ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2019 р. справа № 809/799/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

при секретарі судового засідання Ткачуку І.М.,

за участю:

представника позивача - Аверкової Н.О.,

представника відповідача - Карпаш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця Григорчука Руслана Романовича до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування припису від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186, постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/194 та за № 09-17-021/195, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Григорчук Р.Р. 24.05.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо винесення наказу №455-Д від 07.04.2017 року, скасування припису від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186, постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/194 та за № 09-17-021/195 (том 1 а.с. 6-9).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис управління Держпраці в Івано-Франківській області №09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року. Визнано протиправними та скасовано постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-17-021/194 від 04.05.2017 року та №09-17-021/195 від 04.05.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 1 а.с. 259-266).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року апеляційну скаргу управління Держпраці в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року залишено без змін (том 2 а.с. 40-47).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 108-117).

05.03.2019 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 809/799/17 (том 2 а.с. 120).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019 року, справу № 809/799/17 розподілено для розгляду судді Грицюку П.П. (том 2 а.с. 122).

Суд зазначає, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачені новою редакцією КАС України.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) (том 2 а.с. 123-124).

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки на підставі звернення ОСОБА_4 від 03.03.2017 є протиправними, оскільки остання з таким зверненням на гарячу урядову лінію не зверталась. Таким чином, на думку позивача, Управління Держпраці в Івано-Франківській області безпідставно прийняло наказ №455-Д від 07.04.2017 про проведення позапланової перевірки фізичної особи-підприємця Григорчук Р.Р. Також, позивач вважає, що працівники відповідача під час позапланової перевірки вийшли за межі наданих їм повноважень, оскільки здійснили перевірку питань, які не були зазначені в зверненні від 03.03.2017 та не стосувалися суб'єкта звернення ОСОБА_4 Відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог законодавства про працю, а відтак протиправно виніс припис від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186 та наклав на фізичну особу-підприємця Григорчука Р.Р. штраф у розмірі 3200 грн згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року № 09-17-021/194 та у розмірі 224000 грн відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року № 09-17-021/195.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.03.2019 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що відповідно до пункту 3 Наказу №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів. Державний інспектор праці може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду. За результатами перевірки державний інспектор праці складає акт перевірки, вносить припис з вимогою дотримуватися норм законодавства про працю, а також складає протоколи про адміністративні правопорушення. В квітні 2017 року за зверненням громадянки ОСОБА_4, на підставі направлення на проведення перевірки №04-13/15-10/2556 від 07.04.2017р. та наказу №455-Д від 07.04.2017р. у ФОП Григорчука Р.Р. проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства про працю. В ході позапланової перевірки, з наданих позивачем документів, виявлені численні порушення вимог трудового законодавства, тому до позивача застосовано фінансові санкції. У задоволенні позову просив відмовити (том 2 а.с. 141-152).

Представник позивача подав 09.04.2019 року відповідь на відзив (том 2 а.с. 231-235), в якій вказав, що доводи відповідача у відзиві на позовну заяву є безпідставними.

Правом подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Суду пояснила, що ОСОБА_4 особисто не зверталась та не подавала заяви до управління Держпраці у Івано-Франківські області, а звернення було надіслано братом ОСОБА_4 Крім того, 11.04.2017 року, ще до закінчення перевірки ОСОБА_4 звернулась до відповідача про те, що жодних претензій до ФОП Григорчука Р.Р. не має, з приводу порушення трудових прав до відповідача жодної заяви не подавала. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечила з мотивів наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

17.02.2017 року до Головного управління Держпраці у Львівській області надійшло звернення ОСОБА_4 про можливі порушення законодавства про працю фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. (том 2 а.с. 214).

Дане звернення за належністю направлено для розгляду в управління Держпраці в Івано-Франківській області (том 2 а.с. 213), яким 03.04.2017 року повідомлено заявника про отримання звернення для розгляду та проведення позапланової перевірки (том 2 а.с. 219).

