявності причинного зв’язку між такою шкодою та протиправними діями відповідача, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його вимог до відповідача про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушень його прав, в тому числі і визначених Конституцією України відповідач не допускав.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на законі і не  підлягають задоволенню в повному обсязі.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Уповноважений ВРУ з прав людини ОСОБА_9, Президент України ОСОБА_10 про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                              Г.В. Черновськой