Управління Держпраці в Івано-Франківській області отримано згоду Державної служби з питань праці на проведення перевірки фізичної особи - підприємця Григорчук Р.Р. (том 2 а.с. 153).

Відповідно до наказу управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07.04.2017 року за № 455-Д (том 2 а.с. 159-160) та на підставі, зокрема, звернення ОСОБА_4 про можливі порушення законодавства про працю фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р., відповідачем видано направлення від 07.04.2017 року за № 04-13/15-10/2556 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю у фізичної особи-підприємця Григорчука Р.Р. (том 2 а.с.161). 11.04.2017 року направлено позивачу вимогу про забезпечення позапланової перевірки (том 2 а.с. 162-165).

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця Григорчука Р.Р. на предмет додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт за № 09-17-0100/225 від 12.04.2017 року (том 2 а.с. 168-181).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог частини 1 статті 50 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що згідно табеля обліку використання робочого часу працівників, у липні 2016 року продавці магазину "Копійочка", що знаходиться за адресою: вул. Успенська, 3, м. Стрий, Львівська область, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 протягом місяця працювали без вихідних щоденно по 8 годин, що в тиждень складає 56 відпрацьованих год.;

- вимог частини 1 статті 53 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що фізична особа-підприємець Григорчук Р.Р. напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи найманим працівникам не скорочує на 1 годину, зокрема у відповідності до табеля обліку використання робочого часу працівників за квітень 2016 року, 30.04.2016 року, у передсвятковий день напередодні 1 травня - Пасхи (Великодня) та Дня міжнародної солідарності трудящих продавці магазину "Копійочка", а саме ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14 працювали по 8 год., що складає повний робочий день;

- вимог частини 2 статті 65 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що фізична особа-підприємець Григорчук Р.Р. не веде облік надурочних годин відпрацьованих найманими працівниками, зокрема, згідно табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, продавці ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відпрацювали по 240 год. та продавець ОСОБА_11 відпрацював 216 год. за місяць, однак жодних документів про облік відпрацьованих вищевказаними продавцями понаднормових годин для перевірки не представлено;

- вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", у зв'язку із незабезпеченням фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, оскільки до табелів обліку використання робочого часу працівників внесено недостовірні відомості, зокрема згідно табеля обліку використання робочого часу за березень 2017 року щодо продавців ОСОБА_16 та ОСОБА_17 зазначено про відпрацювання 185 год. при місячній тривалості робочого часу 175 год., при цьому, робота вказаних працівників в надурочний час в табелі за березень 2017 року не відображена;

- вимог статті 106 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що згідно розрахункових платіжних відомостей фізична особа-підприємець Григорчук Р.Р. не оплачує в подвійному розмірі роботу працівників в надурочний час, зокрема, у відповідності до табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, 6 працівників, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у липні 2016 року при місячній тривалості робочого часу 168 годин відпрацювали по 240 год., що складає 72 год. надурочно, а ОСОБА_11 відпрацював 216 год., що становить 48 год. наднормово;

- вимог статті 70 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено незабезпечення фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. щотижневим безперервним відпочинком продавців ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які у липні працювали без вихідних згідно табелів обліку робочого часу;

- вимог статті 71 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. здійснювалось залучення до роботи працівників у вихідні дні, а саме продавців ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Відповідно до підпункту 50 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року за № 96, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано припис від 12.04.2017 року за № 09-17-0100/225-186 про усунення порушень, які виявлені в ході перевірки та направлено припис позивачу (том 2 а.с. 196-198).

На підставі акта перевірки за № 09-17-0100/225 від 12.04.2017 року відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/194, якою, згідно абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на фізичну особу-підприємця Григорчука Р.Р. накладено штраф у розмірі 3200,00 грн. (а.с.14-15) та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за № 09-17-021/195, якою, згідно абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на позивача накладено штраф у розмірі 224000,00 грн. (том 2 а.с. 227-230).

Згідно статті 16 Конвенції Міжнародної організації № 81 1947 року, ратифікованої Законом № 1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 року, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до наказу Держпраці № 69 від 01.06.2016 року "Про виконання рішення колегії Держпраці від 27.05.2016 року" головні державні інспектори Управління Держпраці в Івано-Франківській області у ході проведення кожної перевірки, незалежно від її характеру (планова чи позапланова) зобов'язані здійснювати нагляд та контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства про працю, зокрема, щодо належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати найманим працівникам.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Статтею 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема згідно частини 10 коментованої статті посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

У відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно частини 2 коментованої статті Закону на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Таким чином, підставою для перевірки є звернення громадян. При перевірці інспекція з праці здійснює в обов'язковому порядку поряд із питаннями, зазначеними у зверненні, також перевірку питань щодо належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати найманим працівникам.

Як встановлено попередньо, 24.02.2017 року головним управлінням Держпраці у Львівській області за належністю направлено відповідачу звернення ОСОБА_4 від 17.02.2017 року, яке отримано управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 03.03.2017 року.

Із змісту зазначеного звернення, яке надійшло управлінню Держпраці у Львівській області у електронній формі, слідує, що звертається ОСОБА_4. Заявник, посилаючись на своє попереднє звернення, вказує на дати прийняття на роботу в магазин "Копійочка" та написання заяви про звільнення, невідповідність записів у трудовій книжці, невиплату коштів. Додано копії трудових договорів та трудової книжки.

Однак, 11.04.2017 року о 19:09 на електронну адресу відповідача надійшов лист ОСОБА_4 про те, що вона з приводу порушення її трудових прав не зверталась, жодних претензій, зокрема, до ФОП Григорчука Р.Р. не має, а вказане звернення не підлягає розгляду.

Судом викликано в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4, однак свідок повторно в судові засідання 25.03.2019 року та 17.04.2019 року не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання (том 2 а.с. 130, 140). Будь-яких заяв чи клопотань від свідка з приводу неявки в судове засідання не надійшло.

Враховуючи наведені обставини, судом заслухано звукозапис допиту свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні 20.06.2017 року. Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що особисто із заявою до головного управління Держпраці у Львівській області вона не зверталась. Із заявами без її відома звертався її брат - ОСОБА_20

Суд звертає увагу на те, що основні принципи проведення державного нагляду (контролю) наведені в статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв (абзац шостий статті 3 Закону).

Тобто, з огляду на наведене вище, відповідач після отримання зверненням від 03.03.2017 про можливі порушення фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. законодавства про працю був зобов'язаний перевірити вказане звернення на предмет належності його ОСОБА_4 як заявнику.

За відсутності вказаних дій, Управління Держпраці в Івано-Франківській області безпідставно та необґрунтовано прийняло наказ від 07.04.2017 №455-Д «Про проведення позапланової перевірки ФОП Григорчука Р.Р.», що, в свою чергу, є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до абзацу 9 частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Дане положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчить наказ про проведення перевірки, перевірку ФОП Григорчука Р.Р. проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалість робочого часу, оплати праці та поза межами питань зазначених в наказі.

Аналогічну правову позицію викладено при розгляді даної справи у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року.

Стосовно порушень вимог законодавства про працю, виявлених перевіркою, які стали підставою для прийняття припису №09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року та постанов про накладення штрафу №09-17-021/194 від 04.05.2017 року та №09-17-021/195 від 04.05.2017 року, суд зазначає наступне.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Частиною 1 статті 50 Кодексу законів про працю України визначено, що Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до частини 2 статті 65 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Статтею 106 Кодексу законів про працю України визначено порядок оплати роботи в надурочний час, зокрема за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Як слідує із змісту акта перевірки № 09-17-0100/225 від 12.04.2017 року та встановлено в судовому засіданні, порушення позивачем ч.1 ст.50, ч.2 ст.65, ст.106 Кодексу законів про працю України визначено відповідачем згідно табеля обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року.

Представник позивача суду пояснила, що оскільки документи позивачем відповідачу надавались у стислі строки та у спішці, через збій у комп'ютерній програмі позивачем помилково було роздруковано та надано відповідачу із пакетом документів табель обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року із даними, які не відповідають дійсності. В подальшому відповідача було повідомлено про недостовірність даних у цьому табелі, однак відповідач твердження позивача до уваги не прийняв.

Судом встановлено, що у табелі, який був наданий позивачем відповідачу під час перевірки, відмічено роботу 7-ми працівників по 8 годин щодня на протязі липня 2016 року, тобто із порушенням нормальної тривалості робочого дня, визначеного ч.1 ст.50 Кодексу законів про працю України. У табелі, який був наданий представником позивача у ході судового розгляду справи, відмічено роботу цих працівників щотижня по 5 робочих днів 8 годин на день, 2 дня зазначено вихідними, тобто у межах норм робочого часу.

Враховуючи, що 25-28.11.2016 року відповідачем проводилась перевірка позивача з питань дотримання законодавства про працю у 2016 році, в тому числі й щодо дотримання норм тривалості робочого часу, оплати за роботу в надурочний час і порушень з цих питань виявлено не було, дослідивши табелі використання робочого часу працівників позивача за інші місяці 2016 року, в яких зазначено 2 вихідних дня на тиждень, а також відомість нарахування зарплати за липень 2016 року, суд приймає до уваги твердження представника позивача про помилковість даних у табелі обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, наданий під час перевірки відповідачу.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено відсутність допущення позивачем порушень вимог ч.1 ст.50, ч.2 ст.65, ст.106 Кодексу законів про працю України у липні 2016 року.

Також, суд не погоджується із доводами відповідача щодо порушення фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. вимог ч.1 ст.53 Кодексу законів про працю України у зв'язку із не скороченням тривалості роботи в квітні 2016 року на 1 годину напередодні святкових і неробочих днів, оскільки судом встановлено, що діяльність фізичної особи-підприємця Григорчука Р.Р. пов'язана з обслуговуванням населення, розпорядок роботи встановлено згідно графіків змінності, а також запроваджено підсумований облік робочого часу.

Приписами частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" визначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Перевіркою встановлено, що в табелі обліку використання робочого часу за березень 2017 року неправильно вказана загальна тривалість відпрацьованого робочого часу продавців ОСОБА_16, ОСОБА_21, а саме у табелі вказано по 185 год. при місячній тривалості робочого часу 175 год.

Судом встановлено, що фактично в березні 2017 року продавці ОСОБА_16 та ОСОБА_21 працювали 175 годин, що зазначено у табелі обліку використання робочого часу за березень 2017 року, з них 10 годин у святковий день - 08.03.2017 року. Оплата праці за відпрацьовані години у святковий день здійснена вказаним працівникам в подвійному розмірі відповідно до ст.107 Кодексу законів про працю України.

Як пояснила представник позивача у суді, в табелі обліку зазначена підсумкова кількість відпрацьованих годин - 185 год. з тих підстав, що вказані працівника відпрацювали 10 годин у святковий день, оплата за роботу в який, здійснюється в подвійному розмірі. В табелі використання робочого часу працівників ведеться облік кількості відпрацьованих працівниками годин для розрахунку виплат і складання статистичної звітності.

Форма табелю обліку використання робочого часу затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці". Згідно примітки до Типової форми № П-5, яка затверджена вищевказаним Наказом та встановлює типову форму "Табелю обліку використання робочого часу" встановлено, що на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) розрахунок підсумованого фонду робочого часу за місяць, по кожному працівнику. При цьому фонд робочого часу не повинен перевищувати нормальної його тривалості.

Відповідно до пункту 2 примітки до типової форми "Табелю обліку використання робочого часу" встановлено, що дана форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Таким чином, затверджена наказом № 489 від 05.12.2008 форма "Табелю обліку використання робочого часу" носить рекомендаційний характер.

Вказане положення підтверджується також листом Державної служби статистики України від 12.01.2012 № 9/4-10/9 "Щодо заповнення табеля обліку використання робочого часу". Так, згідно абзацу 4 зазначеного листа, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. На практиці табель використовується також для інших цілей, тому підприємство при необхідності має право застосовувати й іншу форму табеля, але при цьому обов'язковим для респондентів є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці.

В зв'язку з наведеним, суд не погоджується із твердженнями відповідача про порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", оскільки табель обліку за березень 2017 року не містить жодних дефектів форми чи змісту, що зумовлює висновок про необґрунтованість та необ'єктивність тверджень контролюючого органу про не забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці позивача.

Щодо встановлених відповідачем порушень позивачем у липні 2016 року статей 70, 71 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.

Натомість, частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Зважаючи на зміст акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №09-17-0100/225 від 12.04.2017 суд встановив, що під час позапланової перевірки фізичної особи-підприємця Григорчука Р.Р. були досліджені не лише питання, зазначені у направленні на перевірку від 07.04.2017 року №04-13/15-10/2556, але й інші питання, які не підлягали контролю.

Так, згідно направлення на проведення перевірки від 07.04.2017 року №04-13/15-10/2556 зазначено питання, що підлягають контролю - розділи І, ІІІ, V Акту перевірки (оформлення трудових відносин з найманими працівниками; робочий час; оплата праці). Однак, як слідує із змісту акту перевірки відповідачем також перевірено ІV розділ Акту перевірки - час відпочинку.

Таким чином, відповідач під час проведення позапланової перевірки позивача в частині перевірки питань дотримання законодавства про працю щодо часу відпочинку та встановлення порушень статей 70, 71 Кодексу законів про працю України, вийшов за межі повноважень, які були визначені направленням на перевірку.

Враховуючи зазначене, а також з'ясовану в судовому засіданні помилковість даних у табелі обліку використання робочого часу працівників за липень 2016 року, який був наданий позивачем відповідачу під час перевірки, суд приходить до переконання про безпідставність встановлення відповідачем порушення фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. статей 70, 71 Кодексу законів про працю України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушень фізичною особою-підприємцем Григорчуком Р.Р. вимог трудового законодавства, виявлених під час перевірки, суд приходить до висновку, що припис за №09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року, а також постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.05.2017 року за №09-17-021/194 та №09-17-021/195 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Стаття 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Представником позивачем не доведено, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., згідно акту прийому виконаних робіт та наданих послуг (том 1 а.с. 47) за Договором про правову допомогу №10/2017 (том 1 а.с. 45-46) на користь адвоката Аверкової Н.О. сплачена, оскільки вказаний акт не є документом, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Будь-яких інших фінансових документів (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) суду не надано.

Таким чином, позивач не довівши факту відповідності заявленої до стягнення суми законодавчо встановленому граничному розміру витрат на правову допомогу, не подавши суду розрахунку таких витрат, а також їх складових, без належного правового обґрунтування та доказів понесених витрат заявила вимоги про відшкодування 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 5472,0 грн, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи платіжного доручення за № 540 від 23.05.2017 року та платіжного доручення за № 549 від 06.06.2017 року (том 1 а.с. 3, 28).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Держпраці в Івано-Франківській області № 455-Д від 07.04.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-17-0100/225-186 від 12.04.2017 року.

Визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-17-021/194 від 04.05.2017 року та №09-17-021/195 від 04.05.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця Григорчука Руслана Романовича судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5472 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Фізична особа - підприємець Григорчук Руслан Романович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), АДРЕСА_1

Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) вул. Незалежності, 67, м.Івано-Франківськ,76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 22 квітня 2019 р.